Адентія

Адентія – повна або часткова відсутність зубів, що виникає внаслідок їхньої втрати або аномалії розвитку зубощелепної системи. Адентія характеризується порушенням безперервності зубних рядів, функції жування та мовлення, косметичним дефектом; у важких випадках – деформацією лицьового скелета, захворюваннями СНЩС, подальшою втратою зубів. Діагностика адентії проводиться спеціалістом-стоматологом за допомогою візуального та пальпаторного обстеження, прицільної внутрішньоротової рентгенографії, ортопантомографії. Лікування адентії полягає у проведенні раціонального протезування за допомогою часткових або повних знімних протезів або дентальної імплантації.

Адентія – первинний чи вторинний дефект зубних рядів, що характеризується відсутністю окремих чи всіх зубних одиниць у ротовій порожнині. Адентія в стоматології розглядається як окремий випадок аномалії кількості зубів, поряд з гіперодонтією (надкомплектними зубами) та гіподонтією (зменшенням їх числа порівняно з нормою).

Повна вроджена адентія зустрічається дуже рідко; поширеність часткової адентії серед зубощелепних аномалій у дітей становить близько 1%. Часткова вторинна адентія виявляється у 45-75%, а повна – у 25% людей віком від 60 років. Адентія є не лише естетичним дефектом, а й супроводжується значними порушеннями функціонування зубощелепної системи, ШКТ, погіршенням артикуляції та дикції, психологічною дезадаптацією, зміною соціальної поведінки людини.

В основі первинної адентії лежить відсутність чи загибель зачатків зубів. При цьому первинна адентія може бути спричинена спадковими причинами або розвиватися під впливом шкідливих факторів, що діють у період формування зубної платівки у плода. Так, закладання зачатків тимчасових зубів відбувається на 7-10 тижнях внутрішньоутробного розвитку плода; постійних зубів – після 17-го тижня.

Повна вроджена адентія – надзвичайно рідкісне явище, яке зазвичай має місце при спадковій ектодермальній дисплазії. У цьому випадку, поряд з адентією, у хворих зазвичай відзначається недорозвинення шкіри, волосся, нігтів, сальних і потових залоз, нервів, кришталиків очей і т. д. ендокринних збоїв, інфекційних захворювань; порушеннями мінерального обміну у внутрішньоутробному періоді та ін. Відомо, що загибель зубних зачатків може відбуватися при гіпотиреозі, іхтіозі, гіпофізарному нанізмі.

Причиною вторинної адентії є втрата зубів пацієнтом у процесі життєдіяльності. Часткова відсутність зубів зазвичай є наслідком:

• хвороб зубів: глибокого карієсу, пульпіту, пародонтиту, періодонтиту, видалення зубів та/або їх коріння, травм зубів;
• захворювань довколишніх тканин: одонтогенного остеомієліту, періоститу, перикоронариту, абсцесу або флегмони;
• неправильне лікування: іноді причиною вторинної адентії може бути неправильно проведене терапевтичне або хірургічне лікування зубів (резекція верхівки кореня, цистотомія, цистектомія).

У разі невчасної ортопедичної допомоги часткова вторинна адентія сприяє прогресу процесу втрати зубів.

Залежно від причин та часу виникнення розрізняють первинну (вроджену) та вторинну (набуту) адентію, а також адентію тимчасових та постійних зубів. За відсутності зубного зачатку говорять про справжню вроджену адентію; у разі злиття сусідніх коронок або затримки у термінах прорізування зубів (ретенції) – про хибну адентію.

З урахуванням кількості зубів, що відсутні, адентія може бути частковою (відсутні деякі зуби) і повною (відсутні всі зуби). Під частковою вродженою адентією розуміється відсутність до 10 зубів (зазвичай верхніх бічних різців, других премолярів та третіх молярів); відсутність більше 10 зубів класифікується як множинна адентія. Критерієм часткової вторинної адентії є відсутність на одній щелепі від 1 до 15 зубів.

У практиці ортопедичної стоматології використовується класифікація часткової вторинної адентії за Кеннеді, який виділяє 4 класи дефектів зубних рядів:

• I – наявність двостороннього кінцевого дефекту (дистально необмеженого дефекту);
• II – наявність одностороннього кінцевого дефекту (дистально необмеженого дефекту);
• ІІІ – наявність одностороннього включеного дефекту (дистально обмеженого дефекту);
• IV – наявність включеного фронтального дефекту (відсутності передніх зубів).

Кожен клас часткової вторинної адентії своєю чергою ділиться ряд підкласів; крім цього, дефекти різних класів та підкласів часто комбінуються між собою. Також розрізняють симетричну та асиметричну адентію.

Первинна адентія

Первинна повна адентія зустрічається як у молочному, і постійному прикусі. При повній вродженій адентії, крім відсутності зубних зачатків і зубів, як правило, є порушення розвитку лицьового скелета: зменшення розмірів нижньої частини обличчя, недорозвинення щелеп, різка супраментальна складка, плоске піднебіння. Може відзначатися незарощення тім’ячків та кісток черепа, незрощення щелепно-лицьових кісток. При ангідротичній ектодермальній дисплазії адентія поєднується з ангідрозом та гіпотрихозом, відсутністю брів та вій, блідістю та сухістю слизових оболонок, раннім старінням шкіри.

Хворий з первинною повною формою адентії позбавлений можливості відкушувати та пережовувати їжу, тому змушений харчуватися лише рідкою та м’якою їжею. Наслідком недорозвинення носових ходів є змішане рото-носове дихання. Порушення мови представлені множинним порушенням звуковимови, при якому найбільш дефектною виявляється артикуляція язиково-зубних звуків ([т], [д], [н], [с], [з] та їх м’яких пар, а також звуку [ц]).

Основною ознакою часткової первинної адентії є зменшення кількості (недокомплект) зубів у зубному ряду. Між сусідніми зубами утворюються треми, відбувається зміщення сусідніх зубів в ділянку зубних дефектів, є недорозвинення щелеп. При цьому антагонуючі зуби можуть розташовуватися нудно, поза зубним рядом, нагромаджуватися один на одного або залишатися ретинованими. При адентії в області передньої групи зубів відзначається міжзубна вимова свистячих звуків. Треми та неправильне положення зубів можуть призвести до розвитку хронічного локалізованого гінгівіту.

Вторинна адентія

Вторинна адентія у молочному чи постійному прикусі є наслідком випадання чи видалення зубів. У цьому випадку цілісність зубних рядів порушується після прорізування сформованих зубів.

При повній відсутності зубів відзначається виражене усунення нижньої щелепи до носа, западання м’яких тканин приротової області, утворення багатьох зморшок. Повна адентія супроводжується значною редукцією щелеп – спочатку остеопорозом альвеолярних відростків, та був і тіла щелепи. Нерідко з’являються безболісні екзостози щелепи або хворобливі кісткові виступи, утворені краями лунок зубів. Також, як і за первинної повної адентії, порушується харчування, страждає мова.

При вторинній частковій адентії зуби, що залишилися, поступово зміщуються і розходяться. При цьому в процесі жування на них припадає підвищене навантаження, тоді як на ділянках адентії подібне навантаження відсутнє, що супроводжується деструкцією кісткової тканини.

Часткова вторинна адентія може ускладнюватися патологічною стиранням зубів, гіперестезією, болем при змиканні зубів, дії будь-яких механічних або термічних подразників; утворенням патологічних ясенних та кісткових кишень, ангулярними хейлітами. При значній частковій адентії може виникати звичний підвивих або вивих скронево-нижньощелепного суглоба.

Косметичні дефекти при адентії характеризуються змінами овалу обличчя, вираженими носогубними складками, підборіддям, опущенням кутів рота. У разі відсутності групи передніх зубів відзначається «западання» губ; при дефектах у ділянці бічних зубів – запалість щік.

У пацієнтів з адентією часто виникають гастрити, виразкова хвороба шлунка, коліт, у зв’язку з чим їм потрібна не лише допомога стоматолога, а й гастроентеролога. Втрата зубів супроводжується зниженням самооцінки людини, психологічним та фізичним дискомфортом, зміною соціальної поведінки.

Адентія є проблемою, у діагностиці та усуненні якої беруть участь фахівці-стоматологи різних спеціальностей: терапевти, хірурги, ортопеди, ортодонти, імплантологи, пародонтологи.

Діагностика адентії включає збір анамнезу, клінічний огляд, зіставлення хронологічного віку з зубним, пальпаторне обстеження. За наявності локального дефекту після закінчення термінів прорізування зуба для уточнення діагнозу зазвичай використовується прицільна рентгенографія. У разі множинної або повної адентії проводиться панорамна рентгенографія або ортопантомографія, при необхідності рентгенографія або КТ скронево-нижньощелепного суглоба.

Рентгенівське обстеження дозволяє виявити відсутність зачатків зубів, виявити прикриті ясен коріння, екзостози, пухлини порожнини рота, оцінити стан тканини альвеолярного відростка, ознаки запалення і т. п. На етапі планування лікування адентії проводиться зняття зліпків, виготовлення та вивчення діагностичних моделей.

Основним методом усунення адентії служить протезування з використанням незнімних (мостовидних) ортопедичних конструкцій та знімних зубних протезів (бюгельних, пластинкових, Acry-Free). Вибір методу лікування адентії визначає стоматолог-ортопед з урахуванням анатомічних, фізіологічних, гігієнічних особливостей зубощелепної системи пацієнта.

Незнімне протезування при повній адентії передбачає встановлення опорних дентальних імплантатів (міні-імплантатів), на які потім кріпиться протезна конструкція (на 4-х, 6 імплантах). При частковій адентії як опорні використовуються інтактні або добре заліковані зуби. p align=”justify”> Методом вибору усунення вторинної часткової адентії є класична дентальна імплантація з установкою коронки, базальна імплантація.

Лікування дітей із вродженою адентією може починатися з 3-4-річного віку. Ортопедичні заходи за повної первинної адентії зводяться до виготовлення повних знімних пластинкових протезів, які в дітей віком мають замінюватися нові кожні 1,5-2 року. Протезування частково знімним пластинковим протезом показано і за первинної часткової адентії. Заміна знімного протезу на мостоподібний здійснює лише після закінчення зростання щелеп.

При використанні знімних пластинкових протезів є ризик розвитку протезного стоматиту, пролежнів ясенних тканин, алергії на барвники та полімери протеза. Перед тим, як приступити до лікування часткової адентії, потрібно проведення повної професійної гігієни порожнини рота, при необхідності – комплексного лікування карієсу, пульпіту, періодонтиту, пародонтиту, усунення гіперестезії зубів, видалення не підлягають збереженню коренів і зубів.

Профілактика вродженої адентії у дитини передбачає забезпечення сприятливих умов внутрішньоутробного розвитку плода, виключення потенційних чинників ризику. При затримці нормативних термінів прорізування зубів слід звернутися до дитячого стоматолога.

Попередження вторинної адентії зводиться до регулярних профілактичних стоматологічних оглядів, проведення гігієнічних заходів, своєчасної санації патологічних вогнищ у ротовій порожнині. У разі втрати зубів слід якомога раніше провести протезування, щоб уникнути прогресування адентії.