Аденовірусний кон’юнктивіт

Аденовірусний кон’юнктивіт – гостре інфекційне ураження слизової оболонки очей, що викликається аденовірусами. Аденовірусний кон’юнктивіт протікає з підвищенням температури, явищами назофарингіту, місцевими симптомами (набряклістю повік, гіперемією слизової оболонки, сльозотечею, печінням, болем, свербінням, що відокремлюється з очей). Діагностика аденовірусного кон’юнктивіту проводиться офтальмологом з урахуванням даних бактеріологічного дослідження мазка з кон’юнктиви та ПЛР-зіскоба. Лікування аденовірусного кон’юнктивіту включає інстиляцію препаратів антивірусної та антибактеріальної дії, закладання очних мазей.

Аденовірусний кон’юнктивіт (фаринго-кон’юнктивальна лихоманка) є висококонтагіозною інфекцією, що викликається аденовірусами і протікає із запальним ураженням кон’юнктиви, слизової верхніх дихальних шляхів (

фарингітом

), підвищенням температури тіла. У

офтальмології

Епідемічні спалахи аденовірусного кон’юнктивіту зазвичай реєструються в осінньо-весняний період, переважно в організованих дитячих колективах.

Збудниками аденовірусних кон’юнктивітів під час епідемічних спалахів є аденовіруси серотипів 3, 7a, 11; при спорадичних випадках – аденовіруси 4, 6, 7, 10 типів. Шляхи передачі аденовірусного кон’юнктивіту – повітряно-краплинний або контактний. Попадання аденовірусу на слизову оболонку очей відбувається при чханні, кашлі або безпосередньому занесенні інфекції із забруднених рук. Від моменту інфікування до появи клінічних симптомів відбувається від 3 до 10 днів (в середньому 5-7 днів). Чинниками підвищеного ризику є:

• контакт із хворим на аденовірусний кон’юнктивіт;
• переохолодження, ГРВІ;
• порушення гігієни;
• купання у забруднених водоймах та басейнах;
• травми ока;
• недотримання правил носіння та догляду за контактними лінзами;
• хірургічне лікування патології рогівки;
• стреси.

При цитологічному дослідженні мазка у хворих на аденовірусний кон’юнктивіт виявляється деструкція епітеліальних клітин, що характеризується вакуолізацією, розпадом хроматину, гіпертрофією ядерців, утворенням ядерної оболонки. У цитограмі переважають клітини мононуклеарного типу.

За особливостями клінічного перебігу виділяють катаральну, фолікулярну та плівчасту форми аденовірусного кон’юнктивіту. Катаральний та фолікулярний аденовірусний кон’юнктивіт може виникати у різному віці, плівчастий розвивається переважно у дітей. Клініка маніфестує через 5-8 днів із моменту зараження. Спочатку захворювання відзначається підвищення температури тіла з вираженими явищами фарингіту та риніту, головний біль, диспепсичні розлади; розвивається підщелепний лімфаденіт.

На другій хвилі лихоманки з’являються ознаки кон’юнктивіту спочатку в області ока, а через 2-3 дні – на іншому оці. Місцеві симптоми при аденовірусному кон’юнктивіті характеризуються набряклістю і почервонінням повік, нерясним слизовим або слизово-гнійним відокремленим, відчуттям стороннього тіла, свербінням і печінням, сльозотечею, світлобоязню, помірним блефароспазмом. Гіперемія виражена у всіх відділах кон’юнктиви, поширюється на слізне м’ясо, напівмісячну та нижню перехідну складку.

Катаральна форма

Протікає з незначними явищами місцевого запалення: невеликим почервонінням слизової ока, помірною кількістю відокремлюваного. Перебіг катарального аденовірусного кон’юнктивіту легкий, тривалість захворювання – близько одного тижня. Зазвичай ускладнень з боку рогівки немає.

Фолікулярна форма

Характеризується наявністю пухирцевих висипань (фолікулів) на слизовій оболонці ока. Фолікули можуть бути дрібними, точковими або великими, напівпрозоро-студенистими; розташовуватися в куточках повік або покривати всю інфільтровану і розпушену слизову оболонку, особливо в області перехідної складки. Фолікулярна реакція зовні нагадує початкову стадію трахоми, проте діагностичних помилок зазвичай не буває, оскільки при трахомі відсутні явища назофарингіту, лихоманка, а висипи локалізуються в області кон’юнктиви верхньої повіки.

Плівчаста форма

Зустрічається у чверті випадків. Протікає з утворенням тонких плівок сірувато-білого кольору, що покривають слизову оболонку ока. Зазвичай ніжні плівки, легко видаляються ватним тампоном; але іноді можуть утворюватися щільні фібринозні накладення, спаяні з кон’юнктивою, які важко знімаються із запаленою слизовою оболонкою. Після видалення плівок оголена слизова оболонка може кровоточити. Іноді виявляються точкові підкон’юнктивальні крововиливи та інфільтрати, які повністю розсмоктуються після одужання.

Результатом плівчастого аденовірусного кон’юнктивіту нерідко є рубцювання слизової оболонки. При плівчастому аденовірусному кон’юнктивіті страждає загальний стан: розвивається висока лихоманка (до 38-39°С), яка може триматися від 3-х до 10 днів. Плівкова форма аденовірусного кон’юнктивіту може бути помилково прийнята за дифтерію.

При підозрі на аденовірусний кон’юнктивіт офтальмолог з’ясовує наявність в анамнезі контакту з хворим на фаринго-кон’юнктивальну лихоманку. При огляді виявляються симптоми кон’юнктивіту у поєднанні з катаральними змінами верхніх дихальних шляхів та регіонарною лімфаденопатією.

Для виділення аденовірусу використовують лабораторні серологічні, цитологічні, вірусологічні методи. Рання діагностика аденовірусного кон’юнктивіту проводиться імунофлюоресцентним методом, що дозволяє виявити специфічні вірусні антигени в мазку зі слизової оболонки ока.

Інформативна полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), що виявляє ДНК аденовірусу в кон’юнктивальному зіскрібку. Антитіла до аденовірусів у сироватці крові виявляють за допомогою реакції зв’язування комплементу (РСК), імуноферментного аналізу (ІФА). Діагностичним критерієм аденовірусного кон’юнктивіту є наростання титру антитіл в 4 і більше разів. З метою виділення та ідентифікації аденовірусу на культурі клітин проводиться бактеріологічне дослідження мазка з кон’юнктиви.

Лікування аденовірусного кон’юнктивіту проводять амбулаторно, використовуючи противірусні засоби. Місцево призначають інстиляції інтерферону та дезоксирибонуклеази у краплях 6-8 разів на добу на першому тижні захворювання та 2-3 рази на день – протягом другого тижня. Як противірусну терапію також використовують закладання мазей за повіки (теброфенової, флореналової, бонафтонової, ріодоксолової, адималевої).

Для профілактики приєднання вторинної інфекції доцільно застосування антибактеріальних крапель і мазей. До повного клінічного одужання при аденовірусному кон’юнктивіті показано прийом антигістамінних препаратів. З метою запобігання розвитку ксерофтальмії застосовують штучні замінники сльози (наприклад, карбомер).

Прогноз аденовірусного кон’юнктивіту сприятливий: зазвичай захворювання закінчується повним клінічним одужанням через 2-4 тижні. При розвитку синдрому сухого ока потрібне тривале застосування сльозозамінників.

Профілактика спалахів аденовірусного кон’юнктивіту в колективах полягає у своєчасній ізоляції хворих, провітрюванні та вологому прибиранні приміщень, дотриманні особистої гігієни. У кабінеті офтальмолога необхідно проводити ретельну дезінфекцію та стерилізацію інструментарію (піпеток, очних паличок), прибирання з використанням деззасобів, кварцювання. У басейнах необхідний контроль за режимом хлорування води відповідно до чинних норм.