Алергічний кон’юнктивіт

Алергічний кон’юнктивіт – Це реактивне запалення кон’юнктиви, викликане імунними реакціями у відповідь на контакт з алергеном. При алергічному кон’юнктивіті розвиваються гіперемія та набряк слизової ока, свербіж та набряклість повік, сльозотеча, світлобоязнь. Діагностика ґрунтується на збиранні алергологічного анамнезу, проведенні шкірних тестів, провокаційних алергічних проб (кон’юнктивальної, назальної, під’язичної), лабораторних досліджень. У лікуванні алергічного кон’юнктивіту застосовуються антигістамінні препарати (всередину та місцево), топічні кортикостероїди, специфічна імунотерапія.

Алергічний кон’юнктивіт зустрічається приблизно у 15% населення і є значною проблемою сучасної офтальмології та алергології. Алергічна поразка органу зору у 90% випадків супроводжується розвитком кон’юнктивіту, рідше – алергічного блефариту, дерматиту повік, алергічного кератиту, увеїту, іриту, ретиніту, невриту. Алергічний кон’юнктивіт зустрічається в осіб обох статей, переважно молодого віку. Алергічний кон’юнктивіт часто поєднується з іншими алергозами – алергічним ринітом, бронхіальною астмою, атопічним дерматитом.

Спільним в етіології всіх форм алергічного кон’юнктивіту є підвищена чутливість до різноманітних чинників довкілля. В силу особливостей анатомічної будови та розташування ока найбільш схильні до контакту з екзогенними алергенами. Залежно від етіології розрізняють:

• Сезонний алергічний кон’юнктивіт. Полінозний кон’юнктивіт (сінна лихоманка, пилкова алергія), що викликається пилковими алергенами під час цвітіння трав, дерев, злакових. Загострення полінозного кон’юнктивіту пов’язане з періодом цвітіння рослин у тому чи іншому регіоні. Сезонний алергічний кон’юнктивіт у 7% хворих загострюється навесні (наприкінці квітня – наприкінці травня), у 75% – влітку (на початку червня – наприкінці липня), у 6,3% – у міжсезоння (наприкінці липня – на середині вересня), що відповідно збігається з запиленням дерев, лугових трав та бур’янів.
• Весняний кон’юнктивіт. Етіологія весняного кон’юнктивіту вивчена мало. Захворювання загострюється навесні – на початку літа та регресує восени. Дана форма алергічного кон’юнктивіту зазвичай відбувається мимовільно в пубертатний період, що дозволяє припустити певну роль ендокринного фактора в його розвитку.
• Великопапілярний кон’юнктивіт. Головним фактором розвитку вважається носіння контактних лінз і очних протезів, тривалий контакт слизової з чужорідним тілом ока, наявність подразнюючих кон’юнктиву швів після екстракції катаракти або кератопластики, відкладення кальцію в рогівці і т. д. При даній формі алергічного кон’юнктивіту запальна реакція століття великих сплощених сосочків.
• Лікарський кон’юнктивіт розвивається як місцева алергічна реакція у відповідь на топічне (90,1%), рідше системне (9,9%) застосування лікарських засобів. Виникненню лікарського алергічного кон’юнктивіту сприяє самолікування, індивідуальна непереносимість компонентів препарату, політерапія – поєднання кількох лікарських засобів без урахування їхньої взаємодії. Найчастіше до лікарського алергічного кон’юнктивіту наводить використання антибактеріальних та противірусних очних крапель та мазей.
• Хронічний алергічний кон’юнктивіт. Складає понад 23% випадків усіх алергічних хвороб очей. При мінімальних клінічних проявах перебіг хронічного алергічного кон’юнктивіту відрізняється наполегливим характером. Безпосередніми алергенами в даному випадку зазвичай виступають домашній пил, шерсть тварин, сухий корм для риб, перо, пух, харчові продукти, парфумерія, косметика та побутова хімія. Хронічний алергічний кон’юнктивіт часто асоційований з екземою та бронхіальною астмою.
• Атопічний кератокон’юнктивіт. Є алергічним захворюванням мультифакторної етіології. Зазвичай розвивається при системних імунологічних реакціях, тому часто протікає і натомість атопічного дерматиту, астми, сінної лихоманки, кропив’янки.

В основі патогенезу алергічного кон’юнктивіту лежить IgE-опосередкована реакція гіперчутливості. Пусковим фактором алергічного кон’юнктивіту є безпосередній контакт алергену з кон’юнктивою, що призводить до дегрануляції опасистих клітин, активації лімфоцитів та еозинофілів та клінічної відповіді з наступною запально-алергічною реакцією. Медіатори (гістамін, серотонін, лейкотрієни та ін.), що вивільняються опасистими клітинами, викликають розвиток характерних симптомів алергічного кон’юнктивіту.

Тяжкість перебігу алергічного кон’юнктивіту залежить від концентрації алергену та реактивності організму. Швидкість розвитку реакції гіперчутливості при алергічному кон’юнктивіті може бути негайною (протягом 30 хвилин від моменту контакту з алергеном) та уповільненою (через 24-48 і більше годин). Така класифікація алергічних кон’юнктивітів є практично значущою для вибору медикаментозної терапії.

Алергічні поразки очей можуть протікати у формі полінозного кон’юнктивіту, весняного кератокон’юнктивіту, великопапілярного кон’юнктивіту, лікарського кон’юнктивіту, хронічного алергічного кон’юнктивіту, атопічного кератокон’юнктивіту. За течією алергічні кон’юнктивіти можуть бути гострими, підгострими або хронічними; за часом виникнення – сезонними чи цілорічніми.

При алергії, як правило, уражаються обидва ока. Симптоми розвиваються в строки від кількох хвилин до 1-2 діб від моменту впливу алергену. Алергічний кон’юнктивіт характеризується сильним свербінням очей, печінням під віками, сльозотечею, набряклістю та гіперемією кон’юнктиви; при тяжкому перебігу – розвитком світлобоязні, блефароспазма, птозу.

Сверблячка при алергічному кон’юнктивіті виражена настільки інтенсивно, що змушує пацієнта постійно розтирати очі, що, своєю чергою, ще більше посилює інші клінічні прояви. На слизовій оболонці можуть утворюватися дрібні сосочки або фолікули. Відокремлюване з очей зазвичай слизове, прозоре, іноді – в’язке, ниткоподібне. При нашаруванні інфекції у куточках очей з’являється гнійний секрет.

При деяких формах алергічного кон’юнктивіту (весняному та атопічному кератокон’юнктивіті) відбувається ураження рогівки. При лікарській алергії може спостерігатися ураження шкіри повік, рогівки, сітківки, судинної оболонки, зорового нерва. Гострий лікарський кон’юнктивіт іноді посилюється анафілактичним шоком, набряком Квінке, гострою кропив’янкою, системним капіляротоксикозом.

При хронічному алергічному кон’юнктивіті симптоматика виражена мізерно: характерні скарги на періодичну свербіж повік, печіння очей, почервоніння повік, сльозотечу, помірну кількість відокремлюваного. Про хронічний алергічний кон’юнктивіт говорять, якщо захворювання триває 6-12 місяців.

У діагностиці та лікуванні алергічного кон’юнктивіту важлива узгоджена взаємодія офтальмолога, що лікує, і алерголога-імунолога. Якщо в анамнезі простежується чіткий зв’язок кон’юнктивіту з впливом зовнішнього алергену, діагноз зазвичай не викликає сумнівів. Для підтвердження діагнозу проводиться:

• Офтальмологічний огляд. Виявляє зміни кон’юнктиви (набряк, гіперемію, гіперплазію сосочків тощо). Мікроскопічне дослідження кон’юнктивального зіскрібка при алергічному кон’юнктивіті дозволяє виявити еозинофіли (від 10% і вище). У крові характерно підвищення IgE більше 100-150 МО.
• Алергологічне обстеження. Для встановлення причини алергічного кон’юнктивіту проводяться проби: елімінаційна, коли на тлі клінічних проявів виключається контакт з передбачуваним алергеном, та експозиційна, що полягає у повторному впливі даного алергену після стихання симптоматики. Після стихання гострих алергічних проявів кон’юнктивіту виконують шкірно-алергічні проби (аплікаційну, скарифікаційну, електрофорезну, прик-тест). У період ремісії вдаються до проведення провокаційних проб – кон’юнктивальної, під’язикової та назальної.
• Лабораторне обстеження. При хронічному алергічному кон’юнктивіті показано дослідження вій на демодекс. За підозри на інфекційне ураження очей проводиться бактеріологічне дослідження мазка з кон’юнктиви на мікрофлору.

До основних принципів лікування алергічних кон’юнктивітів відносяться: елімінація (виключення) алергену, проведення місцевої та системної десенсибілізуючої терапії, симптоматичної лікарської терапії, специфічної імунотерапії, профілактика вторинних інфекцій та ускладнень. При великопапілярному кон’юнктивіті необхідно припинення носіння контактних лінз, очних протезів, зняття післяопераційних швів або видалення стороннього тіла.

При алергічному кон’юнктивіті призначаються прийом антигістамінних препаратів внутрішньо (кларитин, кетотифен та ін.) та застосування протиалергічних очних крапель (лівокабастін, азеластин, олопатадин) 2-4 рази на день. Також показано місцеве використання у вигляді крапель похідних кромогліцієвої кислоти (стабілізаторів опасистих клітин). При розвитку синдрому сухого ока призначаються сльозамінники; при ураженні рогівки – очні краплі з декспантенолом та вітамінами.

Тяжкі форми алергічних кон’юнктивітів можуть вимагати призначення топічних кортикостероїдів (очні краплі або мазі з дексаметазоном, гідрокортизоном), топічних нестероїдних протизапальних засобів (очні краплі з диклофенаком). Завзято рецидивні алергічні кон’юнктивіти є підставою для проведення специфічної імунотерапії.

Найчастіше, при встановленні та елімінації алергену, прогноз алергічного кон’юнктивіту сприятливий. За відсутності лікування можливе приєднання інфекції з розвитком вторинного герпетичного або бактеріального кератиту, зниження гостроти зору. З метою профілактики алергічного кон’юнктивіту, по можливості, слід виключити контакт з відомими алергенами. При сезонних формах алергічного кон’юнктивіту потрібне проведення превентивних курсів десенсибілізуючої терапії. Пацієнти, які страждають на алергічний кон’юнктивіт, повинні спостерігатися у офтальмолога та алерголога.