Аденома молочної залози

Аденома молочної залози – Доброякісна пухлина молочної залози, що походить з клітин залозистого епітелію. Зазвичай виникає у молодому віці, після 40-45 років практично не діагностується. Передбачуваною причиною розвитку є порушення гормонального балансу. Аденома молочної залози є пружним, рухомим кулястим або сферичним утворенням, зазвичай розташоване недалеко від поверхні залози. Може бути одиночною або множинною, локалізуватися в одній або обох молочних залозах. Діагноз встановлюється на підставі зовнішнього огляду, УЗД, МРТ та результатів біопсії. Лікування хірургічне.

Аденома молочної залози – доброякісна пухлина, що утворилася із клітин залозистого епітелію. Є різновидом мастопатії. Як правило, діагностується у віці 15-35 років. Нерідко виникає під час вагітності. У преклімактеричному та клімактеричному періоді вже існуючі пухлини редукуються, нові не утворюються. Виявляється рідше, ніж фіброаденома (доброякісне новоутворення, що складається з фіброзної та залізистої тканини).

Аденома молочної залози не схильна до злоякісного переродження. Належить до групи гормонозалежних пухлин, зазнає певних змін залежно від фази менструального циклу, а також у період вагітності та лактації. Діагностику та лікування аденом молочної залози здійснюють фахівці в галузі онкології та мамології.

Основною причиною розвитку є гормональний дисбаланс. Фахівці вказують на значущість дефіциту прогестерону у поєднанні з надлишком естрогенів. Певну роль у виникненні аденоми молочної залози може відігравати підвищення рівня пролактину. Порушення балансу цих та деяких інших гормонів у поєднанні із змінами молочних залоз у період гестації та великим функціональним навантаженням у період лактації створює умови, що сприяють проліферації залізистого епітелію та виникненню аденоми молочної залози.

У жінок із цим захворюванням нерідко виявляються інші ендокринні порушення, зокрема – зниження рівня тиреоїдних гормонів та цукровий діабет. Крім того, до списку факторів, що сприяють розвитку аденоми молочної залози, включають:

• спадкову схильність;
• куріння;
• прийом оральних контрацептивів;
• хвороби репродуктивної системи;
• стреси, які провокують пікові підвищення рівня кортикостероїдів;
• порушення роботи печінки, що у розщепленні різних гормонів.

У преклімактеричному та клімактеричному віці молочні залози зазнають інволютивних змін. Клітини залізистого епітелію поступово заміщається жировою та фіброзною тканиною, тому після 40-45 років аденоми практично не виникають.

У новітній класифікації ВООЗ виділяють два види аденоми соска та п’ять видів аденоми молочної залози:

• Аденома соска. Утворюється в протоках та навколососковій зоні. Супроводжується появою множинних вогнищ розростання циліндричного епітелію та міоепітелію. В окремих випадках можливе злоякісне переродження.
• Сирингоматозна аденома. Виникає у підсосковій зоні, розвивається з епітелію потових залоз. Відмінною особливістю є відсутність чітких кордонів за неінвазивного зростання.
• Тубулярна аденома. Являє собою пухлину з чіткими межами, що складається з тубулярних структур, що щільно лежать, вистелених двома шарами клітин – міоепітеліальних і епітеліальних.
• Лактуюча аденома. У період вагітності та лактації епітелій пухлини зазнає певних секреторних змін, тубулярна аденома перетворюється на лактуючу.
• Апокринна аденома. Нагадує тубулярну, але відрізняється від неї апокринізацією епітелію.
• Плеоморфна аденома. Є аналогом однойменної доброякісної пухлини потових та слинних залоз.
• Дуктальна аденома. Являє собою розширену протоку, в просвіт якої виступає аденоматозний (залізистий) поліп.

Останні два види аденом зустрічаються дуже рідко.

Як правило, аденома молочної залози протікає безсимптомно та виявляється при черговому профілактичному огляді чи самоогляді. При пальпації виявляється невелика пружна куляста або сферична освіта з чіткими контурами. Поверхня аденоми молочної залози зазвичай гладка, рідше горбиста. Шкіра над пухлиною не змінена, має нормальне фарбування. Аденома пружна на дотик, рухлива, не спаяна з оточуючими тканинами, зазвичай безболісна.

Найчастіше розташовується ближче до поверхні. Збільшується у розмірі перед початком менструації, а потім знову зменшується. Зазвичай буває одиночної, проте, можливі й множинні аденоми молочної залози, що локалізуються з одного або двох сторін. Чи не схильна до швидкого зростання, але в окремих випадках під впливом несприятливих обставин може досить швидко збільшуватися у розмірі. У період гестації частіше спостерігається швидке зростання із подальшим зменшенням після закінчення лактації. Іноді під час вагітності аденома молочної залози розсмоктується.

Аденома соска проявляється набряком, гіперемією, серозними чи сукровичними виділеннями. Поверхня соска може виразкуватись і покриватися скоринками. При пальпації в товщі соска виявляється вузол м’якоеластичної конститенції, не спаяний з оточуючими тканинами. Шкіра навколо соска не змінена, має нормальне фарбування. Патологічна зморшкуватість та симптом «апельсинової кірки» відсутні. Регіонарні лімфовузли не збільшено.

Діагноз встановлюється мамологом або мамологом-онкологом на підставі скарг, даних зовнішнього огляду та результатів додаткових досліджень. При пальпації в становищі жінки стоячи і лежачи лікар виявляє одиночну рухливу рухливу освіту або кілька утворень, що нагадують кульку або горошину. Пацієнтку з підозрою на аденому молочної залози направляють на УЗД молочних залоз та мамографію.

При підозрі на наявність ендокринних порушень, соматичних захворювань та хвороб репродуктивної системи показано консультації ендокринолога, терапевта та гінеколога. План подальшого обстеження визначають із урахуванням виявленої патології. Остаточний діагноз “аденома молочної залози” виставляють за наслідками біопсії. У процесі діагностики аденоми соска використовують цитологічне дослідження виділень, МРТ молочної залози, дуктографію (рентгенографію з використанням контрастної речовини, що вводиться у протоки залози) та біопсію.

У відокремлюваному виявляють атипові клітини. За даними МРТ оцінюють структуру та розмір пухлини, при проведенні дуктографії виявляють внутрішньопротокові утворення. УЗД та мамографія при даній патології малоінформативні. Остаточний діагноз, як і при аденомі молочної залози, виставляють за наслідками біопсії.

Медикаментозна терапія є неефективною. При невеликих пухлинах показано динамічний нагляд. При збільшенні розміру аденоми, підозрі на злоякісне переродження, появі болю та наявності косметичного дефекту потрібне оперативне втручання. Залежно від розмірів та перебігу аденоми молочної залози виконують енуклеацію або секторальну резекцію. Енуклеація (вилущування) – невелика операція, в ході якої видаляють пухлину в межах здорових тканин. Показана за відсутності підозр на озлоякісність.

Секторальна резекція – більш масштабне хірургічне втручання, у процесі якого аденому молочної залози вирізають разом із 1-3 сантиметрами здорових тканин. Показано за наявності підозр на злоякісне переродження. Після енуклеації невеликої пухлини косметичний дефект зазвичай відсутній. Після секторальних резекцій та вилущування великих аденом можлива поява дефекту, для усунення якого знадобиться косметична операція.

При аденомі соска необхідне хірургічне втручання. Залежно від розміру пухлини здійснюють локальну екзицію (висічення в межах здорових тканин із відступом від краю аденоми на 1-2 мм) або секторальну резекцію. Операції з видалення аденоми соска та аденоми молочної залози виконують у плановому порядку. У післяопераційному періоді призначають антибіотики. Шви знімають на 9-10 добу. Додаткова медикаментозна терапія не потрібна. Прогноз при аденомі молочної залози є сприятливим.