Афтозний стоматит у дітей

Афтозний стоматит у дітей – Це запальний процес у порожнині рота, при якому на слизовій оболонці виникають поверхневі виразки округлої форми (афти). Хвороба має поліетіологічну природу, її основні причини: умовно-патогенні бактерії, алергічні реакції, соматичні патології та обтяжена спадковість. Афтозний стоматит проявляється інтоксикаційним синдромом, множинними болючими афтами на слизовій щік, губ, язика та перехідних складок. Діагностика проводиться за наслідками зовнішнього огляду, мікроскопічного аналізу мазків. Лікування включає антисептики, місцеві знеболювальні засоби, загоювальні мазі.

Афтозний стоматит займає 4,8-9,3% у структурі всіх захворювань слизової оболонки рота (СМР). Він переважно поширений серед школярів, що набагато рідше діагностується у віці 4-7 років. У дітей віком до 4 років хвороба практично не зустрічається. Серед пацієнтів із хронічними захворюваннями ШКТ частота стоматиту зростає до 10-40%. Схильність захворювання до первинно-хронічної течії, складності лікування та негативний вплив на якість життя зумовлюють високу актуальність проблеми у практичній педіатрії та дитячій стоматології.

Етіологічна структура афтозного стоматиту в дітей віком складна і до кінця вивчена. За сучасними уявленнями захворювання має мультифакторіальну природу: у його розвитку беруть участь як зовнішні патогени та пошкоджуючі фактори, так і різноманітні порушення роботи організму. Причини запалення СОР з утворенням афт можна розділити на такі групи:

• Інфекції. Гострий афтозний стоматит має бактеріальне походження. Він провокується умовно-патогенною стрептококовою флорою, яка активізується при зниженні локальних захисних факторів у ротовій порожнині. Бактерії запускають імунні реакції уповільненого типу (феномен Артюса), внаслідок чого уражається слизова оболонка.
• Зовнішні дії. Захворювання найчастіше виникає у дітей зі схильністю до алергічних реакцій. При детальному обстеженні з’ясовується сенсибілізація до харчових продуктів, домашнього пилу, вовни тварин та інших типових алергенів. Іноді виявляється алергія на компоненти зубної пасти, ополіскувача для рота.
• Соматичні захворювання. У групі підвищеного ризику перебувають діти з дискінезією жовчовивідних шляхів, хелікобактерною інфекцією, хронічними запальними захворюваннями (холецистит, панкреатит, ентероколіт). Важливим провокуючим фактором є ЛОР-патологія: аденоїдит, рецидивуючий риносинусит, хронічний тонзиліт.
• Генетична схильність. Якщо в обох батьків в анамнезі є афтозний стоматит, у дитини патологія виникає на 20% частіше в порівнянні з середнім показником у популяції. Обтяжену спадковість пояснюють генетичними особливостями імунної відповіді, схильністю до алергічних та аутоімунних реакцій.

Основний пусковий фактор афтозного стоматиту в дітей віком – зміна імунобіологічної реактивності. В організмі зменшується загальна кількість та функціональна активність Т-лімфоцитів, підвищується вміст В-лімфоцитів, спостерігається надлишковий синтез різних класів імуноглобулінів. У крові зростає рівень циркулюючих імунних комплексів, водночас різко пригнічуються функції клітинного імунітету.

Значний вплив має порушення активності місцевих захисних факторів: зниження кількості лізоциму в слині, зміна складу мікрофлори ротової порожнини. Це створює сприятливі умови для затримки мікроорганізмів на слизовій оболонці та їх проникнення в глибокі шари епітелію, що сприяє формуванню афт та підтримці запального процесу. Розвиток стоматиту може бути спровоковано аутоімунними реакціями.

При гострій формі афтозного стоматиту у дітей хвороба починається з фебрильної лихоманки, слабкості, головного болю та першіння в горлі. Продромальна симптоматика змінюється періодом висипань, коли з’являються афти – ерозії округлої чи овальної форми, покриті фібринозним нальотом. Елементи мають діаметр від 3-4 мм до 1-2 см. Слизова оболонка навколо них гіперемована та набрякла. Афти в основному розташовуються на слизовій оболонці губ і щік, бічних поверхнях і спинці язика.

Хронічний варіант афтозного стоматиту формується поступово. Продромальний період представлений нездужанням, головними болями, примхою дитини, перепадами настрою. Потім з’являються афти, які на вигляд поділяються на фібринозні, некротичні, деформуючі, гландулярні. У педіатричній практиці переважно зустрічається фібринозна форма. Якщо ерозії поглиблюються і перетворюються на виразки, діагностують форму, що рубається (афти Сеттона).

Захворювання суттєво ускладнює повсякденне життя дитини, оскільки афти дуже болючі. Постійні болі та печіння ускладнюють прийом води та їжі, тому пацієнти відмовляються від багатьох продуктів, скорочують обсяг порцій, намагаються їсти якомога рідше, щоб не провокувати посилення симптоматики. Загоєння неускладнених ерозій займає від 10 до 14 діб, при рубця афтах – до 3 місяців.

При неадекватному чи відсутньому лікуванні хронічного стоматиту частішають рецидиви, скорочуються періоди ремісії, подовжуються терміни загоєння афтозних елементів на слизовій оболонці. У важких випадках афти з’являються кожні 2-3 місяці, причому з часом збільшується кількість ерозій та їх глибина. Це може призвести до порушення архітектоніки СОР, поява поверхневих рубців, які викликають дискомфорт, ускладнюють відкривання рота і жування.

Первинний огляд дитини проводиться педіатром чи дитячим стоматологом. Завдяки характерному зовнішньому вигляду афт попередній діагноз встановлюється за результатами збору анамнезу та фізикального обстеження. Для виключення вірусних та інших видів стоматитів проводять мікроскопію та ПЛР-діагностику мазка СОР. Розширена програма обстеження призначається пацієнтам із хронічним рецидивним стоматитом. Вона включає:

• ЛОР-обстеження. Дітям проводять передню риноскопію та фарингоскопію, щоб виключити супутні патології верхніх дихальних шляхів, що мають хронічний перебіг. Рентгенографія додаткових пазух носа потрібна при підозрі на хронічний синусит.
• УЗД органів черевної порожнини. При ультразвуковому скануванні вдається визначити ознаки запалення та інших патологій у паренхіматозних органах травної системи. Для уточнення діагнозу може знадобитися оглядова рентгенографія, рентгенологічне дослідження шлунково-кишкового тракту з контрастуванням.
• Лабораторні аналізи. Для виключення типових гастроентерологічних причин афтозного стоматиту показано копрограму, посів калу на дисбактеріоз, аналіз на яйця гельмінтів. За призначенням імунолога проводиться імунограма з визначенням титру антистрептококових антитіл.

Диференційна діагностика

Гостру форму афтозного стоматиту у дітей необхідно відрізняти від герпетичного стоматиту, герпангіни, нетипової висипки при оперізуючому лишаї. При поглибленому обстеженні виключають алергічні ураження слизової оболонки, багатоформну ексудативну еритему. Глибокі афти диференціюють з виразково-некротичним стоматитом. При диференціальній діагностиці слід враховувати можливість травми ротової порожнини, що притаманно періоду зміни прикусу.

Основне завдання при загостренні захворювання – забезпечити умови для якнайшвидшого загоєння ерозій на слизовій оболонці. Для цього проводять комплексну місцеву терапію: регулярну антисептичну обробку ротової порожнини, аплікації ферментів для розщеплення фібринозного нальоту, кератопластиків з 3-4 дня хвороби, щоб стимулювати епітелізацію вогнищ. Аерозолі з місцевими анестетиками зменшують болючість, покращують стан дитини.

Їда в гострому періоді стоматиту викликає хворобливі відчуття, тому пацієнтам призначають дієтотерапію. З раціону виключають будь-які гострі, кислі, пряні страви, надто холодну та гарячу їжу. Їжа має бути подрібненою, перетертою або пюреподібною. Зрідка для поповнення нутритивних потреб дитини використовують спеціальне ентеральне харчування – хімічно щадні склади, які містять основні макро- та мікронутрієнти.

Оскільки афтозний стоматит розвивається і натомість супутньої патології, потрібне комплексне лікування. Багатьом пацієнтам потрібна етіопатогенетична терапія інфекцій ЛОР-органів, лікування каріозних зубів. За показаннями призначаються пребіотики та інші препарати для нормалізації мікрофлори та моторики кишечнику. До програми загального лікування включають десенсибілізуючі медикаменти, вітамінні комплекси, імуномодулятори.

При афтозному стоматиті відбувається поверхневе ураження епітелію, тому при правильному лікуванні осередки повністю гояться. Прогноз захворювання сприятливий. Виняток становлять рубця форми хвороби, які мають тривалий перебіг, провокують рубцеві деформації на слизовій оболонці. Профілактика полягає у зміцненні імунітету, своєчасному лікуванні респіраторних, стоматологічних та гастроентерологічних патологій.