Аденома сальної залози

Аденома сальної залози ‒ це шкірне новоутворення доброякісного характеру, що розвивається з епітелію проток себожелез. Клінічно характеризується наявністю вузлика жовтого або рожевого кольору різного діаметра з повільним зростанням та найчастішою локалізацією на обличчі або шиї. При різних типах аденом є свої особливості у клінічній картині. Діагностика ґрунтується на візуальному огляді, зборі анамнезу. Підтверджуючими діагноз є дані гістологічного та цитологічного дослідження. Терапія включає хірургічне лікування: кріодеструкцію, електро- та лазеркоагуляцію, ексцизію.

Аденома сальної залози – доброякісна пухлина шкіри, що рідко реєструється як ізольоване захворювання (1 випадок на 100 тис. населення). Патологія поширена повсюдно, її виникнення залежить від сезонності і географічної широти. Найчастіше зустрічається у дітей та людей похилого віку. Значна частина шкірних аденом асоційована із синдромом Мьюера-Торре. У 68% пацієнтів із цим синдромом клінічно підтверджується наявність пухлин сальних залоз. Наявність інших типів аденом (Прінгля-Буренвіля, Аллопо-Лередда-Дар’є, Бальцера-Менетріє) також обумовлена ​​генетичною схильністю.

Єдиної думки про природу виникнення цієї патології немає, тому що етіологія вивчена недостатньо. Достовірними факторами є дитячий і літній вік, чоловіча стать і наявність хронічних патологій з боку шлунково-кишкового тракту (коліту, ентериту, гастриту). Серед ймовірних причин розвитку аденоми шкіри розглядаються:

• Генетична схильність. Найчастіше сальні аденоми діагностуються при синдромі Мьюера-Торре, що є асоціацією множинних пухлин сальних залоз (аденома, епітеліома, карцинома), кератоакантом і злоякісних пухлин внутрішніх органів. Крім цього, аденома шкіри може бути етіологічно пов’язана із туберозним склерозом.
• Захворювання сальних заліз. Однією з можливих причин виникнення сальної аденоми вважається себорея. Підвищене зроговіння, яке спостерігається при цьому захворюванні, може стати пусковим механізмом розвитку пухлини. Цей процес характерний для осіб молодого віку, які мають гормональні порушення.
• Вплив фізичних факторів. Рідкісною, але клінічно зареєстрованою причиною виникнення аденоми є загальна та місцева гіпотермія. Випадки аденом, пов’язані з температурним впливом, вважаються поодинокими. Зазначається повторне виникнення аденоми після лікування при дії таких самих провокуючих факторів.

Новоутворення є справжньою пухлиною, що походить з секреторних клітин вивідних проток сальної залози. Ті чи інші причинні фактори на певному етапі провокують гіперплазію залізистого епітелію, неоангіогенез та утворення сполучної тканини. Гістологічно аденома має дольковидное будову з двома популяціями клітин: по периферії часточок розташовуються базалоїдні зародкові клітини, у центрі – зрілі себоцити. Зрілі клітини сальних залоз переважають над недиференційованими формами. Ядерна атипія, осередки некрозу, виражена мітотична активність, інвазивне поширення відсутні.

У практичній дерматології виділяють чотири типи сальної аденоми, які відрізняються між собою клінічною картиною, локалізацією, розмірами, віком появи. Ізольована форма виникає дуже рідко і важко диференціюється з іншими видами. У літературі докладно описані такі клінічні форми аденом:

1. Аденома Гіршфельда (стареча). Розвивається у літньому віці. Являє собою солітарний щільний вузлик округлої форми, що іноді має ніжку. Переважна локалізація: обличчя, спина, область мошонки.
2. Аденома Прінгля-Буренвіля (кістозна епітеліома). Найчастіше проявляється вже у дитячому віці. Має вигляд дрібних вузликів круглої чи овальної форми, колір яких може варіювати від коричнево-рожевого до жовтого. Поверхня елементів гладка, щільна, блискуча. Злиття вузликів не характерне. Властива симетрична локалізація утворень – на щоках, носі, підборідді.
3. Аденома Аллопо-Лередда-Дар’є (симетрична). Може з’являтися у будь-якому віці та місці на шкірі. Зовнішньо представляє щільне утворення, візуально схоже на бородавку, колір варіює від кольору шкіри до рожевого. Елементи швидко ростуть, схильні до масивного злиття.
4. Аденома Бальцера-Менетріє. Може мати вигляд вузликів, що щільно прилягають до шкіри, або фібром на ніжці. Елементи щільні на дотик з гладкою поверхнею. За кольором зазвичай не відрізняються від шкіри. Найбільш характерна локалізація – обличчя, шия, область великих складок, іноді – слизова оболонка рота. Розмір новоутворення досягає 10 мм.

Освіта являє собою гладку, чітко обмежену папулу. Шкіра над вузликом не змінена або трохи шорстка. У 70% випадків локалізується у сфері голови чи шиї, рідше – на тулуб і нижніх кінцівках. Сальна аденома відрізняється повільним зростанням (протягом кількох років), безболісністю. Розміри варіюють від 5 до 25 мм. Колір новоутворення може бути від звичайного тілесного до рожевого або жовтого.

Сальні аденоми, асоційовані з синдромом Мьюера-Торре, бувають солітарними або множинними (іноді до 100 штук і більше). Вузлики мають жовте забарвлення, діаметр 0,5-1 см, в окремих випадках виростають до 5 см. При даному синдромі у хворих також виявляються інші пухлини шкіри (кератоакантоми, епітеліоми, карциноми сальних залоз), вісцеральні форми раку.

При травматизації та виразці пухлинні вогнища можуть кровоточити і завдавати біль. Найчастіше ускладнюється аденома, розташована в періорбітальній зоні – її пошкодження та інфікування призводить до розвитку кон’юнктивіту чи кератиту. Після хірургічного висічення аденом на шкірі утворюються рубці, що завдають косметичних, а іноді і функціональних незручностей. Сальні аденоми є доброякісними новоутвореннями, які рідко перероджуються в рак шкіри. Однак наявність у пацієнта подібних утворень може вказувати на синдром Мьюера-Торре, при якому часто діагностується колоректальний рак, рак молочної залози, сечостатевої системи, шлунка, голови та шиї та ін.

Базова діагностична програма включає огляд, оцінку клінічної картини та анамнезу захворювання (час появи аденоми, наявність подібних утворень у родичів), за даними яких дерматолог може передбачити діагноз. Дослідження сальної аденоми методом дерматоскопії неінформативно, тому вдаються до радикальніших варіантів діагностики:

• Біопсія з дослідженням матеріалу. Для гістологічного дослідження найчастіше використовується ексцизійна чи щипкова біопсія, для цитології – тонкоголкова аспіраційна. При мікроскопічному дослідженні спостерігається морфологічна картина, характерна для сальної аденоми.
• Генетична діагностика. Даний вид діагностики є актуальним за наявності сімейних випадків синдрому Мьюера-Торре. Суть методу – визначення дефектного гена, який є причиною виникнення захворювання. Включає кілька етапів: консультацію генетика, складання родоводу, лабораторні дослідження, формування заключного діагнозу.

Для визначення подальшої лікувально-діагностичної тактики потрібна консультація хірурга, дерматоонколога. Сальну аденому диференціюють з карциномою, кератоакатномою, невусом та гіперплазією сальних залоз.

Основний вид лікування – хірургічний. Варіант видалення залежить від розмірів та розташування освіти, больового порога та віку пацієнта. Оптимальний спосіб підбирають індивідуально, заздалегідь оцінюючи можливі ризики та ускладнення. Для видалення сальної аденоми використовуються:

• Фізичні методи деструкції. Видалення рідким азотом показано лише за аденомах малих розмірів; цю процедуру не рекомендується проводити на обличчі. За допомогою електрокоагуляції невеликі утворення видаляються без залишкових явищ, більші залишають рубці. Лазерна коагуляція – найкращий метод для видалення аденом, розташованих в області обличчя, тому що не залишає шрамів.
• Хірургічна ексцизія. Цей вид лікування використовують рідко. Хірургічне висічення великих або множинних аденом може вимагати додаткової пластики дефекту місцевими тканинами. Незважаючи на радикальність методу, не виключено рецидив утворень з подальшим збільшенням їх величини та кількості.

Ізольована аденома – найбільш сприятливий варіант патології, вона легко видаляється та не залишає рубців. За наявності аденом у поєднанні з синдромом Мьюера-Торре прогноз серйозний через супутню онкологію. Специфічних профілактичних заходів щодо запобігання аденоми шкіри немає, неспецифічні включають своєчасне лікування себорейного дерматиту, хвороб ШКТ, уникнення переохолоджень. За наявності даного захворювання у родичів необхідний контроль та раніше звернення за медичною допомогою.