Ахроматопсія

Ахроматопсія – Спадкове захворювання, обумовлене мутаціями різних генів, що кодують білки фоторецепторів сітківки і характеризується повним (палочкова монохромазія) або частковою відсутністю сприйняття квітів. При цьому чорно-білий зір збережено, хоча є й інші порушення роботи зорового апарату – денна сліпота (гемералопія), ністагм, зниження гостроти зору, іноді косоокість. Для діагностики використовують як методики сучасної офтальмології (тести Ішихара, Рабкіна, електроретинографія), і генетики – вивчення спадкового анамнезу, секвенування послідовності асоційованих із патологією генів. На сьогоднішній день специфічного лікування не існує, йдуть розробки генної терапії деяких форм ахроматопсії.

Ахроматопсія (палочковий монохроматизм, колірна сліпота) є спадковою патологією, за якої порушується робота колб – фоторецепторів сітківки, відповідальних за сприйняття кольорів. Повна ахроматопсія характеризується втратою рецепторної функції всіма трьома типами колб – синіми, червоними і зеленими. Єдиними фоторецепторами сітківки при цьому залишаються палички, що забезпечують чорно-білий зір. Традиційно виділяють часткову ахроматопсію, за якої несприйнятливим до світла є лише певний тип колб – «зелений» або «червоний». Строго кажучи, часткова ахроматопсія є монохроматизмом «синіх» колб, при цьому з сприйняття випадають деякі кольори і відтінки, але в цілому колірний зір зберігається.

У середньому, встречаемость ахроматопсії становить приблизно 1:300000, причому понад 70% посідає повну форму захворювання. Повний паличковий монохроматизм успадковується за аутосомно-рецесивним типом, тому однаково вражає як чоловіків, так і жінок. Часткова ахроматопсія є спадковою патологією зчепленою з Х-хромосомою, через це переважна більшість хворих становлять чоловіки. Відомо, що монохроматизмом «синіх» колб страждав знаменитий вчений Д. Дальтон, тому на його честь таке порушення часто називають дальтонізмом. В даний час перевірка колірного зору є обов’язковим компонентом будь-якого профілактичного медичного обстеження в офтальмології, а особи, які мають проблеми зі сприйняттям кольорів обмежені в отриманні прав водія, роботі на деяких виробництвах.

Повна ахроматопсія, або паличковий монохроматизм, є групою спадкових патологій, кожна з яких викликається мутацією певного гена, всі вони успадковуються за аутосомно-рецесивним типом. Ці гени кодують білки, які зумовлюють внутрішньоклітинну передачу інформації від родопсин до клітини. Зміна комформації родопсин під впливом клітин через ланцюжок білків (G-білок – трансдуцин – фосфодіестераза) призводить до гіперполяризації мембрани фоторецептора, це загальмовує виділення з нього глутамату, викликаючи збудження біполярних клітин. Останні зрештою передають потенціал дії у волокна зорового нерва. Порушення структури білків-передавачів у колбочках через мутацію призводить до того, що у відповідь на вплив світла та зміни комформації протеїну-фотопігменту не виникає жодної реакції клітини і, як наслідок, нервового імпульсу.

У цій ситуації єдиними діючими фоторецепторами сітківки залишаються палички, фотопігмент яких не має чутливості до певного кольору, тому хвилі світла різної довжини ці рецептори сприймають як різні відтінки сірого кольору. Крім чорно-білого зору, відсутність колб при повній ахроматопсії призводить до центральної худоби – в області жовтої плями паличок практично немає. Це, у свою чергу, веде до порушення гостроти зору, оскільки воно забезпечується фокусуванням світла на центральній частині жовтої плями. Так як палички в цілому чутливіші за колби (в нормі вони забезпечують нічний зір), при повній ахроматопсії різко підвищується фоточутливість.

Часткова ахроматопсія або дальтонізм обумовлена ​​мутацією генів, локалізованих на Х-хромосомі. Ці гени кодують червоний (ген OPN1LW) або зелений (ген OPN1MW) фотопігменти колб. Внаслідок порушення структури пігмент вже не в змозі сприймати світло, через що і виникає порушення сприйняття певних кольорів та відтінків. Так як при цьому захворюванні з роботи випадає лише близько третини колб, колірний зір зберігається, хоч і дещо змінено. Також набагато слабше страждає гострота зору, не так, як при повній ахроматопсії, виражена світлобоязнь.

Повна ахроматопсія може викликатись мутаціями кількох генів, саме на цій підставі і виробляють класифікацію різних форм захворювання. З огляду на те, що клінічно ці форми немає відмінностей, для практикуючого лікаря-генетика і більше, офтальмолога, такий поділ, здавалося б, не принципово. Однак це важливо для дослідників, які проводять пошук методів лікування ахроматопсії, а також у генетичній діагностиці захворювання.

• Тип ACHM2 – обумовлений мутацією гена CNGA3 розташованого у 2-й хромосомі і кодує альфа-3-субодиницю G-білка – вторинного месенджера колб.
• Тип ACHM3 – мутація гена CNGB, розташованого в 8-й хромосомі, він кодує бета-3 субодиницю G-білка.
• Тип ACHM4 – мутація гена GNAT2, розташованого в 1-й хромосомі і кодує альфа-3-субодиницю білка трансдуцину.
• Тип ACHM5 – мутація гена PDE6C, розташованого на 10-й хромосомі, він кодує альфа-субодиницю фосфодіестерази.
• Тип ACHM6 – мутація гена PDE6Н, розташованого на 12-й хромосомі і кодує гамма-субодиницю фосфодіестерази.

Таким чином, повна ахроматопсія зумовлена ​​порушенням передачі від родопсину до інших структур фоторецептора через порушення структури білків-посередників. Так як ці протеїни однакові у всіх колбочках, страждають усі три типи цих клітин. На відміну від повної ахроматопсії, при дальтонізмі мутація виникає саме в гені власне фотопігментів, тип яких розділяє колбочки на три групи. Найчастіше спостерігаються такі типи часткової ахроматопсії:

• Протанопія – несприйнятливість червоного кольору, обумовлена ​​мутацією гена OPN1LW, розташованого на 28-му локус Х-хромосоми.
• Дейтеранопія – несприйнятливість зеленого кольору, мутація виникає в гені OPN1MW, розташованого в тому ж 28-му локус Х-хромосоми.

Більшість симптомів ахроматопсії суб’єктивні, хоча є й низка об’єктивних показників захворювання. При повній ахроматопсії крім чорно-білого зору у хворих часто виявляється ністагм та далекозорість. Через нечутливість до світла фоторецепторів жовтої плями (представлених переважно колбочками) падає гострота зору, часто до рівня 0,1 і нижче. Ахроматопсія призводить також до підвищеної чутливості очей до світла і світлобоязні, що розвивається на цьому тлі, і денної сліпоті (гемералопії). Нерідко вищезазначені симптоми ускладнюються косоокістю. Важливу роль при повній ахроматопсії відіграють і психологічні фактори – часто опущений погляд вниз (через підвищену чутливість до світла), необхідність носіння темних окулярів може пригнічувати на пацієнта.

При неповній ахроматопсії спостерігаються всі вищезгадані симптоми, але в більшості випадків вони виражені значно слабше. Це відбувається через те, що страждає тільки частина фоторецепторів (приблизно третина колб), тому гострота зору рідко знижується нижче 0,3, світлобоязнь і гемералопія менш інтенсивні, досить рідко розвивається далекозорість. Суб’єктивним симптомом буде порушення сприйняття кольору – наприклад, хворий на неповну ахроматопсію у разі протанопії не розрізняє зелений і червоний кольори.

Діагностика ахроматопсії проводиться на підставі обстеження у офтальмолога, а також шляхом вивчення спадкового анамнезу та генетичних досліджень. Основним офтальмологічним проявом захворювання буде порушення сприйняття кольору, яке виявляється за допомогою таблиць Рабкіна. За наявності ахроматопсії хворі стають нездатними розрізнити цифри та інші зображення на картинках, складених із гуртків певного кольору. Використовуючи різні типи та кольори таблиць, офтальмолог може визначити форму ахроматопсії – повну чи неповну (протанопію або дейтеранопію). Крім того, будуть зміни при електроретинографії – зменшення амплітуди колбочкових піків аж до повного зникнення при повній ахроматопсії.

Генетичні методи діагностики зводяться до секвенування послідовностей асоційованих з ахроматопсія генів з метою виявлення мутацій. Допомогти у виявленні захворювання може дослідження сімейного анамнезу для з’ясування характеру спадкування патології. Диференціальну діагностику слід проводити з деякими формами пігментної абіотрофії сітківки – початкові прояви цього захворювання можуть мати схожі на ахроматопсію симптоми.

Специфічного лікування будь-якої форми ахроматопсії нині немає. Провідні дослідження у галузі генної терапії дозволили частково повернути сприйняття квітів у лабораторних тварин. Для зменшення інших симптомів ахроматопсії (дальнозоркість, гемералопія) використовують коригуючі та сонцезахисні окуляри. Трохи покращувати сприйняття кольорів при неповній ахроматопсії допомагає носіння окулярів з неодимовим склом – у деяких країнах хворим на дальтонізм дозволяється навіть водіння автотранспорту за умови використання таких окулярів.

За наявності повної ахроматопсії прогноз найчастіше несприятливий, оскільки порушення зору при такому захворюванні мають тенденцію до прогресування. Однак ті самі окуляри та інші заходи для покращення якості життя хворого можуть сповільнювати ці процеси. Також може бути призначена підтримуюча терапія на основі вітамінів А та Е, судинорозширювальних засобів. У разі ж неповної ахроматопсії порушення сприйняття квітів та незначне погіршення зору не призводять до тяжкого стану хворого.