Алергічний хейліт

Алергічний хейліт – це ураження губ, в основі якого лежить гіперергічне запалення, що розвивається при безпосередньому зіткненні з алергеном. Алергічний хейліт виявляє себе почуттям печіння, сверблячки, сухістю, гіперемією, набряком, хворобливістю та лущенням губ. Патологія діагностується на підставі даних анамнезу та клінічних проявів, виявлених під час стоматологічного огляду, а також результатів шкірно-алергічних тестів. Лікування алергічного хейліту включає прийом антигістамінних препаратів, доповнений місцевими аплікаціями протизапальних засобів.

Алергічний хейліт – запальне захворювання червоної облямівки губ, що виникає внаслідок сенсибілізації (патологічної чутливості) до різних подразників. Алергічний хейліт також називають контактним, оскільки він розвивається у відповідь безпосередній контакт з алергеном. В основі цієї форми хейліту лежить алергічна реакція IV (уповільненого) типу. Період формування патологічної чутливості та імунної відповіді може змінюватись у широких межах – від тижня до декількох місяців або років. Це залежить від особливостей ендокринної та нервової систем індивіда, а також його алергічного статусу. Характерно, що з алергічному хейліті шкірні проби можуть виявляти позитивну реакцію на передбачуваний подразник. У практичній стоматології це захворювання найчастіше спостерігається у жінок віком від 20 років і практично не зустрічається у дітей до 1 року.

Існує безліч контактних подразників, здатних викликати алергічний хейліт. Найпоширенішим алергеном є губна помада (зокрема – флюоресцирующие компоненти, що містяться в ній, родамін, еозин та ін), саме тому алергічним хейлітом частіше хворіють жінки. Причиною захворювання також можуть бути інші косметичні засоби (креми, контурні олівці), зубні пасти та еліксири, пластмасові зубні протези тощо, які постійно стикаються з губами.

Нерідко алергічна реакція буває обумовлена ​​вживанням фруктів (ананасів, цитрусових, ягід та ін.), звичкою жувати жувальну гумку, брати до рота письмове приладдя (ручки, олівці) тощо. Крім того, у ряді випадків виявляється професійний характер патології: наприклад , При подразненні губ мундштуком духового інструменту у музикантів, агресивними речовинами при роботі на хімічному виробництві та ін.

У всіх випадках низькомолекулярні речовини-сенсибілізатори потрапляють в організм через мікротріщини та ранки на губах. При первинному контакті з алергеном розвивається сенсибілізація Т-лімфоцитів, які при повторній зустрічі з антигеном виділяють понад 30 різних медіаторів, які викликають клітинно-опосередковані імунні реакції. Таким чином, клінічні прояви алергічного хейліту розвиваються на всіх ділянках губ і прилеглого шкірного покриву, які раніше контактували з причинно значущим подразником.

Першими проявами захворювання служать відчуття печіння та сверблячки, а також гіперемія та набряклість губ. Там, де стався контакт із подразником, утворюється чітко обмежена еритема (почервоніння), губи пересихають і лущиться. У разі сильної запальної реакції на ділянках ураження можливе виникнення невеликих бульбашок, які досить швидко спонтанно розкриваються, залишаючи на своєму місці ерозії. Якщо захворювання протікає досить довго, сухість губ посилюється, ними з’являються тріщини.

Зазвичай патологічний процес при алергічному хейліті не виходить за межі червоної облямівки губ, але в деяких випадках може захоплювати шкірний покрив навколо неї. Можливе поширення запальної реакції на слизову оболонку рота. При цьому відзначається гіперемія та набряклість тканин, при пальпації у пацієнта виникають болючі відчуття.

Алергічний хейліт діагностується лікарем-стоматологом під час огляду на підставі даних анамнезу та спостережуваних симптомів. У ряді випадків потрібна консультація алерголога та проведення шкірних алергопроб для точного визначення алергену, що спричинив патологічний процес. Велике значення для діагностики має вказівку на контакт з подразником, що нещодавно відбувся.

Алергічний хейліт необхідно диференціювати від атопічного хейліту, а також сухих форм ексфоліативного та актинічного хейліту. Головна відмінність атопічного хейліту від алергічного є ліхенізація червоної облямівки губ, особливо виражена в куточках рота. При сухій формі ексфоліативного хейліту не спостерігається обов’язковою для алергічного хейліту еритеми і ніколи не виникає ураження всієї поверхні червоної облямівки губ. Деякі різновиди губної помади можуть спричиняти актинічний хейліт, оскільки підвищують місцеву фоточутливість. Алергічний хейліт диференціюють від сухої форми актинічного хейліту за відсутністю ороговіння, веррукозних утворень та ознак сезонності прояву хвороби.

Неприпустимо намагатися самостійно лікувати алергічний хейліт, з появою симптомів захворювання потрібно негайно звернутися до лікаря, який поставить точний діагноз і призначить необхідну медикаментозну терапію. Лікування в першу чергу має на увазі усунення контакту з подразником, що спричинив розвиток захворювання, – це є головною умовою одужання.

Медикаментозну терапію можна розділити на системну (загальну) та топічну (місцеву). Загальна терапія включає прийом внутрішньо або парентеральне введення ряду препаратів. Для гіпосенсибілізації призначаються антигістамінні засоби (наприклад, хлоропірамін, лоратадин та ін.). У складних випадках застосовують ліки, що містять кортикостероїди (преднізолон, дексаметазон), які також мають протизапальну дію. Крім цього, використовують препарати кальцію, гістаглобулін, тіосульфат натрію 30%, ангіопротектори, седативні засоби та транквілізатори.

Місцеве лікування полягає у застосуванні кортикостероїдних мазей (преднізолон, гідрокортизон, фторокорт та ін.), дентальної адгезивної пасти, олії обліпихи, вітамінів A та E. Також у комплексній терапії захворювання можливе використання променів Букки – ультрам’якого рентгенівського випромінювання.

При своєчасному лікуванні прояви алергічного хейліту досить швидко зникають, прогноз сприятливий. Для профілактики повторних епізодів захворювання рекомендується виключити контакт із відомим алергеном. Для того, щоб точно встановити подразники, які можуть спричинити розвиток алергічної реакції, потрібно звернутися до лікаря-алерголога та провести дослідження (шкірні проби). Крім того, необхідно звернути увагу на дієту, унеможливити дратівливі продукти, відмовитися від шкідливих оральних звичок, а також використання косметики для губ.