Афективно-респіраторний синдром у дітей

Афективно-респіраторний синдром (АРС) – Епізодичні короткочасні зупинки дихання у дітей, що розвиваються при інтенсивному емоційному збудженні. Приступи апное з’являються на піку плачу, сильного болю, переляку після удару, падіння. Афект раптово припиняється, дитина не може вдихнути, замовкає, синіє чи блідне, тонус м’язів падає. Іноді виникають судоми, непритомність. За кілька секунд дихання відновлюється. Діагностика ґрунтується на опитуванні, огляді невролога, доповнюється ЕЕГ, консультацією психіатра, кардіолога, пульмонолога. Лікування проводиться за допомогою медикаментів, психокорекції методів виховання.

Назва синдрому “афективно-респіраторний” походить від двох слів: “афект” – інтенсивна неконтрольована емоція, “респіраторний” – що відноситься до процесу дихання. АРС – порушення ритмічності вдиху-видиху і натомість сильного гніву, плачу, страху, болю. Синонімічні назви – афективно-респіраторний напад, закочування у плачі, напад апное, затримки дихання. Поширеність синдрому становить 5%. Епідеміологічний пік охоплює дітей від шести місяців до півтора року. Після п’ятирічного віку напади розвиваються дуже рідко. Гендерні особливості не впливають на частоту патології, проте у хлопчиків прояви найчастіше зникають до 3 років, у дівчаток – до 4-5.

Дітям властиво відчувати гнів, лють, образу, страх, але ці емоції не завжди призводять до респіраторних порушень. Причинами апное при сильному афективному збудженні можуть стати:

• Тип найвищої нервової діяльності. Лабільність, неврівноваженість нервової системи виявляється підвищеною чутливістю, емоційною нестійкістю. Діти легко піддаються афекту, виражений вегетативний компонент.
• Спадкова схильність. Позитивний сімейний анамнез визначається у 25% дітей, які мають афективно-респіраторні напади. Наслідуваним є темперамент, особливості вегетативних реакцій.
• Помилки виховання. Пароксизми формуються, підтримуються неправильним ставленням батьків до дитини, її поведінці, емоціям. Розвитку синдрому сприяє вседозволеність, виховання на кшталт кумира сім’ї.
• Внутрішні та зовнішні фактори. Напади виникають при впливі негативних факторів, можуть провокуватися фізичним болем, накопиченою втомою, нервовою напругою, почуттям голоду, фрустрацією.

До п’яти років діти не здатні критично ставитися до своїх емоцій та поведінки, стримувати, контролювати зовнішні прояви. Відвертість, прямота, експресивність стають основою яскравих афективних реакцій. Плач, переляк провокують судомне скорочення мускулатури у сфері гортані. Розвивається стан, що нагадує ларингоспазм: голосова щілина звужується, практично повністю перекривається, дихання зупиняється. Іноді паралельно виникають тонічні та клонічні судоми – мимовільна м’язова напруга, посмикування. Через 10-60 секунд напад припиняється – мускулатура розслаблюється, дихання відновлюється. Кожен напад розвивається фазами: наростання афекту, дихальний спазм, відновлення.

Класифікація афективно-респіраторних нападів базується на особливостях та тяжкості клінічних проявів. Виділяють чотири типи синдрому:

• Простий. Найлегша форма нападу. Виявляється затримкою дихання при видиху. Розвивається як реакція травму, фрустрацію. Ознаки порушення кровообігу, оксигенації відсутні.
• Синій. Спостерігається при вираженні гніву, невдоволення, фрустрації. Уривчасте дихання на вдиху зупиняється, з’являється синюшність (ціаноз). При затримці дихання більше 10-20 секунд знижується тонус м’язів, виникають судомні скорочення.
• Блідий. Відзначається після несподіваного больового впливу – удару, уколу, забитого місця. На висоті афекту дитина блідне, втрачає свідомість. Плач проявляється слабо чи відсутній.
• Ускладнений. Починається як синій чи блідий тип. З розвитком виникають клонічні, тонічні судоми, непритомність. Зовні напад схожий на епілептичний напад.

Афективно-респіраторні прояви починаються при плачі, переляку, болю. Дитина дихає уривчасто, раптово замовкає, завмирає, рот залишається відкритим. Чути хрипи, шипіння, клацання. Прояви апное мимовільні. Дихання переривається на період від 10 до 1 хвилини. Простий напад завершується через 10-15 секунд, додаткових симптомів немає. Апное після падіння, удару супроводжується збліднення шкіри, слизових оболонок. Больова реакція розвивається дуже швидко, плач відсутня чи чути перші схлипи. Виникає непритомність, пульс слабкий чи не промацується.

Афективно-респіраторний синдром при негативних емоціях – образі, люті, фрустрації – уражає малюків 1,5-2 років. Зупинка дихання відбувається у момент сильного плачу, крику. Супроводжується посиненням шкіри, одночасним гіпертонусом або різким зниженням тонусу м’язів. Тіло дитини вигинається дугою або обм’якшує. Рідше розвиваються клонічні судомні м’язові скорочення (посмикування). У всіх випадках відбувається самостійне відновлення процесу дихання, колір шкірних покривів нормалізується, судоми зникають. Після простого нападу дитина швидко відновлюється – починає грати, бігати, просить їжі. Тривалі напади зі втратою свідомості судомами вимагають більш тривалого відновлення. Після завершення апное дитина тихо плаче, засинає на 2-3 години.

Афективно-респіраторний синдром не становить безпосередньої небезпеки для дитини. Без адекватного лікування існує ризик розвитку епілепсії – серед пацієнтів із цим захворюванням напади затриманого дихання в анамнезі зустрічаються у 5 разів частіше, ніж у загальній популяції. Ця особливість пояснюється уродженою здатністю головного мозку чутливо реагувати на зовнішні та внутрішні фактори. Побічними ефектами афективно-респіраторного синдрому є кисневе голодування мозку, виснаження ЦНС, які проявляються астенією, розладами пам’яті, уваги, мисленнєвої діяльності.

Для діагностики афективно-респіраторного синдрому та його диференціації з іншими захворюваннями, що протікають із нападами порушення дихання, судомами, використовуються клінічні, інструментальні та фізикальні методи. Провідними фахівцями є лікар-психіатр та невролог. Діагностичний алгоритм включає такі методики:

• Опитування. Невролог і психіатр вислуховують скарги батька, задають уточнюючі питання про симптоми нападів, тривалість, частоту, причини. Проводять первинну диференціальну діагностику АРС та епілепсії. Основні критерії – спонтанність/провокація пароксизмів, почастішання при збудженні/незалежність від загального стану, стереотипність/варіабельність нападів, вік до 5 років/старше.
• Огляд. Обов’язкове фізикальне обстеження проводиться неврологом. Фахівець оцінює збереження рефлексів, чутливості, сформованість рухових функцій, підтверджує відсутність чи наявність неврологічної патології. При нечіткій клінічній картині, убогій скаргах батьків, обтяженому сімейному анамнезі призначається огляд кардіолога, пульмонолога, алерголога для виключення кардіоваскулярних захворювань, бронхіальної астми, алергії, синдрому апное у недоношених і маловагових дітей.
• Інструментальні методи. Для розрізнення афективно-респіраторного синдрому з епілепсією виконується електроенцефалографія. Підвищена біоелектрична активність не є характерною для АРС. Електрокардіографія дозволяє виключити захворювання серця, що супроводжуються зупинкою дихання. Спірографія використовується з метою оцінки функціональності легень, виявлення причини дихального спазму.

Лікування афективно-респіраторного синдрому проводиться комплексно. Допомога психолога, психотерапевта показана всім дітям та його сім’ям. Рішення про необхідність призначення фармпрепаратів приймається лікарем індивідуально, залежить від тяжкості симптомів, віку пацієнта. Використовуються такі методи терапії:

• Психотерапія. Заняття з психологом, психотерапевтичні сеанси спрямовані на корекцію сімейних відносин, вироблення ефективної виховної тактики. Ігрові тренінги спрямовані на щеплення дитині самостійності, вміння протистояти фрустрації, стресовим чинникам.
• Прийом медикаментів. Дітям з афективно-респіраторним синдромом призначаються нейропротектори, ноотропи, седативні препарати, амінокислоти (гліцин, глютамінова кислота), вітаміни групи B. Тяжкі рецидивні напади купуються транквілізаторами.
• Корекція способу життя. Для попередження втоми, дратівливості дитини батькам рекомендується раціонально розподіляти час сну та відпочинку, забезпечувати дитині достатню фізичну активність, повноцінне харчування. Необхідно обмежити перегляд телевізора, комп’ютерні ігри.

Прогноз афективно-респіраторного синдрому є позитивним, симптоми зазвичай зникають до 5 років. Запобігти нападам допомагають психологічні прийоми при взаємодії з дитиною: необхідно навчитися передчувати емоційні спалахи та попереджати їх – вчасно годувати малюка, забезпечувати повноцінний сон, відпочинок, активні ігри, що дозволяють зняти емоційну напругу. Плач простіше зупинити перемиканням уваги, проханням виконати дію (принеси, подивися, збігай), а чи не вимогою припинити прояв емоцій. Фрази «не реви», «не ной» «перестань зараз» тільки посилюють афект. Дітям двох-трьох років варто пояснювати їхній стан, вказувати на недоречність, неефективність істерики.