Аденокарцинома легені

Аденокарцинома легені – Це злоякісне новоутворення, що виходить із залізистого епітелію бронхіальної стінки. На ранніх стадіях розвитку протікає безсимптомно або слабо вираженими ознаками загальної інтоксикації. Пізніше приєднується вологий кашель, задишка, біль у грудях, іноді присутня паранеопластичний синдром. Патологія діагностується за допомогою візуалізаційних методик, бронхоскопії, генетичних досліджень, біопсії. Радикальним лікуванням є лоб-, білоб- або пульмонектомія, яка доповнюється опроміненням, таргетною або хіміотерапією.

Аденокарцинома (залізистий рак) легені зустрічається у 10-45% всіх пацієнтів із злоякісними легеневими новоутвореннями. Є різновидом недрібноклітинного бронхопульмонального раку. Вражає переважно периферичні відділи легені, відрізняється за рівнем диференціювання. В окрему групу виділяється особлива форма високодиференційованої аденокарциноми – бронхіолоальвеолярний рак. Чоловіки хворіють приблизно в 3 рази частіше за жінок. Захворюваність вища серед осіб монголоїдної раси. У некурців і пацієнтів молодше 45 років аденокарцинома є найпоширенішим варіантом раку легені.

Причини неопластичного процесу остаточно не вивчені. Основним етіологічним фактором вважається активне та пасивне тютюнопаління. Імовірність пухлинного зростання залежить від інтенсивності та стажу куріння. Деякі автори статей з онкології та пульмонології пов’язують збільшення захворюваності на залізистий рак з високим вмістом нітрозамінів у тютюновому димі, що утворюється при вживанні популярних легких «низкосмольних» сигарет.

Фактори ризику

До інших факторів ризику виникнення патології відносяться:

• Забруднення повітря шкідливими речовинами. Включає несприятливу екологію, індустріальні та виробничі шкідливості. Встановлено зв’язок розвитку залізистих новоутворень респіраторного тракту з вдиханням азбестовмісного пилу. Аденокарцинома легені часто виявляється у хворих, які тривалий час контактували з радоном, солями важких металів та дизельним паливом.
• Генетична схильність. На користь спадкової схильності до формування легеневого раку свідчать випадки виникнення цієї патології у кількох поколінь кровних родичів. Сімейна аденокарцинома формується при успадкованих особливостях ферментів метаболізму канцерогенів та генетично обумовлених порушеннях репарації ДНК.
• Ендогенні передумови. Аденокарцинома легені нерідко утворюється в ділянці ділянок пневмофіброзу, виходить з рубцевої тканини. Подібні пухлини часто спостерігаються у хворих на туберкульоз, осіб з посттуберкульозними та післязапальними змінами органів дихання. Виникненню новоутворення сприяє імуносупресія.

Під впливом канцерогенів відбуваються численні генні мутації, що призводять до безконтрольного поділу змінених клітин залізистого епітелію. Аденокарцинома найчастіше вражає периферію легені. Вона росте повільніше за плоскоклітинний рак, але раніше метастазує. У міру збільшення у розмірах пухлина проростає плевру, перикард, діафрагму, поширюється середостіння, сусідню легеневу частку. У патологічний процес можуть залучатися трахея, стравохід та хребет.

Аденокарцинома легкого метастазує лімфогенним та гематогенним шляхами. Первинно уражаються перибронхіальні лімфатичні вузли, потім – лімфовузли біфуркації трахеї та середостіння, в останню чергу – протилежної легені. Гематогенні метастази виявляються у плеврі, перикарді. На пізніх стадіях хвороби секундарні зміни найчастіше виявляються в головному мозку, кістках та печінці. Макроскопічно неоплазія виглядає як жовтувато-бурий чи сірий на розрізі вузол.

Аденокарцинома є гістологічним варіантом недрібноклітинного раку легені. За структурою розрізняють стелиться, ацинарні, папілярні, солідні та мікропалярні утворення. До атипових форм пухлини відносяться колоїдна, фетальна та кишкового типу. Залежно від наявності чи відсутності слизоутворення виділяють муцинозний та немуцинозний варіанти залозистого раку. За поширеністю процесу аденокарцинома легені буває:

• Преінвазивна. Представлена ​​одиночним утворенням до 3 см в діаметрі зі типом росту, що стелиться. Інвазія строми, судин чи плеври відсутня.
• З мінімальною інвазією. Мінімально інвазивна аденокарцинома відрізняється від попереднього варіанта наявністю стромальної інвазії трохи більше 5 мм.
• Інвазивна. Розміри пухлини більше 3 см. Ступінь інвазії перевищує 0,5 см. Новоутворення проростає судини або плевру. Є пухлинний некроз.

На ранньому етапі розвитку неоплазія нічим себе не виявляє. Іноді є малі симптоми хвороби, яким пацієнти зазвичай не надають значення. Незначна задишка і підвищена стомлюваність списуються інші причини. Пізніше приєднується больовий синдром, сухий чи продуктивний кашель. Інтенсивність грудного болю залежить від локалізації та поширеності процесу. Спостерігається посилення больового синдрому при глибокому вдиху, під час кашльового нападу, сміху.

Хворого частіше турбує сухий кашель, іноді виділяється рідке слизове мокротиння. При деяких формах аденокарциноми відкашлюється велика (2 і більше літрів на добу) кількість рідкого слизу. Проростання пухлиною кровоносних судин супроводжується кровохарканням, легеневою кровотечею. Утруднення дихання спочатку виникає лише за значної фізичної навантаженні, потім задишка поступово наростає, розвивається виражена дихальна недостатність.

При вторинному ураженні плеври та перикарда з’являються симптоми скупчення рідини у плевральній порожнині, серцевій сумці. Новоутворення великих розмірів іноді стискає або проростає стравохід, викликаючи дисфагію. Зрідка аденокарцинома локалізується в області верхівки легені та проявляється синдромом Горнера, зміною тембру голосу та інтенсивними болями у плечі. Хворі на залізистий рак часто тривало отримують лікування з приводу затяжної пневмонії.

При прогресуванні хвороби спостерігаються ознаки ураження віддалених органів, паранеопластичний синдром. Найчастіше аденокарцинома легені супроводжується проявами гіперкальціємії. Хворого турбують нудота та блювання, сильна спрага. Пацієнт втрачає вагу, спостерігаються симптоми дегідратації, запори. Іноді виявляються деформації кінцевих фаланг пальців типу барабанних паличок.

Ускладнення виявляються у пізніх стадіях захворювання. Інвазивна аденокарцинома легені дуже часто стає причиною арозії судинної стінки з подальшою легеневою кровотечею, яка в 10-80% випадків закінчується летальним кінцем. Патологія нерідко супроводжується тяжкими параканкрозними пневмоніями, канцероматозним плевритом. Вторинне ураження головного мозку та печінки призводить до порушення функцій цих органів. Метастази в кістці знерухомлюють хворого.

Діагностикою захворювання займаються лікарі-онкологи, пульмонологи. При опитуванні пацієнта уточнюються інтенсивність та стаж тютюнопаління, професійний маршрут, враховується сімейний анамнез. Огляд та фізикальне дослідження у початковій стадії хвороби малоінформативні. У занедбаних випадках виявляються симптоми пневмонії, гіпоксемії. Остаточний діагноз встановлюється на підставі:

• Візуалізаційних методів дослідження. На рентгенограмі легень проглядаються периферичні ділянки інфільтрації з ознаками пухлинного росту. КТ та МРТ грудної клітини допомагають уточнити локалізацію новоутворення, виявити метастази в регіонарних лімфатичних вузлах, контрлатеральній легені. МРТ, ПЕТ КТ та остеосцинтиграфія застосовуються для визначення віддалених секундарних змін.
• Ендоскопічна діагностика. Фібробронхоскопія дає можливість візуалізувати злоякісну пухлину у просвіті бронхів великого та середнього калібру, виявити ознаки бронхостенозу. За допомогою цього методу дослідження здійснюється забір промивних вод, трансбронхіальна біопсія.
• Біопсія легені. Дозволяє диференціювати аденокарциному легені з іншими видами бронхопульмональних пухлин, визначає ступінь її диференціювання та гістологічний тип. Отриманий при біопсії матеріал піддається молекулярно-генетичному тестуванню з подальшим використанням результатів призначення таргетної терапії.

Радикально вилікувати злоякісне новоутворення можна шляхом видалення первинної пухлини та уражених метастазами лімфатичних вузлів. З урахуванням поширеності процесу призначається хірургічне втручання або здійснюється комбіноване або комплексне лікування, що включає хіміотерапію, імунотерапію, опромінення та таргетне лікування. Аденокарцинома легені у термінальній стадії лікується симптоматично.

Хірургічне лікування

Як монотерапія операція застосовується у пацієнтів з неінвазивною або мінімально інвазивною пухлиною. У разі при ризик виникнення рецидиву хірургічна методика доповнюється радіолікуванням чи хіміотерапією. Видаляються 1-2 легеневі частки. При місцеворозповсюдженому раку виконується пневмонектомія. Одночасно січуться уражені пухлинним процесом лімфатичні вузли.

Консервативна терапія

Консервативні заходи включають опромінення, хіміо- та таргетну терапію, лікування імунними препаратами. Ад’ювантне застосування іонізуючого випромінювання та хіміотерапевтичних засобів здійснюється у післяопераційному періоді, спрямоване на знищення залишків новоутворення. Неоад’ювантна терапія призначається до операції зменшення пухлинної маси. Консервативне лікування також проводиться пацієнтам із протипоказаннями до хірургічного втручання.

Запущена аденокарцинома легені з віддаленими метастазами є неоперабельною та лікується консервативно. Пацієнтам із певними молекулярно-генетичними властивостями пухлини призначається таргетна терапія. З цією метою найбільш широко застосовуються інгібітори тирозинкінази та кінази анапластичної лімфоми. До стандартних методів відноситься імунотерапія. Сучасні лікарські засоби «навчають» клітини імунної системи розпізнавати пухлину та знищувати її. Проводяться клінічні випробування нових імунотерапевтичних препаратів.

Паліативне лікування

Паліативна допомога надається термінальним хворим на амбулаторно або у спеціалізованому відділенні – хоспісі. Основною метою такого лікування є усунення симптомів захворювання, що важко переносяться, і поліпшення якості життя пацієнтів. Велике значення має адекватне знеболювання. Використовуються наркотичні та ненаркотичні анальгетики. При необхідності призначаються кашлеподавлюючі препарати, бронхолітики, застосовується тривала оксигенотерапія, надається психологічна підтримка.

Рання аденокарцинома легені (преінвазивна, малоінвазивна стадії) при своєчасному хірургічному лікуванні є прогностично сприятливою. Одужання настає практично у 100% хворих. Прогноз погіршується у міру прогресування хвороби. Виживання пацієнтів з патологією в останній стадії вкрай низьке. У профілактичних цілях необхідно відмовитися від куріння, дотримуватись правил техніки безпеки при роботі на виробництві зі шкідливими умовами, своєчасно проходити профілактичні медогляди.