Актинічний хейліт

Актинічний хейліт – це хронічне запальне захворювання губ, яке виникає внаслідок патологічної чутливості (сенсибілізації) до дії ультрафіолету. Характеризується відчуттям печіння, свербежу, застійною гіперемією, набряклістю та лущенням червоної облямівки губ. Актинічний хейліт діагностується на підставі анамнезу, виявлених під час огляду симптомів та результатів біопсії. Лікування захворювання включає вітамінотерапію, місцеве застосування кортикостероїдних препаратів і відварів лікарських рослин. Пацієнту рекомендується обмежити час перебування під сонцем та використовувати засоби захисту від подразнюючої дії променів.

Актинічний хейліт – запалення тканин губ, що є алергічною реакцією на дію ультрафіолету. Захворювання має хронічний рецидивуючий характер; періоди загострень зазвичай припадають на теплу пору року, оскільки тісно пов’язані із сонячною активністю. В осінньо-зимовий період симптоми патології зазвичай зникають самостійно. Найчастіше актинічний хейліт спостерігається у чоловіків віком 30-60 років зі світлою шкірою, але також може виникати у дітей внаслідок тривалого перебування під сонцем. Непоодинокі випадки, коли актинічний хейліт супроводжує інші форми підвищеної фоточутливості шкірних покривів, наприклад, сонячного дерматиту. За наявності додаткових факторів ризику (куріння та ін.) можлива злоякісна трансформація (малігнізація) уражених ділянок губ.

Причиною виникнення актинічного хейліту є алергічна реакція уповільненого типу, спричинена патологічною чутливістю до дії ультрафіолетових променів. Сенсибілізація нерідко виникає і натомість патологій печінки, жовчного міхура та інших органів шлунково-кишкового тракту (гепатиту, хронічного холециститу, панкреатиту, гастриту, виразковій хворобі 12п. кишки).

У терапевтичній стоматології розрізняють дві форми захворювання: ексудативну та суху.

• Ексудативна форма актинічного хейліту проявляється набряком та гіперемією губ, а також появою на них еритеми та невеликих бульбашок. Пацієнт відчуває свербіж, печіння, іноді – болючість. Через нетривалий час бульбашки розкриваються, залишаючи після себе дрібні ерозії, що надалі покриваються скоринками. При тривалому хронічному перебігу хвороби уражена шкіра місцями огрубує і частково ороговеє, на ній утворюються виразки та тріщини.
• Суха форма актинічного хейліту проявляє себе почервонінням, сухістю та лущенням губ. На поверхні з’являються дрібні лусочки, іноді також може виникати локальне зроговіння з виразками і тріщинами.

Прояви майже завжди розвиваються на нижній губі, більш схильній до впливу сонячного світла, а верхня губа втягується в патологічний процес вкрай рідко. Для ексудативної форми захворювання характерні клінічні симптоми гострого алергічного контактного дерматиту. При цьому облямівка губ трохи припухає, на ній утворюються ділянки почервоніння (еритеми) та невеликі бульбашки. Незабаром вони мимоволі лопаються, залишаючи після себе невеликі ерозії, що мокнуть. Надалі на поверхні ерозивних дефектів утворюються скоринки, які згодом самостійно відходять.

При тривалому перебігу дана форма захворювання викликає в тканинах зміни, що не зникають в періоди ремісії. Шкіра червоної облямівки огрубує, можна спостерігати локальне зроговіння. Згодом виникають досить значні виразки чи тріщини.

Суха форма актинічного хейліту проявляється яскраво-червоним відтінком облямівки губ та утворенням на її поверхні невеликих сухих лусочок сріблястого кольору. Можна спостерігати локальне зроговіння та осередкові веррукозні розростання. За наявності додаткових факторів (паління, перебування в запорошених приміщеннях та ін.) ця форма захворювання має схильність до малігнізації і нерідко перетікає в передракові патології – абразивний преканкрозний хейліт Манганотті, обмежений гіперкератоз та ін.

Актинічний хейліт у будь-якій формі може послужити сприятливим фоном для виникнення онкологічного процесу, тому всі утворення в ураженій області, що існують тривалий час, необхідно піддавати гістологічному дослідженню. Зважаючи на високу ймовірність розвитку карциноми внаслідок хронічного перебігу актинічного хейліту, пацієнти повинні регулярно спостерігатися у лікаря.

Актинічний хейліт діагностується стоматологом під час огляду на підставі докладного анамнезу та клінічної симптоматики. Вкрай важливим є виявлення сезонності проявів патологічного процесу – це допомагає диференціювати захворювання від атопічного та ексфоліативного хейліту, а також червоного вовчака.

У разі стійкого збереження ознак патології після 10-14 днів раціональної терапії, а також за наявності тривалого часу існуючих ерозій, тріщин та інших утворень у ураженій ділянці, обов’язково потрібне проведення біопсії, щоб виключити онкологічний характер захворювання.

Терапія актинічного хейліту, насамперед, передбачає усунення причини, що викликає патологічний процес – тривалого впливу ультрафіолетового випромінювання. Пацієнту рекомендується якнайменше бувати на сонці та змінити професію, якщо вона пов’язана з довгим перебуванням на вулиці.

Медикаментозне лікування включає вітамінотерапію (особливо важливі вітаміни групи В, А, Е, Р, С) в комплексі з невеликими дозами кортикостероїдних препаратів і протималярійними засобами. При місцевому застосуванні чудовий ефект мають мазі з кортикостероїдами. Крім того, застосовуються вітаміни А та Е в маслі, аплікації з метилурациловою маззю, а також дентальна адгезивна паста.

Також при терапії актинічного хейліту можуть принести користь примочки та полоскання відварами лікарських рослин (наприклад, звіробою, квіток календули та ін.). Щодо застосування цих засобів необхідно обов’язково проконсультуватись із лікарем.

Як правило, лікувальні заходи у разі актинічного хейліту досить швидко призводять до значного поліпшення стану, і прогноз найчастіше є сприятливим. Однак пацієнтам слід пам’ятати, що актинічний хейліт має схильність до злоякісного переродження. Якщо ефект від лікування відсутній або ситуація погіршується, потрібно терміново провести додаткові обстеження.

Для профілактики актинічного хейліту необхідно уникати дратівливої ​​дії ультрафіолетового випромінювання. Потрібно намагатися якнайменше перебувати під яскравим сонцем, особливо у весняно-літній період, коли ймовірність загострень зростає. Також показано застосування фотозахисних кремів, проте їх варто використовувати з обережністю, оскільки косметичні засоби можуть викликати алергічні реакції. У сонячні дні пацієнтам рекомендується носити крислатий капелюх або парасольку – це дозволяє захистити обличчя від ультрафіолетових променів.

За наявності загальносоматичних патологій, таких як хвороби печінки, жовчного міхура та інших органів шлунково-кишкового тракту необхідно своєчасно проводити їх лікування, оскільки актинічний хейліт дуже часто супроводжує цим захворюваннями.