Агалактія

Агалактія – Патологія післяпологового періоду, яка характеризується повною відсутністю секреції грудного молока. При постановці діагнозу використовують УЗД грудних залоз, лабораторне дослідження рівня пролактину, комп’ютерну томографію мозку для виключення захворювань гіпофіза. Для відновлення лактогенезу застосовують препарати з лактогінним ефектом у поєднанні з фізіотерапевтичними процедурами та корекцією дієти. Якщо відома конкретна причина порушення лактації, лікування спрямоване її усунення. Терапія так званої первинної агалактії нині неможлива.

Хоча недостатня секреція грудного молока відзначається практично у половини породіль, його повна відсутність трапляється не більше ніж у 3% пацієнток і лише у 1 жінки з 10 000 воно спричинене анатомічними причинами. У більшості випадків лактація припиняється під дією різних екзогенних та ендогенних факторів, зумовлених соматичними, інфекційними та ендокринними захворюваннями. Агалактія найчастіше виявляється у першородних жінок і у породіль у віковій групі від 40 і більше років. За спостереженнями мамологів та акушерів-гінекологів, перспективи відновлення лактації знижуються зі збільшенням віку пацієнтки.

Повна відсутність молока у породіллі може бути спричинена морфологічними змінами паренхіматозної тканини грудей та порушеннями нейроендокринної регуляції процесу лактації. У деяких хворих спостерігається поєднання цих факторів, зазвичай вироблення молока припиняється після деякого періоду грудного вигодовування. Основними причинами агалактії є:

• Відсутність залізистої тканини. Вроджена недостатня розвиненість грудних залоз – одна з ознак гіпогонадизму та інфантилізму, причому у повних жінок патологія часто маскується надмірним розвитком жирової тканини в ділянці грудей. У пацієнток віком від 40-45 років паренхіма атрофується внаслідок вікової інволюції молочних залоз.
• Порушення секреції пролактину. Вироблення лактотропного гормону зменшується при переношеній вагітності, післяпологовому синдромі Шихана, туберкульозі та пухлинах гіпофіза, після нейрохірургічних втручань та тяжких черепно-мозкових травм. Рівень маммотропіну знижений у пацієнток із цукровим та нецукровим діабетом.
• Генетична схильність. У частини породіль агалактія має спадкову природу, що виникає через відсутність у лактоцитів рецепторів до маммотропного гормону. Лактація також стає неможливою при ряді вроджених ферментопатій, коли біохімічний ланцюжок лактогенезу порушено внаслідок ферментної недостатності.
• Прийом медикаментозних препаратів. Існує кілька груп лікарських засобів, що впливають на лактаційний процес. Грудне молоко частіше відсутнє у пацієнток, які приймають кальцитонін, дофамінергічні та протисудомні препарати, циклоспорин А, антагоністи жіночих статевих гормонів, насамперед естрогенів.
• Гарячкові стани. Захворювання, що супроводжуються гіпертермією, – одна з найпоширеніших причин зниження лактогенезу. Найчастіше вони призводять до гіпогалактії, але при значному підвищенні температури лактація повністю припиняється. Ситуація посилюється тимчасовою забороною грудного вигодовування при ряді інфекцій.
• Зовнішні фактори. Анти-лактаційний ефект має низькокалорійна дієта з недостатньою кількістю рідких продуктів та води, вживання рослинних відварів із сечогінною дією. Агалактія може розвинутись при сильних стресах, отруєннях, радіаційних впливах.

Механізм виникнення агалактії заснований на відсутності морфологічного субстрату для продукції молока або недостатньої стимуляції лактаційного процесу. Якщо в тканинах молочної залози мало або взагалі немає залізистих клітин або лактоцити нечутливі до пролактину, маммотропний гормон, що виділяється гіпофізом, не може мати лактостимулюючий ефект. З іншого боку, за недостатнього рівня маммотропіну лактогенез в альвеолах грудей не починається. Ферментопатії, гарячкові стани, деякі медикаментозні препарати та інші зовнішні фактори впливають на різні ланки лактації – від зниження вироблення пролактину до пригнічення секреції молока лактоцитами.

При систематизації окремих форм агалактії враховують час виникнення розладу, а також причини, що призвели до відсутності лактації після пологів. При цьому більшість фахівців у сфері мамології одним із ключових критеріїв класифікації вважають теоретичну можливість функціонування грудних залоз. Існують такі варіанти захворювання:

• Первинна (абсолютна, справжня) агалактія. Відсутність молока через неможливість його продукції внаслідок недорозвиненості паренхіми грудей, грубих ендокринних розладів та ферментопатій.
• Вторинна (відносна) агалактія. Повне припинення лактогенезу у жінки, яка раніше лактувала, викликане зовнішніми причинами або різними патологічними станами.

Про те, що в грудях немає молока, свідчить відсутність будь-яких виділень із соска при його стисканні чи спробі зціджування молочної залози. При первинній неспроможності лактогенезу не виробляється як молоко, і молозиво, що у нормі утворюється на 30-31 тижні вагітності. Ознакою вторинної агалактії є припинення лактації, яке виникло раптово або після поступового зниження лактації: дитину складно відірвати від грудей, вона стає неспокійною, погано спить, не набирає ваги. При натисканні на сосок перед початком годування молочні крапельки не виділяються.

Як самостійний патологічний стан агалактія не становить будь-якої небезпеки здоров’ю та життю жінки. При неправильній оцінці клінічної ситуації та грубих спроб розціджування можливі травми молочної залози. Якщо секреція молока пригнічується після періоду лактації, але жінка продовжує прикладати дитину в розрахунку на те, що вона розсмокче груди, висока ймовірність пошкодження сосково-ареолярної зони — мацерацій, тріщин та екземи соска. Велику небезпеку несвоєчасно розпізнана агалактія є для дитини, у якої може розвинутись гіпотрофія новонароджених.

Ключове завдання діагностичного етапу за повної відсутності молока в післяпологовому періоді – виявлення причин, що призвели до агалактії. Пацієнтці призначають комплексне обстеження, що дозволяє об’єктивно оцінити стан різних органів, які беруть участь у лактації або впливають на неї. Для встановлення діагнозу найбільш інформативні:

• УЗД грудей. Метод дозволяє визначити, наскільки сформований залізистий компонент молочних залоз. Недорозвиненість паренхіматозної тканини характерна для первинної агалактії.
• Рівень пролактину в крові. Зниження концентрації лактотропного гормону може свідчити як про первинне порушення лактогенезу, так і про вторинне пригнічення лактації.
• КТ головного мозку. Оскільки пролактин синтезується передньою часткою гіпофіза, важливо виключити органічні ушкодження та об’ємні процеси в гіпоталамо-гіпофізарній ділянці.

Інші інструментальні та лабораторні методи призначаються профільними фахівцями за підозри на наявність конкретного патологічного стану. Диференціальна діагностика зазвичай проводиться між вторинною агалактією та гіпогалактією. Для уточнення причин порушеного лактогенезу до обстеження пацієнтки можуть залучатись ендокринолог, нейрохірург, терапевт, інфекціоніст (при пригніченні лактації на фоні фебрильного стану).

Перспективи відновлення лактогенезу залежить від форми патології. При первинному (справжньому) порушенні лактації синтез грудного молока відновити не вдається. У такому разі рекомендується переведення дитини на штучне вигодовування, а при виявленні серйозного захворювання, яке спричинило розлад – лікування жінки у лікаря відповідної спеціальності. Комплексна терапія вторинної агалактії передбачає:

• Усунення причин пригнічення лактації. Пацієнтці призначають лікування основного захворювання або стану, що призвело до втрати молока, – гострої інфекції, отруєння, зриву адаптації внаслідок стресу та ін. З цією метою використовують антибіотики, нестероїдні протизапальні засоби, седативну та інфузійну терапію, імунокоректори та вітамінно-мінери.
• Стимуляцію лактогенезу. Для відновлення секреції молока застосовують лактогонні препарати (лактин, дезаміноокситоцин, вітамін Е, нікотинову кислоту), фітозасоби, фізіотерапевтичні методики (ультразвук, ультрафіолетове опромінення, електрофорез з нікотиновою кислотою). Ефективна корекція дієти із підвищенням її загальної калорійності.

Прогноз грудного вигодовування при первинній агалактії несприятливий, за вторинної залежить від причин пригнічення процесу лактогенезу. Своєчасна комплексна стимуляція вироблення молока та швидке усунення причин, що порушили лактацію, покращують перспективи годування дитини груддю. Попередити первинну агалактію неможливо. Для збереження вже розпочатої лактації рекомендується дотримуватися режиму сну та відпочинку, вживати достатню кількість води та калорійних продуктів, уникати значних психоемоційних та фізичних навантажень, своєчасно лікувати супутні захворювання. Важливу роль підтримці лактогенезу відіграє регулярність прикладання дитини до грудей.