Аденома бронха

Аденома бронха – Це новоутворення, що виходить з епітелію проток і слизових залоз бронхіальної стінки. Клінічно аденома бронха проявляється задишкою, стридорозним диханням, кашлем, кровохарканням, ознаками запалення дихальних шляхів. Аденоматозна пухлина бронха виявляється за даними рентгенографії, томографії, бронхоскопії та бронхографії, ендоскопічної біопсії. Новоутворення підлягають хірургічному видаленню; Залежно від клінічної ситуації може виконуватися ендоскопічне видалення пухлини, циркулярна чи закінчена резекція бронху, різні види резекції легень, пневмонектомія.

Пухлини, що розвиваються у бронхах, можуть бути як доброякісними, так і злоякісними. До злоякісних пухлин відносять бронхогенний рак легень. Доброякісні пухлини бронхів переважно представлені аденомами. У цілому нині, доброякісні новоутворення бронхів зустрічаються значно рідше злоякісних, приблизно 5-10% випадків у структурі пухлинних поразок дихальних шляхів.

Серед доброякісних пухлин аденоми становлять близько 60-65%. Бронхіальні аденоми відносяться до пухлин епітеліального типу, що розвиваються переважно із залоз слизової оболонки бронхіального дерева. У пульмонології аденому бронха розглядають як доброякісну пухлину з високим потенціалом злоякісності, тому що різні види аденом схильні до рецидивування та малігнізації. Аденома бронха найчастіше діагностується у жінок віком 35-50 років.

Достовірні причини виникнення аденом бронха невідомі. Передбачається, що у розвитку можуть грати роль такі факторы:

• Екзогенні впливи. Куріння (активне та пасивне), професійні фактори (робота з миш’яком, нікелем, азбестом та ін), екологічне неблагополуччя.
• Хвороби бронхів та легень. Не виключається патогенетичний зв’язок аденоми бронха з іншою бронхолегеневою патологією: ХОЗЛ, бронхіальною астмою, хронічним бронхітом, рецидивними та затяжними пневмоніями та ін.
• Гормональний дисбаланс. Враховуючи, що аденоми будь-яких локалізацій (аденома простати, молочної залози, щитовидної залози, слинних залоз, шлунково-кишкового тракту, бронха) виникають із залозистого епітелію, ймовірно участь ендокринних механізмів у їх виникненні.

У морфологічному плані «аденома бронха» – збірне поняття, що включає пухлини різноманітні за будовою та клітинним складом. З урахуванням патогістологічної структури розрізняють кілька типів аденом бронха: карциноїдний, мукоепідермоїдний, циліндроматозний та змішаний.

Більш ніж 80% у клінічній практиці зустрічаються аденоми карциноїдного типу (карциноїди бронха). За своєю мікроскопічною будовою вони представлені клітинами, що проліферують, що виходять з війкового епітелію або бронхіальних залоз. Характерна присутність у клітинах значної кількості аргентафінних (що фарбуються солями срібла) структур, що дозволяє зараховувати даний тип аденоми бронха до типових карциноїдів.

У місці зростання карциноїду є велика кількість судин, що пояснює схильність пухлини до геморагій. Аденома зазвичай міцно пов’язана зі стінкою бронха і часом проникає глибоко в її товщу. Передбачається, що карциноїдами бронхів, як і карциноїдами травного тракту, секретується серотонін і адреналін, тому цей різновид аденоми бронхів може викликати вегетативні порушення: відчуття жару, запаморочення, напади бронхоспазму, алергічні дерматози та ін.

Серед карциноїдних аденом бронха розрізняють типовий високодиференційований карциноїд, атиповий помірно диференційований та анаплазований низькодиференційований карциноїд. Малігнізація карциноїдних аденом бронха відбувається у 5–10% випадків. Для злоякісного карциноїду характерний інфільтративний ріст та здатність до гематогенного та лімфогенного метастазування у віддалені органи – інше легеня, головний мозок, печінка, кістки, нирки, підшлункову залозу. На відміну від бронхогенного раку, злоякісна аденома бронха відрізняється повільним зростанням та пізнім метастазуванням, а її радикальне видалення дає добрі віддалені результати.

Друге місце за частотою виявлення (близько 10%) займають аденоми бронха циліндроматозного типу (циліндроми). Мікроскопічно вони складаються з циліндричного або призматичного епітелію. Значно рідше (менше 1%) зустрічаються аденоми бронха мукоепідермоїдного типу (мукоепідермоїди), представлені залізисто-кістозними утвореннями, заповненими слизовою оболонкою. Аденоми бронха змішаного типу поєднують будову циліндром та карциноїдів. По локалізації розрізняють центральні та периферичні аденоми бронха.

Серед аденом бронха найменш злоякісна течія властива карциноїдним пухлинам. Аденоми бронха зазвичай досягають розмірів 2-3 см у поперечнику, мають гладку, іноді дольчасту поверхню рожево-червоного кольору. Аденоми можуть мати ендобронхіальний, позабронхіальний (екстрабронхіальний) та змішаний ріст. Ендобронхіальна аденома росте в просвіт бронха, піднімаючи слизову оболонку, викликаючи її атрофічні зміни та виразка.

Ендобронхіальне зростання супроводжується наростанням бронхіальної обструкції, аж до повного закриття просвіту бронха. У міру зростання пухлини може виникати ателектаз легені, розвиватися хронічна пневмонія з частими загостреннями, пневмосклероз, бронхоектаз. Позабронхіальне зростання аденоми бронха характеризується поширенням пухлини в товщу бронхіальної стінки або зовнішньою локалізацією.

При змішаному характері зростання аденому бронха має вигляд пісочного годинника, гантелі або айсберга; при цьому ендобронхіальну та позабронхіальну частини пухлини розділяє перетяжка між розсунутими та зруйнованими хрящами бронха. У 60% випадків аденоми вражають пайові або сегментарні бронхи; у 20% – головні бронхи; ще в 20% – бронхіоли.

Виразність симптомів залежить від локалізації пухлини, ступеня бронхіальної обструкції, розвитку ускладнень. У клінічному перебігу центральної аденоми бронха виділяють три періоди. У першому періоді аденома не викликає грубого порушення бронхіальної прохідності. Клінічні прояви включають сухий кашель, загальне нездужання, кровохаркання.

У другому періоді, пов’язаному з різким порушенням прохідності бронха, розвиваються патологічні зміни в легеневій тканині та плеврі (повторні бронхопневмонії, ателектази, плеврити), задишка, стридорозне або свистяче дихання, кашель з мокротинням, підвищення температури, легеневі кровотечі. Третій період характеризується повною обтурацією просвіту бронха аденомою, що супроводжується розвитком стійкого ателектазу легені з постстенотичною бронхоектазією та приєднанням гнійної інфекції.

Клінічна картина третього періоду визначається підвищенням температури тіла до 38-39 ° С, кашлем з рясним відділенням гнійного мокротиння, кровохарканням, болями в грудній клітці, ознаками інтоксикації, загальною слабкістю, схудненням, анемією. Можливий розвиток легенево-серцевої недостатності. У осіб з периферичними ураженнями перебіг аденоми бронха зазвичай безсимптомний.

Карциноїди бронха у 2-4% випадків супроводжуються розвитком карциноїдного синдрому. У цьому випадку періодично виникають припливи крові до голови та верхніх кінцівок, відчуття жару, рожево-червоні плями на шкірі обличчя, бронхоспазм, коливання артеріального тиску, нападоподібні болі в животі, діарея. Тяжкість і частота нападів зростає при малігнізації аденоми бронха карциноїдного типу.

Аденома бронха який завжди своєчасно виявляється при профілактичної флюорографії. Навіть на рентгенограмах, при локалізації аденоми в головних та пайових бронхах, патологічні зміни, як правило, невидні; Тільки томограмах можуть визначатися дефекти бронхіальної стінки. Рентгенологічна картина при аденомі бронха залежить від рівня бронхіальної обструкції, калібру ураженого бронха, тривалості перебігу процесу.

При повній обтурації бронха рентгенографія легень виявляє частковий або повний ателектаз легені; у разі часткової непрохідності визначаються ознаки гіповентиляції. Найбільш переконливі дані за аденому бронха отримують при КТ та МРТ легень, сцинтиграфії легень. Уточнити характер новоутворення та його взаємини зі стінкою бронха дозволяє рентгенконтрастне дослідження – бронхографія.

Найчастіше остаточної діагностиці аденоми бронха сприяє проведення діагностичної бронхоскопії з біопсією. У разі ендобронхіального росту вдається візуалізувати округле утворення рожевого кольору з блискучою гладкою або дрібнобугристою поверхнею, що легко кровоточить при контакті. Аденома бронха, що має ніжку, має високу рухливість; у тому випадку, якщо пухлина росте на широкій основі або має вигляд «айсберга» змістити її при бронхоскопії не вдається.

Проведення ендоскопічної біопсії з наступним гістологічним дослідженням дозволяє уточнити тип аденоми бронха та ступінь її доброякісності. З метою оцінки тяжкості обструктивних та рестриктивних порушень виконується спірометрія. Для виключення аденом іншої локалізації доцільно проведення ТРУЗІ (у чоловіків), УЗД молочних залоз (у жінок), ЕГДС, колоноскопії, УЗД щитовидної залози, нирок та надниркових залоз, слинних залоз.

Зважаючи на небезпеку ускладнень (нагноєльного процесу, кровотечі, малігнізації), аденоми бронхів підлягають хірургічному видаленню в максимально ранні терміни. Характер та обсяг втручання визначається локалізацією, розмірами, особливостями росту, гістологічною структурою аденоми бронха, розвитком вторинних змін легеневої тканини.

У ранньому періоді, при свідомо доброякісній аденомі бронха центральної локалізації з ендобронхіальним зростанням, що має тонку ніжку, може бути ендоскопічне видалення пухлини. Однак ендобронхіальне втручання пов’язане з ймовірністю недостатньої радикальності операції, високим ризиком кровотечі, необхідністю повторного ендоскопічного контролю та біопсії бронха.

У більшості випадків видалення аденоми бронха на вузькій ніжці проводять шляхом бронхотомії або резекції остаточної бронха. При аденомах, що мають широку основу, показано циркулярну резекцію бронха з накладенням міжбронхіального анастомозу. Дані типи операцій, що обмежуються ощадливою резекцією бронха, можуть бути виконані тільки при гістологічно підтверджених доброякісних утвореннях та функціонально повноцінної легеневої тканини.

У разі обмежених незворотних змін легеневої тканини дистальніше за обтурацію бронха пухлиною (бронхоектазів, постстенотичних абсцесів легені, фіброзу), проводиться крайова резекція, сегментектомія, лобектомія або білокектомія. При патологічних змінах у всьому легкому єдино можливим втручанням є пневмонектомія.

Несвоєчасна діагностика аденоми бронха виключає можливість проведення щадних операцій та диктує необхідність виконання масштабних резекцій легені. Після радикальної резекції аденоми бронха 5-річне виживання становить 96%. В окремих випадках можливі місцеві рецидиви, малігнізація пухлини та віддалене метастазування аденоми бронха. Пацієнти, які перенесли видалення аденоми бронха, повинні бути під наглядом пульмонолога (торакального хірурга), проходити регулярний рентгенологічний та ендоскопічний контроль.