Алергічна ентеропатія

Алергічна ентеропатія – це запальне захворювання тонкого кишечника алергічної природи, що виникає при проникненні в організм антигенів, що викликають надмірну, підвищену реакцію імунної системи. Найчастіше хвороба розвивається у дітей раннього віку. Алергічна ентеропатія проявляється діареєю, здуттям живота, кишковими коліками, відрижкою, недостатнім збільшенням ваги. Діагностика включає огляд педіатра та алерголога-імунолога, проведення лабораторних аналізів та алергологічних проб, дослідження кишечника. Лікування полягає у припиненні контакту з алергеном, призначенні гіпоалергенної дієти, антигістамінних засобів.

Алергічна ентеропатія (гастроінтестинальна форма харчової алергії) – ураження слизової оболонки тонкої кишки при попаданні до шлунково-кишкового тракту алергенів. Найчастіше захворювання виникає у дітей раннього віку та пов’язане з появою підвищеної чутливості до білків коров’ячого молока, сої та інших продуктів, що використовуються при введенні прикорму та переході від грудного вигодовування до штучного.

Поширеність харчової алергії серед дітей віком до 3 років становить близько 6-8%, у 10-15 років – 3-4%. При цьому підвищена чутливість до білка коров’ячого молока виявлена ​​у 2-2,5% дітей раннього віку, курячого білка – у 1-1,5%. Як правило, поряд з алергічною ентеропатією у дітей відзначаються ознаки алергічного ураження інших органів та систем (шкірних покривів, дихальних шляхів та ін.).

Відомо більше 170 продуктів, які при проникненні в шлунково-кишковий тракт здатні викликати появу гастроінтестинальної форми харчової алергії (алергічної ентеропатії), причому їхня алергічна активність обумовлена ​​наявністю тварин або рослинних білків, глікопротеїдів, рідше поліпептидів.

У дітей віком до року алергічна ентеропатія здебільшого обумовлена ​​підвищеною чутливістю до білка коров’ячого молока, в якому міститься більше десяти антигенів, з яких найбільшу активність мають αS1-казеїн та γ-казеїн. У дітей шкільного віку та дорослих розвиток алергічних реакцій з ураженням кишечника частіше зустрічається при вживанні білка курячого яйця, риби та морепродуктів. Реакція імунної системи нерідко виникає на харчові волокна рослинного походження, що надходять в організм: пшеницю, жито, вівсяну, гречану і рисову крупу, сою, а також деякі овочі (морква, селера, томати) і фрукти (банани, цитрусові).

У розвитку харчової алергії в дітей віком і дорослих безсумнівна істотна роль спадкової схильності. Про це свідчить наявність алергічних захворювань у родичів хворого, а також загальні прояви алергії, що часто зустрічаються у пацієнта, з ураженням шкіри, бронхолегеневої системи та виявлення підвищеної чутливості не тільки до харчових продуктів, а й до пилку рослин, домашнього пилу, медикаментів та інших алергенів.

У виникненні алергічної ентеропатії відіграє роль і зниження бар’єрної функції шлунково-кишкового тракту (через ферментативну недостатність), порушення вироблення IgA. Алергічні реакції, що розвиваються при проникненні в шлунково-кишковий тракт харчових антигенів, можуть бути IgE-опосередкованими, не-IgE-опосередкованими, імунокомплексними та клітинно-опосередкованими. Для алергічного ураження кишечника характерні не-IgE-опосередковані (при проктоколіті) та клітинно-опосередковані (при алергічній ентеропатії) реакції.

Гастроінтестинальна алергія проявляється як місцевими ознаками ураження шлунково-кишкового тракту (блювання, кишкова колька, діарея), так і різними позакишковими проявами алергії (атопічний дерматит, екзема, бронхіальна астма). Виразність прояву тих чи інших клінічних симптомів захворювання відрізнятиметься залежно від віку пацієнта.

У дітей раннього віку алергічне ураження кишечника проявляється переймоподібними болями в животі за типом кишкової коліки, відрижками та блюванням, здуттям живота, рідким випорожненням 5-6 разів на добу. Іноді можуть виникати кишкові кровотечі із зміною кольору калу. Порушується загальний стан дитини: виникає занепокоєння, загальна слабкість, блідість шкірних покривів, розлад сну, апетиту, гіпотрофія. Нерідко алергічна ентеропатія у цьому віці супроводжується шкірними проявами на кшталт атопічного дерматиту (суха пошкоджена шкіра, поліморфний висип).

Своєчасна елімінація алергену з раціону призводить до припинення симптоматики через 2-3 доби. Якщо алергічна поразка ШКТ обумовлена ​​підвищеною чутливістю до казеїну коров’ячого молока, прояви ентеропатії зазвичай зникають до 2-3 року життя навіть за регулярного вживання молочних продуктів.

У дітей шкільного віку, підлітків та дорослих картина захворювання стає більш стертою та характеризується частіше тупими болями в області пупка, метеоризмом, нестійким стільцем (запори чи проноси), зниженням апетиту, нудотою. Позакишкові прояви алергії трапляються нечасто. У той же час алергенами, що викликають алергічну ентеропатію в цьому віці, іноді можуть бути не тільки харчові продукти, а й медикаментозна засоби, пилок рослин, побутовий пил і т.д.

Клінічні прояви алергічної ентеропатії неспецифічні і зустрічаються при гастроентеритах та ентероколітах різної етіології (у тому числі, викликаних інфекційними агентами вірусної та бактеріальної природи, гельмінтами, найпростішими, аліментарними факторами, отруєннями хімічними речовинами, недоїдними). Щоб встановити правильний діагноз, необхідно ретельно зібрати алергологічний анамнез, провести клінічний огляд пацієнта (консультація алерголога-імунолога, гастроентеролога), виконати необхідні лабораторні та інструментальні дослідження.

Аналіз алергологічного анамнезу дозволяє виявити наявність спадкової обтяженості (алергічні захворювання у родичів). Як правило, у хворої дитини спостерігалися раніше або присутні на момент огляду шкірні або респіраторні симптоми алергії. Поява клінічних ознак алергічної ентеропатії (біль у животі, блювання, діарея) пов’язана з надходженням в організм харчового алергену (коров’яче молоко, яйця, риба, арахіс та ін.). Стан значно покращується після виключення проблемного харчового продукту з раціону.

При лабораторному дослідженні у загальному аналізі крові виявляється еозинофілія (збільшення кількості еозинофілів). Аналіз калу (копрограма) дозволяє виявити підвищений вміст еритроцитів, еозинофілів, нейтрофілів. Гістологічне дослідження біоптатів слизової тонкого кишечника виявляє ознаки запалення (набряк та крововилив), інфільтрацію власної платівки лімфоцитами, опасистими та плазматичними клітинами. У ряді випадків виявляється часткова атрофія ворсинок. При проведенні специфічного алергологічного дослідження визначається вміст загального IgE, а також специфічних IgE та IgG, використовуються шкірні алергопроби з набором харчових алергенів.

Диференціальна діагностика при алергічній ентеропатії проводиться насамперед з глютеновою ентеропатією, при якій відсутні позакишкові прояви алергії, виявляються антигліадинові IgA-антитіла та антитіла до трансглутамінази.

Лікувальні заходи включають елімінацію алергену та призначення гіпоалергенної дієти, застосування антигістамінних та протизапальних засобів, ентеросорбентів, ферментів та мембраностабілізаторів, симптоматичне лікування окремих проявів захворювання.

Якщо проводиться грудне вигодовування, необхідно складання суворої гіпоалергенної дієти для матері з виключенням потенційних харчових алергенів та індивідуально нестерпних продуктів. Дітям, які перебувають на штучному вигодовуванні, призначаються спеціальні лікувальні суміші із сироватковими та казеїновими білковими гідролізатами, а також суміші на основі козячого молока. Терміни введення прикорму дітям з алергічною ентеропатією відсуваються до 5-6 місяців життя, при цьому використовуються гіпоалергенні каші (гречана, рисова, кукурудзяна), односкладові овочеві пюре, м’ясо (телятина, конина, свинина, кролик, індичка). Від коров’ячого молока, сиру, риби та яєць на першому році життя повністю відмовляються, арахіс виключають до трьох років. Діти старшого віку та дорослі дотримуються індивідуально підібраної гіпоалергенної дієти протягом не менше шести місяців.

З антигістамінних засобів на першому році життя рекомендується використання диметиндену (у краплях), хлоропіраміну (у таблетках), цетиризину (у краплях), а також кетотифену. З року можна використовувати лоратадин, а з шести років – фексофенадину гідрохлорид та ебастин. Ентеросорбенти, як правило, застосовується протягом одного-двох тижнів під час загострення. За показаннями призначаються ферменти (панкреатин), препарати, що містять біфідо- та лактобактерії, симптоматичні засоби (піногасники, протиблювотні).

Перехід на елімінаційну дієту призводить до регресу симптомів ентеропатії. Серйозних наслідків для здоров’я зазвичай не розвивається. Профілактика алергічної ентеропатії полягає у дотриманні вагітної та годуючої матері гіпоалергенної дієти, грудному вигодовуванні до 4-6 місяця життя, введенні прикорму дитині не раніше четвертого місяця життя, виключенні з раціону потенційних алергенів у старшому віці та у дорослих.