Акустико-мнестична афазія

Акустико-мнестична афазія – Це розлад мови, зумовлений неповноцінністю слухомовної пам’яті. Характеризується утрудненим повторенням словесного ланцюжка, складнощами підбору необхідного слова у процесі розмови. Діагностика проводиться за результатами логопедичного обстеження, оцінки неврологічного статусу, проведення церебральної МРТ, дослідження мозкової гемодинаміки, цереброспінальної рідини. Корекція афазії здійснюється на фоні лікування основної причинної патології, включає логопедичні заняття, медикаментозну підтримку, загальну реабілітацію (масаж, ЛФК).

Термін «акустико-мнестична афазія» був запроваджений і широко використовувався фундатором вітчизняної нейропсихології професором А.Р. Лурія. Окремі автори застосовують назву «сенсорно-мнестична афазія». Патологія відноситься до задніх форм афатичних порушень мови. За даними фахівців у галузі неврології та логопедії, ізольована форма афазії практично не зустрічається, зазвичай мовні розлади мають змішаний характер з одночасною дисфункцією 2-3 механізмів. Найчастіше акустико-мнестична афазія спостерігається в гострому періоді ОНМК. Мовний дефект виражений негрубо, іноді залишається непоміченим і натомість інший неврологічної симптоматики, часом помилково приймається за когнітивне зниження, розлад нейродинаміки.

Патологія розвивається внаслідок ураження кори середньо-задніх відділів середньої скроневої звивини домінантної півкулі — 21 та 37 цитоархітектонічних полів Бродмана. Зміни церебральних тканин можуть мати ішемічний, запальний, деструктивний, компресійний характер. Можливими причинами ураження є:

• Інсульти. Найчастіша причина мовних порушень. За різними даними, афазія спостерігається у 30-60% пацієнтів із ГНМК. При ішемічному інсульті мнестична форма афазії виникає внаслідок нестачі кровопостачання та гіпоксії відповідної області мозкової кори, при геморагічному інсульті – в результаті здавлення тканин кров’ю, що вилилася.
• Черепно-мозкові травми. Забій, розмозження церебральних тканин, утворення внутрішньомозкової гематоми призводять до пошкодження та загибелі нейронів, відповідальних за слухомовну пам’ять. Зона пошкодження розширюється рахунок посттравматичного набряку і запалення.
• Внутрішньомозкові пухлини. Первинні та метастатичні новоутворення у скроневих відділах головного мозку зумовлюють мовленнєві порушення двома шляхами. Інвазивно зростаючі неоплазії викликають деструкцію навколишніх тканин. Відмежовані пухлини в міру зростання починають здавлювати церебральні структури і живлять їх судини.
• Інфекційно-запальні захворювання. Енцефаліти, менінгоенцефаліти, церебральні абсцеси з розташуванням вогнищ запалення в області 21, 37 поля призводять до дисфункції нейронів, відповідальних за промову. Запальний набряк, компресія, дисметаболізм у зоні ураження стають причиною апоптозу нервових клітин, порушення міжнейрональних зв’язків.
• Прогресують дегенеративні процеси. Початкові стадії хвороби Альцгеймера, хвороби Піка, лейкоенцефаліту Шильдера можуть протікати з фокальною дегенерацією, демієлінізації області середньої скроневої звивини. Виникає прогресуюча акустико-мнестична дисфункція, яка згодом переходить у змішану сенсомоторну афазію.

Артикуляція мови, фонематичний слух у нормі. Патогенетичною основою даного мовного розладу є порушення слухомовної пам’яті. Відповідно до припущень, у пацієнтів підвищена гальмівність слухомовних слідів. Клінічно це виявляється забуванням попередніх почутих слів при сприйнятті нових. Іншим патогенетичним аспектом даної патології вважається обмеженість обсягу слухомовної пам’яті. Дефект негативно відбивається на здібності до письма, рахунку, читання.

У більшості випадків ураження задньовискових областей (поле 37) супроводжується порушенням їх зв’язку з прилеглими оптико-гностичними структурами потиличної частки. В результаті виникають труднощі у співвідношенні словесного позначення предмета та його зорового образу, страждає смислова сторона мови. Наслідком є ​​клінічно спостерігаються складності сприйняття сказаного та труднощі підбору необхідних слів в експресивній мові.

Типова дисоціація між порушеною здатністю повторити кілька звернених до пацієнта слів та нормальним відтворенням окремо сказаного слова. У зв’язку з обмеженням слухомовної пам’яті хворий здатний повторити перше і останнє або лише одне слово зі словесного ланцюжка. Пацієнт пояснює це проблемою із запам’ятовуванням. Ситуація повторюється під час повторного прослуховування. Утруднене розуміння довгих висловлювань, одночасна комунікація з кількома співрозмовниками. Вислухавши інструкцію з 5-7 слів, хворий вловлює її суть, але може виконати з помилками (наприклад, зробити вказану дію іншим предметом).

Експресивна мова супроводжується складнощами підбору потрібного слова, що пов’язано з дисфункцією оптико-гностичної складової. Виникаюча «розмитість» значення слів зумовлює велику кількість вербальних парафазій — не завжди словесних замін, що підходять за змістом. Аграматизм представлені переважно невідповідністю дієслів, іменників, займенників у числі і роді. Хворий відчуває труднощі при вираженні власних думок, описі картинок, складанні оповідання з окремих частин.

Дисграфія більш виражена при написанні під диктування, характеризується більшою, ніж у мовленні, кількістю аграматизмів. Хворі погано запам’ятовують фрази, що диктуються, часто просять повторити їх фрагменти, здатні втримати в пам’яті не більше трьох слів одночасно. Дислексія спостерігається під час читання текстів із пропозиціями значної довжини. Розлад слухомовної пам’яті обумовлює нездатність утримати в голові текст, що читається, що призводить до нерозуміння прочитаного. Акалькулія виявляється у скруті арифметичних дій з багатозначними числами, оскільки пацієнт не може запам’ятати числа, що переносяться з одного розряду в інший.

Афазія перешкоджає нормальній комунікації хворого з оточуючими, позбавляє повноцінного читання, письма, виконання арифметичних дій. Зазначені зміни несприятливо позначаються якості життя, рівні соціальної адаптації. Пацієнтів дратує нездатність точно донести свої думки до оточуючих. Приєднуються переживання щодо супутніх неврологічних порушень у руховій сфері, інвалідності. На цьому ґрунті можливий розвиток невротичних розладів (іпохондрії, депресії), акцентуація негативних рис характеру. Ситуація посилюється, якщо акустико-мнестична афазія приймається лікарями та близькими за когнітивний розлад. Відсутність спеціалізованого лікування призводить до стійкого закріплення мовної дисфункції.

Акустико-мнестична форма неочевидна, на її виявлення при первинної консультації пацієнта необхідне всебічне дослідження мовної функції. Діагностика здійснюється спільними зусиллями низки фахівців: невролога, афазіолога, нейропсихолога, психіатра. Оскільки діагноз «афазія» є синдромологічним, потрібне уточнення етіології процесу. Комплексне обстеження хворого включає:

• Неврологічне дослідження. У неврологічному статусі виявляється супутній осередковий неврологічний дефіцит: спастичний геміпарез, патологія черепних нервів. Велике значення має оцінка когнітивних здібностей. При відхиленнях у психічному статусі потрібна консультація психіатра.
• Діагностичне обстеження мови. Здійснюється логопедом-афазіологом комплексно. Виявляється вербальна парафазія, аграматизм, зниження слухомовної пам’яті, дислексія, дисграфія. Оптико-гностичну дисфункцію діагностують за відсутністю відмітних деталей предмета на малюнках хворого: ручки у чашки, носика у чайника.
• МРТ мозку. Дозволяє визначити морфологічний субстрат захворювання. Візуалізує пухлинні процеси, запальні фокуси, дегенеративні зміни, зони ішемії, внутрішньочерепні гематоми, травматичні ушкодження.
• Судинні дослідження. УЗДГ, дуплексне сканування, МР-ангіографія призначаються за підозри на цереброваскулярну патологію. Допомагають підтвердити зміни церебрального кровотоку, оклюзію судини, оцінити стан колатерального кровообігу.
• Люмбальна пункція. Проводиться за наявності клінічних даних за нейроінфекцію з метою одержання та дослідження цереброспінальної рідини. Під час проведення лабораторних аналізів визначаються запальні зміни, конкретний збудник, пухлинні клітини, ознаки крововиливу.

Акустико-мнестична афазія диференціюється з інших мовних розладів. Активне експресивне мовлення дозволяє виключити моторну афазію, при якій мовна продукція різко обмежена. На відміну від акустико-гностичної афазії мнестична форма характеризується більш закінченими висловлюваннями, відсутністю літеральної парафазії, мовного салату. Ретельне дослідження промови дає можливість відрізнити афазію від порушень когнітивної сфери.

Корекція мовного дефекту проводиться на тлі обов’язкової терапії основної патології. Залежно від виду інсульту здійснюється тромболітична чи гемостатична терапія. При пухлини, гематомі разом із нейрохірургами розглядається можливість радикального видалення, радіотерапії. Хворим на нейроінфекцію призначається етіотропне антибактеріальне або противірусне лікування. Терапія власне мовних порушень включає дві складові:

• Логопедичні заняття. Завданням логопедичної корекції є розширення обсягу оперативної слухомовної пам’яті. По можливості заняття починаються з перших днів захворювання та здійснюються поетапно з поступовим нарощуванням та ускладненням. Спочатку завдання виконуються з опорою на візуальне сприйняття, потім проводяться короткі слухові диктанти. Рекомендовано заучування та згадування мовних рядів, віршів, пісень. Проблеми підбору слів у мові долаються шляхом уточнення їхнього сенсу, систематизації, зіставлення синонімів та антонімів.
• Фармакотерапія. Необхідна для стимуляції обмінних процесів у головному мозку, відновлення втрачених нейронних зв’язків та функцій. Виробляється судинними (вінпоцетин), ноотропними (пірацетам), нейрометаболічними (гамма-аміномасляна кислота) препаратами. У лікуванні афазій добре зарекомендував себе препарат Мемантин.

У період реабілітації пацієнт потребує допомоги близьких. Продуктивне спілкування можливе за умови зниження темпу промови, виключення довгих складних висловлювань. Підтримка вербального контакту з боку рідних, допомога у виконанні логопедичних вправ вдома сприяють якнайшвидшому відновленню мовної функції. Ефективним є проведення логопедичної реабілітації на тлі загальнозміцнювальних відновлювальних занять ЛФК, масажу, психотерапії.

Результат акустико-мнестичної афазії багато в чому залежить від етіології причинного захворювання, своєчасності розпочатого логопедичного лікування. Завзята поетапна терапія найчастіше дозволяє відновити мовну функцію після перенесеного інсульту, ЧМТ, енцефаліту. Нерозпізнана, афазія, що залишилася без корекції, може зазнавати незначного регресу, але мовні порушення переходять у стійкий резидуальний дефект. Найбільш несприятливий прогноз має афазія пухлинного та дегенеративного генезу. Профілактичні заходи мають на увазі своєчасну терапію цереброваскулярних захворювань, виключення онкогенних впливів, попередження травматизму, зміцнення імунної системи.