Актиномікоз молочних залоз

Актиномікоз молочних залоз – це хронічна специфічна поразка молочних залоз, форма вісцерального мікозу, що протікає з утворенням гранульом та абсцесів. Клініка актиномікозу молочних залоз характеризується формуванням окремих дрібних вузликів, потім гнійників, які розкриваються з утворенням свищів, що довго не гояться. Діагноз актиномікозу молочних залоз встановлюється, виходячи з виявлення актиноміцетів у свищах, що відокремлюється. Лікування включає резекцію ділянки ураженої молочної залози, призначення актинолізатів, пеніцилінів, вітамінів, імуномодуляторів.

У клінічній мамології актиномікоз зустрічається у 0,05-0,1% від усіх випадків запальних захворювань молочних залоз. Віднесення захворювання до групи мікозів досить умовне; воно ґрунтується на морфологічній схожості збудника з грибками та характерному для мікотичних уражень течії. Збудники – променисті грибки (актиноміцети) є бактеріальними клітинами. Випадки ізольованого актиномікозу поодинокі; як правило, зазвичай спостерігається поєднане або системне ураження. Актиномікоз може вражати одну або обидві молочні залози, супроводжуватися утворенням одиночних чи множинних гнійників.

Для актиномікозу молочних залоз первинним є ендогенний шлях проникнення збудника. В організмі актиноміцети можуть бути присутніми в порожнині рота – у зубах, уражених карієсом, криптах мигдаликів. У тканини молочної залози збудники потрапляють через тріщини сосків та пошкоджені шкірні покриви.

При вторинному актиномікозі первинне вогнище розташовується в інших органах, наприклад, у легенях. У цьому випадку процес залучаються спочатку ребра і м’які тканини грудної клітини, а потім і молочні залози. Гематогенне поширення актиноміцетів можливе при генералізованому інфекційному процесі. У своєму розвитку актиномікотичні вогнища ураження послідовно проходять такі стадії: інфільтративну, абсцедування та свищеву.

У місці впровадження актиноміцетів спочатку розвивається набряк та гіперемія тканин, відбувається утворення молодих фібробластів, плазматичних та ксантомних клітин, нових судин. Так формується актиномікотичний вузлик – гранульома (актиномікома), навколо якої надалі утворюються додаткові вузлики. При злитті окремих осередків утворюється інфільтрат із зонами гнійного розплавлення. Поступово гнійний процес поширюється клітковиною до шкіри і розкривається назовні з утворенням свищів.

При захворюванні молочних залоз може розвиватися деструктивна форма актиномікозу з переважанням руйнування тканин та утворенням великих гнійників або деструктивно-проліферативна форма, що характеризується розростанням сполучної тканини та деструктивними змінами. Актиномікотична гранульома має щільну консистенцію, на розрізі визначається її сотоподібна структура, жовто-зелене забарвлення, білуваті вкраплення – друзи (скупчення актиноміцетів).

Зазвичай пацієнтки відзначають появу в ділянці соска дрібних гіперемованих вузликів, які потім перетворюються на щільні та болючі інфільтрати, а в подальшому – на гнійники. Шкіра над гнійниками набуває фіолетового забарвлення.

На місці абсцесів молочної залози, що розкрилися, формуються свищові ходи, що довго не гояться, з яких періодично виділяється гній. Актиномікоз є неконтагіозним захворюванням; без лікування може протікати роками та мати тенденцію до прогресування.

При огляді молочних залоз лікарем-мамологом відзначається наявність інфільтративних вогнищ синюшно-червоного забарвлення, численних свищевих ходів, з яких при стисканні витікає гнійне відділення. За наявності актиномікозу інших локалізацій діагноз не викликає сумніву.

Дослідження відокремлюваного з нориць молочної залози (мікроскопія мазка, бактеріологічний посів на живильні середовища) дозволяє виявити актиноміцети та скупчення друзів грибка у вигляді променистих утворень – потовщених ниток міцелію з характерними колбоподібними розширеннями на кінці. Також у лабораторній діагностиці застосовуються серологічні методи (ІФА).

Специфічні методи дослідження, які мамологія зазвичай застосовує для діагностики захворювань молочної залози (УЗД молочних залоз, мамографія, МРТ молочної залози, КТ та ін), при актиномікозі неінформативні. Диференціальна діагностика при актиномікозі проводиться з туберкульозом, сифілісом молочних залоз, хронічним маститом.

При актиномікозі грудей проводиться комплексне консервативне та хірургічне лікування. Протягом кількох місяців призначаються антибіотики пеніцилінового ряду, актинолізати, імунокоректори, вітаміни, фізіотерапія (УФО, УВЧ).

При прогресуючому або резистентному до терапії перебігу актиномікозу проводиться розтин та випорожнення гнійників молочних залоз, висічення свищів після попереднього фарбування свищевих ходів. При великому ураженні показана секторальна резекція молочної залози. У разі тотального гнійного процесу, що супроводжується гангреною молочної залози, виконується мастектомія з подальшою реконструктивною маммопластикою.

Лікування, як правило, важке та тривале. Клінічне одужання може знову змінюватися рецидивами, розтягуючись довгі роки. Прогноз для життя при актиномікозі сприятливий, проте особливості перебігу негативно впливають на працездатність пацієнток та їх соціальну адаптацію.

Профілактика актиномікозу передбачає своєчасне лікування тріщин сосків та вогнищ актиномікозу іншої вісцеральної локалізації, попередження травм молочних залоз, лікування карієсу, захворювань ротоглотки та ШКТ.