Ахілодінія

Ахілодінія – це біль у ділянці ахілла, зумовлений ураженням сухожилля або прилеглих сумок на тлі перевантажень, травм, дегенеративних та запальних процесів. Больовий синдром локалізується по задній поверхні нижньої частини гомілки, поєднується з локальним набряком та гіпертермією, посилюється при ходьбі, тиску взуття. Патологія діагностується на підставі скарг, даних зовнішнього огляду, результатів УЗД та МРТ. Для виключення кісткових патологій призначається рентгенографія. Лікування – ортопедична корекція, ЛФК, фізіопроцедури, медикаментозна терапія.

Ахілодінія – досить поширена патологія. Супроводжує тендиніти ахілового сухожилля та ахіллобурсити різного генезу. Найчастіше зустрічається у фізично активних чоловіків середнього віку. Може вражати дорослих пацієнтів будь-якої статі та вікової групи. У дитинстві та юнацтві діагностується рідко, що пояснюється високою еластичністю м’язово-зв’язувального апарату, відсутністю попередніх дегенеративних змін.

Ахілл є найбільшим сухожиллям в людському організмі, витримує вагу, яка в 5-8 разів перевищує масу тіла, бере участь у стрибках, бігу та ходьбі. Через постійні високі навантаження нерідко травмується, може страждати від різних патологічних процесів. Основними причинами ахіллодинії є:

• Вікові зміни. Еластичність м’язів та зв’язок знижується в міру старіння, що призводить до почастішання травматизації. У людей зі звичною високою фізичною активністю протягом життя виникають множинні мікротравми. У малорухливих пацієнтів через недостатнє навантаження тканини рано стають менш міцними.
• Надмірні навантаження. Ахілодінія нерідко турбує спортсменів (футболістів, легкоатлетів) та представників деяких спеціальностей (артистів балету, професійних танцівників). Патологія може виникати у непідготовлених людей, які почали займатися спортом. Імовірність розвитку завжди підвищується за відсутності розминки, нераціональному плані тренувань.
• Незручне взуття. При постійному ходінні на високих підборах ахілл коротшає, при переході на взуття без підборів виникають болі через переростання сухожилля. Туфлі із занадто твердим задником травмують тканини, сприяють розвитку запалення та дегенерації.
• Патології стопи. Порушення амортизаційної функції ступні при плоскостопості веде до неправильного розподілу навантаження, постійного перевтоми м’язів та зв’язок кінцівок. Ахілодінія також нерідко спостерігається при деформації Хаглунда та шпорі п’яти.
• Інші причини. Імовірність виникнення хворобливих відчуттів у зоні ахіллу підвищується при подагрі, цукровому діабеті, ревматоїдному артриті, системних хворобах сполучної тканини. Виникненню ахіллодинії сприяють ожиріння, слабкість литкових м’язів, аномалії розвитку та наслідки травм, через які збільшується навантаження на сухожилля.

При ахіллодинії внаслідок травм страждає одна сторона. У хворих з ревматичними патологіями процес нерідко має двосторонній характер. При травматичних ушкодженнях і перевантаженнях початок частіше гострий, за інших провокуючих станів симптоми поступово прогресують. Виразність больового синдрому суттєво варіюється: одні пацієнти відзначають незначний або помірний дискомфорт, інші скаржаться на інтенсивні відчуття, що перешкоджають ходьбі та обмежують фізичну активність.

На тлі запального процесу виникають набряк та локальна гіперемія. Перелічені явища особливо яскраво виражені при бурситі та тендиніті. У пацієнтів із бурситом над п’ятою виявляється випинання. Максимальна болючість визначається в надп’ятковій зоні, біль нерідко іррадіює вгору по ходу литкового м’яза. Болючі відчуття з’являються або посилюються при ходьбі, бігу, активних рухах в гомілковостопному суглобі, слабшають або зникають у спокої.

Визначення характеру патології здійснює лікар-ортопед. Пацієнтів із ревматичними захворюваннями направляють до ревматолога. Фахівець з’ясовує обставини появи, тривалість та особливості перебігу ахіллодинії. Для встановлення причини виникнення болю проводять такі дослідження, як:

• Фізичне обстеження. У проекції сухожилля можуть виявлятися локальна гіперемія та гіпертермія. Пальпація болісна. При ахіллобурсіті визначається характерна обмежена припухлість.
• УЗД сухожилля. Свідчить про наявність запалення в ахіллі та навколишніх м’яких тканинах. При тривалому поточному процесі виявляються дегенеративні зміни сухожилля. При ахіллобурсіті можуть візуалізуватися фіброзні ділянки та зони кальцинації у стінці бурси.
• МРТ гомілковостопного суглоба. Дозволяє уточнити характер, локалізацію та поширеність процесу, точно діагностувати патологію, що спровокувала ахіллодинію, підібрати оптимальну тактику лікування.
• Рентгенографія гомілковостопного суглоба. М’які тканини на знімках відображаються погано, методика застосовується для виключення травм та запальних захворювань твердих структур.
• лабораторні аналізи. У пацієнтів з ахіллодинією на тлі перевантажень, хронічної травматизації та дегенерації сухожилля малоінформативні. Дозволяють визначити характер причинної патології за наявності ревматичних хвороб, обмінних та гормональних порушень.

Консервативна терапія

Консервативні лікувальні заходи при ахіллодинії здійснюються в амбулаторних умовах, включають медикаментозні та немедикаментозні методики. До переліку немедикаментозних методів входять:

• ЛФК. Пацієнта навчають комплексам, що включають ексцентричні вправи, які підвищують силу, покращують координацію та змінюють оптимальну довжину литкового м’яза при скороченні. Все перераховане дозволяє оберігати сухожилля та суглоб від травм, у тому числі – при різких та швидких рухах.
• Фізіотерапія. Залежно від причин розвитку, тяжкості та давності ахіллодинії можуть бути призначені УВЧ, електротерапія, лазеротерапія, магнітотерапія, ультразвук, ударно-хвильова терапія та ін. Успішно застосовуються рефлексотерапія та спеціальні масажні прийоми для покращення кровообігу, зміцнення та розтягування сухожилля.
• Ортопедична корекція. Зменшити напругу ахілла можна за допомогою ортопедичних устілок. Ще один варіант – бандажі, що забезпечують компресію та захист сухожилля. У період загострення додатково використовують підп’ятники.
• Прогрівання. Поряд із озокеритовими та парафіновими аплікаціями, що призначаються в рамках фізіотерапевтичного лікування, хворим рекомендують самостійно прикладати грілки або пляшки з теплою водою, виконувати масажні рухи з використанням теплого вологого рушника.

Фіксація гомілкостопу гіпсовою пов’язкою потрібно рідко. Медикаментозне лікування найчастіше проводиться засобами місцевої дії. На область ахілла наносять протизапальні креми та мазі. У фазі загострення ахіллодинії за наявності показань застосовують НПЗЗ у таблетках курсами тривалістю 1-2 тижні.

При бурситах у порожнину сумки вводять глюкокортикостероїди. При тендинітах лікувальні блокади проводять з обережністю лише у разі неефективності інших методів. Ін’єкції виконують строго в навколишні тканини. Безпосередньо в ахілл гормони вводити не можна, оскільки вони викликають дегенерацію сухожильної тканини та підвищують ймовірність її подальшого розриву.

Хірургічне лікування

Операції рекомендовані при неефективності консервативного лікування у хворих із тендовагінітами та бурситами. Хірургічні втручання виконують у плановому порядку. Залежно від характеру патології застосовують такі методики:

• Тенотомія. Показана при дегенерації менше ніж 50% ахіллу. Передбачає висічення рубцевої тканини та подовження сухожилля. Змінену сухожильную оболонку січуть, на ахіллі роблять кілька поздовжніх розрізів, виявляють та видаляють зони муцинозної дегенерації, що сприяє активній проліферації клітин та зростанню нових судин. Розрізи вшивають.
• Пластика сухожилля. При залученні 50-80% товщини ахілла потрібно спортсменам і людям, професія яких передбачає значне навантаження на ноги. При ураженні понад 80% сухожилля обов’язкова незалежно від рівня фізичної активності. Найчастіше змінена ділянка заміщають сухожиллям довгого згинача 1 пальця стопи. Можливе використання алотрансплантата, зведення перевернутого клаптя та інші способи.
• Вилучення бурси. Необхідно пацієнтам із переднім ахіллобурситом. На сухожиллі роблять поздовжній розріз для забезпечення доступу до сумки, яку потім січуть і видаляють. На ахіл накладають шви.
• Коригування деформації Хаглунда. Якщо ахіллодинію обумовлена ​​надлишковим тиском на навколосуглобову сумку, виробляються клиноподібна остеотомія або крайова резекція кістки п’яти.

За своєчасного початку лікування та адекватного підбору терапевтичних заходів прогноз, як правило, сприятливий. Гостра ахіллодінія успішно купірується, при дотриманні лікарських рекомендацій рецидиви виникають рідко. Після хірургічних втручань щодо хронічних процесів функції сухожилля відновлюються, больовий синдром зникає, можливе повернення до спорту та професійної діяльності. Прогноз при вторинних ахіллодініях на тлі захворювань сполучної тканини, ендокринних та обмінних порушень визначається особливостями перебігу основної патології.

У рамках профілактичних заходів радять зміцнювати литкові м’язи, робити вправи на розтяжку, відмовитися від високих підборів, вибирати зручне взуття. Спортсменам та танцівникам рекомендують проводити розминку гомілковостопного суглоба, складати план тренувань та репетицій з урахуванням рівня підготовленості. Необхідно своєчасно лікувати травми та захворювання, які можуть спровокувати ахіллодинію.