Аденома передміхурової залози

Аденома передміхурової залози – це розростання залізистої тканини простати, що веде до порушення відтоку сечі із сечового міхура. Характерно прискорене та утруднене сечовипускання, в т. ч. нічне, ослаблення струменя сечі, мимовільне виділення сечі, тиск у ділянці сечового міхура. Згодом може розвинутись повна затримка сечі, запалення сечового міхура та нирок. Хронічна затримка сечі веде до інтоксикації, ниркової недостатності. Діагностика включає УЗД простати, дослідження її секрету, за необхідності – біопсію. Лікування, як правило, хірургічне. Консервативна терапія ефективна ранніх стадіях.

Аденома простати – доброякісне новоутворення парауретральних залоз, що розташовуються навколо уретри у її простатичному відділі. Основний симптом аденоми передміхурової залози – порушення сечовипускання внаслідок поступового здавлення уретри одним або декількома вузликами. Для патології характерна доброякісна течія.

За медичною допомогою звертається лише мала частина хворих, проте детальне обстеження дозволяє виявити симптоми захворювання у кожного четвертого чоловіка у віці 40-50 років і у половини чоловіків від 50 до 60 років. Хвороба виявляється у 65% чоловіків віком 60-70 років, 80% чоловіків віком 70-80 років і більше 90% чоловіків старше 80 років. Виразність симптоматики може суттєво відрізнятися. Дослідження в галузі клінічної андрології говорять про те, що проблеми при сечовипусканні виникають приблизно у 40% чоловіків з аденомою простати, але тільки кожен п’ятий хворий із цієї групи звертається за медичною допомогою.

Механізм розвитку аденоми передміхурової залози поки що до кінця не визначений. Незважаючи на поширену думку, що пов’язує патологію з хронічним простатитом, немає даних, які б підтвердили зв’язок цих двох захворювань. Дослідники не виявили жодного зв’язку між розвитком аденоми простати та вживанням алкоголю та тютюну, сексуальною орієнтацією, статевою активністю, перенесеними венеричними та запальними захворюваннями.

Відзначається виражена залежність частоти виникнення аденоми передміхурової залози віком хворого. Вчені вважають, що аденома розвивається через порушення гормонального фону у чоловіків при настанні андропаузи (чоловічого клімаксу). Ця теорія підтверджується тим, що від патології ніколи не страждають чоловіки, кастровані до настання статевої зрілості та надзвичайно рідко – чоловіки, кастровані після її настання.

Існує дві групи симптомів захворювання: ірітативні та обструктивні. До першої групи симптомів відноситься почастішання сечовипускання, наполегливі (імперативні) позиви на сечовипускання, ніктурія, нетримання сечі. У групу обструктивних симптомів включають труднощі при сечовипусканні, затримку початку та збільшення часу сечовипускання, почуття неповного випорожнення, сечовипускання уривчастим млявим струменем, необхідність натужування. Виділяється три стадії аденоми простати: компенсована, субкомпенсована та декомпенсована.

Компенсована стадія

На компенсованій стадії змінюється динаміка акта сечовипускання. Воно стає частішим, менш інтенсивним і менш вільним. Виникає необхідність 1-2 рази помочитися вночі. Як правило, ніктурія на І стадії аденоми простати не викликає занепокоєння у хворого, який пов’язує постійні нічні пробудження з розвитком вікової інсомнії. Вдень нормальна частота сечовипускання може бути збережена, проте пацієнти з І стадією аденоми простати відзначають період очікування, особливо виражений після нічного сну.

Потім частота денних сечовипускань збільшується, а обсяг сечі, що виділяється за одноразове сечовипускання, зменшується. Виникають імперативні позиви. Струмінь сечі, яка раніше утворювала параболічну криву, виділяється мляво і падає практично вертикально. Розвивається гіпертрофія м’язів сечового міхура, завдяки якій зберігається ефективність його випорожнення. Залишкової сечі в сечовому міхурі на цій стадії немає або практично немає (менше 50 мл). Функціональний стан нирок та верхніх сечовивідних шляхів збережено.

Субкомпенсована стадія

На ІІ стадії аденоми передміхурової залози сечовий міхур збільшується в обсязі, у його стінках розвиваються дистрофічні зміни. Кількість залишкової сечі понад 50 мл продовжує збільшуватися. На всьому протязі акту сечовипускання хворий змушений інтенсивно напружувати м’язи черевного преса та діафрагми, що призводить до ще більшого підвищення внутрішньоміхурового тиску.

Акт сечовипускання стає багатофазним, уривчастим, хвилеподібним. Поступово порушується пасаж сечі по верхніх сечовивідних шляхах. М’язові структури втрачають еластичність, сечові шляхи розширюються. Порушується функція нирок. Пацієнтів непокоїть спрага, поліурія та інші симптоми прогресуючої хронічної ниркової недостатності. При зрив механізмів компенсації настає третя стадія.

Декомпенсована стадія

Сечовий міхур у хворих з ІІІ стадією аденоми простати розтягнутий, переповнений сечею, легко визначається пальпаторно та візуально. Верхній край сечового міхура може сягати рівня пупка і від. Випорожнення неможливе навіть при інтенсивній напрузі м’язів черевного преса. Бажання спорожнити сечовий міхур стає безперервним. Можливі сильні болі внизу живота. Сеча виділяється часто, краплями чи дуже малими порціями. Надалі болі та позиви до сечовипускання поступово слабшають.

Розвивається характерна парадоксальна затримка сечі, або парадоксальна ішурія (сечовий міхур переповнений, сеча постійно виділяється краплями). Верхні сечовивідні шляхи розширені, функції ниркової паренхіми порушені внаслідок постійної обструкції сечових шляхів, що призводить до підвищення тиску в чашково-миску. Наростає клініка хронічної ниркової недостатності. Якщо медична допомога не надається, хворі гинуть від прогресуючої хронічної ниркової недостатності.

Якщо лікувальні заходи не проводяться, у хворого з аденомою простати можливий розвиток хронічної ниркової недостатності. Іноді з’являється гостра затримка сечі. Хворий не може помочитися при переповненому сечовому міхурі, незважаючи на інтенсивне бажання. Для усунення затримки сечі проводиться катетеризація сечового міхура у чоловіків, іноді екстрена операція або пункція сечового міхура.

Ще одне ускладнення аденоми простати – гематурія. У ряду хворих відзначається мікрогематурія, але нерідкі та інтенсивні кровотечі з тканини аденоми (при травмі внаслідок маніпуляції) або варикозне розширення вен у ділянці шийки сечового міхура. При утворенні згустків можливий розвиток тампонади сечового міхура, за якої необхідна екстрена операція. Часто причиною кровотечі стає діагностична чи лікувальна катетеризація.

Камені в сечовому міхурі можуть з’явитися в результаті застою сечі або мігрувати з нирок та сечовивідних шляхів. При цистолітіазі клінічна картина аденоми доповнюється почастішанням сечовипускання та болями, що іррадіюють у голівку статевого члена. У положенні стоячи, при ходьбі та рухах симптоматика стає більш вираженою, у положенні лежачи – зменшується.

Характерний симптом «закладання струменя сечі» (попри неповне випорожнення сечового міхура, струмінь сечі раптово переривається і відновлюється лише за зміни положення тіла). Нерідко розвиваються інфекційні захворювання (епідідімоорхіт, епідидиміт, везикуліт, аденоміт, простатит, уретрит, гострий та хронічний пієлонефрит).

Щоб оцінити вираженість симптомів аденоми простати, хворому пропонують заповнити щоденник сечовипускань. Під час консультації лікар-уролог проводить пальцеве дослідження простати. Для виключення інфекційних ускладнень проводиться забір та дослідження секрету простати та мазків із уретри. Додаткове обстеження включає:

• Ехографію. У процесі УЗД простати визначають обсяг передміхурової залози, виявляють камені та ділянки із застійними явищами, оцінюють кількість залишкової сечі, стан нирок та сечовивідних шляхів.
• Дослідження уродінаміки. Достовірно судити про рівень затримки сечі дозволяє урофлоуметрия (час сечовипускання і швидкість потоку сечі визначається спеціальним апаратом).
• Визначення онкомаркерів. Для виключення раку передміхурової залози необхідно оцінити рівень ПСА (простатоспецифічного антигену), величина якого в нормі не повинна перевищувати 4нг/мл. У спірних випадках проводиться біопсія простати.

Цистографія та екскреторна урографія при аденомі простати в останні роки проводяться рідше у зв’язку з появою нових, менш інвазивних та безпечніших методів дослідження (УЗД). Іноді для виключення захворювань із схожою симптоматикою або під час підготовки до оперативного лікування виконують цистоскопію.

Консервативна терапія

Консервативна терапія проводиться на ранніх стадіях та за наявності абсолютних протипоказань до операції. Для зменшення симптомів захворювання застосовують альфа-адреноблокатори (альфузозин, теразозин, доксазозин, тамсулозин), інгібітори 5-альфа редуктази (дутастерид, фінастерид), препарати рослинного походження (екстракт кори африканської сливи) або плодів сабаля.

Для боротьби з інфекцією, яка часто приєднується при аденомі простати, призначають антибіотики (гентаміцин, цефалоспорини). Після закінчення курсу антибіотикотерапії застосовують пробіотики, які відновлюють нормальну мікрофлору кишечника. Проводять корекцію імунітету (альфа-2b інтерферон, пірогенал). Атеросклеротичні зміни судин, що розвиваються у більшості хворих похилого віку, перешкоджають надходженню лікувальних препаратів до передміхурової залози, тому для нормалізації кровообігу призначають трентал.

Хірургічне лікування

Існують такі хірургічні методики лікування аденоми простати:

1. ТУР (Трансуретральна резекція). Малоінвазивна ендоскопічна методика. Операція проводиться в об’ємі аденоми менше 80 см3. Не застосовується при нирковій недостатності.
2. Аденомектомія. Проводиться за наявності ускладнень, масі аденоми понад 80 см3. В даний час широко застосовується лапароскопічна аденомектомія.
3. Лазерна вапоризація простати. Дозволяє проводити операцію при масі пухлини менше 30-40 см3. Є методом вибору молодих пацієнтів з аденомою простати, оскільки дозволяє зберегти статеву функцію.
4. Лазерна енуклеація (Гольмієва – HoLEP, тулієва – ThuLEP). Метод визнаний “золотим стандартом” хірургічного лікування аденоми простати. Дозволяє видалити аденому об’ємом понад 80 см3 без відкритого втручання.

Виділяють ряд абсолютних протипоказань до оперативного лікування аденоми простати (декомпенсовані захворювання дихальної та серцево-судинної системи тощо). Якщо хірургічне лікування неможливе, виконується катетеризація сечового міхура або паліативні оперативні втручання – цистостомія, встановлення уретрального стенту.