Акселерація у дітей

Акселерація у дітей — це прискорення темпів фізичного та статевого розвитку, порівняно з попередніми поколіннями. Серед основних причин називають покращення якості життя, масштабну урбанізацію, вплив кліматичних та спадкових факторів. Акселерація проявляється збільшенням зростання, ваги та інших антропометричних даних, більш раннім формуванням вторинних статевих ознак. Для діагностики достатньо фізикального огляду дитини, порівняння її показників із центильними таблицями та статевою формулою. Лікування проводиться, якщо акселерація викликала функціональні чи органічні патології.

Термін «акселерація» був уперше запропонований німецьким фізіологом Е. Кохом у 1935 році, хоча процес зміни термінів та швидкості розвитку дітей та підлітків спостерігається ще з середини 19-го століття. Саме тоді почали проводити масштабні виміри антропометричних показників, які потім порівнювали до різних поколінь. Спочатку акселерація вважалася абсолютно позитивним явищем, проте зараз лікарі відзначають безліч її негативних аспектів і попереджають про підвищений ризик захворюваності на певні патології.

Вчені поки не дійшли єдиної теорії, що пояснює походження процесу акселерації. Її механізми формування складні, і, мабуть, залежить від комбінації спадкових, соціально-економічних і кліматичних чинників. Встановлено, що цей процес сильніше виражений у хлопчиків, дітей брахіморфного типу статури. Найбільше визнання у наукових колах отримали такі етіологічні чинники:

• Поліпшення умов життя. Більшість дослідників пов’язують акселерацію зі зміною харчування, підвищенням споживання м’яса та інших білкових продуктів. Важливу роль відіграє підвищення якості медичного обслуговування, що сприяє різкому зниженню смертності немовлят і збільшенню тривалості життя населення.
• Кліматичні особливості. Прискорений розвиток дитини провокується змінами геомагнітної активності та інтенсивності сонячної радіації. Ряд учених пояснює періодичні стрибки зростання циклічними змінами у природі.
• Урбанізація. У міських умовах з’явилося більше подразників (електричне світло, радіо, телебачення), які стимулюють нервову систему та сприяють прискоренню всіх фізіологічних процесів. Процес акселерації іноді пов’язують із негативними урбаністичними явищами – шумом, високим темпом життя.
• Генетичні фактори. З розвитком суспільства посилилася міграція населення, і розширилося коло шлюбних зв’язків, і натомість закономірно підвищилося різноманітність геному. У поєднанні з покращенням умов життя, що сприяло повній реалізації генетичного потенціалу, це викликало акселерацію.

Акселерація протікає нерівномірно у різних країнах світу. Перш за все вона виявилася в Західній Європі (середина XIX століття), а до кінця століття поширилася Південною та Центральною Європою. У СРСР розвиток дітей помітно прискорився з 30-х років. ХХ ст. Пізніше процес розпочався в Китаї та Японії — в середині ХХ століття. У європейських країнах, де акселерація розпочалася рано, зараз відбувається зворотний процес – деселерація (ретардація).

Ознаки акселерації проявляються із періоду новонародженості. За останні 150 років вага немовлят після народження збільшилася в середньому на 300 г, а зростання – на 0,5-1 см. Пропорційно збільшилася і маса материнської плаценти, щоб забезпечити потреби великого плоду. Подвоєння ваги у немовлят тепер відбувається в 4 місяці, а не в піврічному віці, а маса тіла дитини в 1 рік на 2 кг більше, ніж наприкінці 19 століття.

Відзначається помітне збільшення зростання у дошкільнят – на 10-12 см, у школярів – на 10-15 см. Паралельно із цим прискорилися темпи статевого дозрівання підлітків. Вторинні статеві ознаки у сучасних дітей починають формуватися вже в 12-14 років, а середній вік менархе у дівчаток становить 12-13,5 років, тоді як 100-150 років тому статеве дозрівання починалося в періоді 15-17 років.

Швидкі темпи зростання викликають зміни у статурі дитини. Спостерігається велика відносна довжина рук і ніг внаслідок їхнього випереджального зростання, у хлопчиків з тієї ж причини більше виражена широкоплечість. У обох статей виявляється підвищений відклад жирової клітковини, що пояснює часті проблеми з вагою в дитячому віці. При цьому фаза зростання закінчується набагато раніше (17-19 років), хоча на початку XX століття люди росли в середньому до 21 року.

Прояви акселерації негативно впливають на підлітковий період, ускладнюючи фізичні та психологічні особливості, що існують у цей час. Почастішали ознаки вегетативно-ендокринних змін: порушення серцебиття та тиску, розлади сну, скарги на непереносимість задухи та загальний астенічний стан. У дітей та особливо підлітків стали частіше діагностуватися артеріальна гіпертензія, патології ШКТ, алергічні хвороби.

У акселерованих дітей, як правило, виникають психоемоційні порушення, формуються психопатологічні розлади. Велику проблему в сучасній педіатрії становить дисонанс між раннім статевим дозріванням та відсутністю соціальної зрілості. Частина підлітків рано починає сексуальне життя, часто безвідповідально ставлячись до неї. Це підвищує частоту венеричних інфекцій, збільшує відсоток підліткових вагітностей та абортів.

Щоб оцінити темпи розвитку дитини та порівняти її дані зі стандартизованими показниками, використовують методи антропометрії. Педіатри регулярно вимірюють ріст, масу тіла, коло грудної клітки та інші показники, що заносяться до центральних таблиць або на спеціальні графіки (криві росту). Більшість дітей входять до коридору з 25 по 75 перцентилів, умовною нормою вважаються значення з 5 по 95 перцентилів.

Якщо дитина з ознаками акселерації не скаржиться, їй не потрібне додаткове обстеження, крім стандартних щорічних медоглядів. Лікарі на профоглядах повинні звертати увагу на показники серцево-судинної та нервової систем, які найбільше страждають через прискорення темпів розвитку. При необхідності рекомендується поглиблене дослідження здоров’я із застосуванням ЕхоКГ, ЕЕГ, УЗД органів грудної та черевної порожнин тощо.

Найчастіше акселерація сприймається як особливість сучасних дітей, тому потребує участі фахівців. Лікування призначається лише за наявності відхилень у стані здоров’я, які ймовірно викликані прискореним статевим та фізичним дозріванням. Терапією займається дільничний педіатр, який за показаннями направляє пацієнта до профільних дитячих лікарів – кардіолога, невролога, ендокринолога та ін.

Велике значення має нормалізація способу життя, усунення стресів та просвітницька робота з дітьми, що сприяє зменшенню функціональних відхилень здоров’я. При виражених суб’єктивних симптомах та ознаках органічного ураження застосовують препарати для етіопатогенетичної терапії, фізіотерапевтичні методики та ЛФК. Комплекс заходів підбирається індивідуально з урахуванням нозологічної одиниці стану здоров’я дитини.

Акселерація — неоднозначний процес, який має позитивні та негативні сторони, проте найчастіше вона не надає значної шкоди дитячому здоров’ю. Велика роль відводиться індивідуальним особливостям дитини, генетичному потенціалу та факторам довкілля, від яких залежить ризик появи захворювань. Профілактичні заходи щодо попередження ускладнень полягають у веденні здорового способу життя та виключенні факторів ризику, що провокують хворобливі стани.