Акантамебний кератит

Акантамебний кератит — це запальне захворювання рогівки, викликане найпростішим — акантамебою. Цей вид кератиту характерний для людей, які мають контактну корекцію. Виникає при неправильному догляді лінз. Є довготривалим поточним захворюванням, частіше з несприятливим результатом. Пацієнти скаржаться на сильний біль в області очей, світлобоязнь, зниження гостроти зору. Патологія діагностується за допомогою методу біомікроскопії, пахіметрії, кератометрії та мікробіологічних досліджень. Лікування консервативне, за допомогою очних крапель; у важких випадках необхідне хірургічне втручання.

Акантамебний кератит – хронічне, що тривало протікає інфекційне захворювання рогівки, викликане амебою роду Acanthamoeba, і виявляється важкими ураженнями очей. У працях з клінічної офтальмології вперше описано 1974 року. Враховуючи великий прогрес у розвитку галузі контактних лінз (КЛ) за останні десятиліття, безліч людей стали використовувати їх як метод корекції, що дає відмінний зір. На тлі цього частіше стали виникати і ускладнення, пов’язані з неправильним доглядом КЛ. Акантамебний кератит залишається найсерйознішим із них. Найчастіше зустрічається у чоловіків, ніж у жінок. Вік виникнення захворювання коливається від 20 до 40 років. Зустрічається у розвинених країнах із частотою 1,5-2 випадки на 1 млн. користувачів контактних лінз.

Характеристика збудника

Збудники акантамебного кератиту – вільноживучі амеби пологів Acanthamoeba (A. culherisom, A. castellanii, A. polyphaga та A. astronyxis) і Hartmanelta. Мешкають у ґрунті, стоячих водоймах, плавальних басейнах, каналізаційних трубах, у водопровідній воді. Амеба існує у вигляді двох форм – трофозоїт (активна форма) та цисту (неактивна). У цистній формі здатна довго зберігати життєздатність, стійка до перепадів температури, опромінення, хлорованої води в басейнах. За сприятливих умов циста здатна перетворюватися на трофозоїти, що продукують різні ферменти, які допомагають амебі проникнути в тканини організму людини.

У нормі людина має стійку резистентність до впровадження цисти амеби в організм. Інфікування відбувається при найменших травмах у рогівці, частіше відношення контактних лінз (КЛ). Ураження очей розвивається після купання у забрудненому водоймищі або басейні, при промиванні КЛ водопровідною водою. Збудник впроваджується у тканини рогівки, викликаючи запальну реакцію та запускаючи наступні зміни.

Фактори ризику

До факторів ризику розвитку акантамебного кератиту також належать синдром «сухого ока» (сльозна рідина необхідна підтримки місцевого імунітету в очах, при нестачі відбувається ослаблення до впливу різних мікробних агентів); цукровий діабет (приводить до меншої опірності організму до інфекцій); раніше перенесені хірургічні операції на очах (тривале відновлення цілісності захисного шару рогівки).

Залежно від змін у рогівці виділяють 4 стадії акантамебного кератиту:

• 1-ша стадія: поверхневий епітеліальний кератит. На рогівці в центральній або парацентральній зоні виникає округла ділянка обмеженого епітеліального набряку.
• 2-я стадія: Поверхневий епітеліальний точковий кератит. Наростає інтенсивність помутніння. Більш виражена інфільтрація рогівки, з’являються дрібні білуваті або сіруваті епітеліальні вузлики. Стають помітними нервові стовбури у стромі рогівки (радіальний кератоневрит). З’являється значний больовий синдром.
• 3-тя стадія: Стромальний кільцевий кератит. Пожирання акантамебами епітеліального покриву рогівки супроводжується запальною реакцією в поверхневих шарах її строми. Помутніння рогівки наростає і розширюється рахунок інфільтрації і набряку строми. Кератит набуває кільцеподібної форми. Спостерігається легкий ірит.
• 4-та стадія: Виразковий акантамебний кератит. Наростає руйнування строми рогівки та утворюється частіше поверхнева виразка рогівки; виникають ірит, іридоцикліт, гіпопіон, рідко – склерит, нерідко – вторинна глаукома, катаракта. Можливе прорив рогівки.

Інфекція рогівки може розвиватися як одному оці, і обох відразу. Характерно тривалий хронічний перебіг захворювання. У початкових стадіях акантамебного кератиту пацієнт пред’являє скарги на неприємні відчуття під верхньою повікою, почуття стороннього тіла, легке подразнення ока, невелике зниження гостроти зору.

У міру прогресування захворювання гострота зору продовжує знижуватись, приєднується значне почервоніння очного яблука, виникають періодичні болі в оці. Запалення рогівки супроводжується блефароспазмом, сльозотечею та світлобоязню. У фінальних стадіях захворювання пацієнта турбують постійні сильні болі в ділянці очних яблук, гострота зору різко знижена до світловідчуття, або зір повністю відсутній.

З ускладнень акантамебного кератиту відзначають розвиток іридоцикліту, склериту, вторинної глаукоми. Найбільш грізним ускладненням є прорив (перфорація) рогівки, що призводить до утворення більма і втрати зорової функції.

Для діагностики акантамебного кератиту основним методом є біомікроскопія ока, яка проводиться за допомогою щілинної лампи. Лікар-офтальмолог візуально визначає глибину пошкодження рогівки (при початкових стадіях визначаються точкові епітеліальні ерозії, набряк епітелію; при запущених стадіях акантамебного кератиту візуалізуються складки десцементової оболонки, набряк строми рогівки, утворення виразки).

При уточненні діагнозу акантамебного кератиту використовують додаткові методи діагностики, такі як пахіметрія (вимір товщини рогівки), кератометрія (вимір кривизни рогівки), мікробіологічні дослідження (фарбування або посів зіскрібка з рогівки на особливе живильне середовище).

Захворювання досить важко піддається лікуванню. Консервативна терапія складається з місцевого застосування очних крапель, тривалість лікування щонайменше 6 тижнів. Одночасно використовуються такі групи препаратів: антисептики (хлоргексидин, діоксидин), протигрибкові (кетоконазол, флуконазол), антибактеріальні (аміноглікозиди, фторхінологи), кортикостероїди. При больовому синдромі призначають внутрішньо анальгетики. Застосовуються інстиляції мідріатиків, і навіть препаратів штучної сльози. При посиленні стану включають внутрішньовенне введення протигрибкових препаратів.

До хірургічних методик вдаються у разі виникнення виразки рогівки. Використовують методи лікувально-тектонічної кератопластики аутосклеральними клаптями, пошарової поверхневої кератопластики із застосуванням кон’юнктивального клаптя, наскрізної кератопластики.

Профілактика акантамебного кератиту зводиться до правильного догляду за контактними лінзами. Необхідно використання спеціальних розчинів для їх зберігання та догляду, дотримання термінів носіння, ідеально використовувати одноденні лінзи. Перед зняттям або надяганням КЛ потрібно більш ретельне миття рук. Рекомендується не приймати гарячу ванну з КЛ, ​​бажано їх знімати перед прийняттям душу або відвідуванням сауни. Вночі слід відпочивати очам, видаляти КЛ перед відходом до сну. Лікарі рекомендують міняти футляр для лінз кожні 3 місяці. Відвідування офтальмолога є обов’язковим пунктом профілактики акантамебного кератиту, робити це необхідно раз на 4-5 місяців, незалежно від наявності скарг.