Алергічний контактний дерматит

Алергічний контактний дерматит – це запальне захворювання шкіри, що виникає у місці її безпосереднього контакту з алергеном. Алергічний контактний дерматит характеризується набряклістю та почервонінням тканин, що контактували з алергеном, свербінням, появою папул та бульбашок. Діагностика ґрунтується на анамнезі та клінічних даних, результатах алергопроб та лабораторних аналізів. У лікуванні основна роль належить усунення контакту з речовиною чи предметом, що зумовило виникнення дерматиту. Для усунення набряклості та сверблячки можливе застосування кортикостероїдних мазей, сучасних антигістамінних препаратів.

Алергічний контактний дерматит – поширений алергодерматоз, на який страждає 1-2% населення. Захворювання частіше реєструється у мешканців промислово розвинених країн, які є активними споживачами побутової хімії, лікарських засобів, косметичних засобів, хімічних реагентів тощо. На відміну від звичайного контактного дерматиту, алергічний дерматит розвивається у сенсибілізованих осіб, тобто у осіб із алергічною налаштованістю організму. Більшість пацієнтів у клінічній дерматології та алергології-імунології становлять люди молодого та середнього віку.

Сучасна промисловість випускає величезну кількість хімічних речовин, які можуть спричинити алергічний контактний дерматит. Це фарби та лаки, пральні порошки та інші засоби побутової хімії, деякі складові парфумерної продукції та косметики, синтетичні матеріали, з яких виготовлений одяг та барвники, якими вона пофарбована. Хімічні речовини, із якими людина постійно контактує на роботі, призводять до розвитку професійного дерматиту. Алергічний контактний дерматит може бути спричинений деякими ліками. Рослини, такі як борщівник, примула, ясенець білий та інші, також можуть стати причиною алергічного контактного дерматиту, який відноситься до фітодерматиту.

Алерген впливає на шкіру, але алергічні зміни, що відбуваються в результаті цього, зачіпають весь організм. Час, протягом якого розвивається сенсибілізація, і виникає алергічна реакція, залежить від цього, наскільки сильний алерген впливав шкіру. Велику роль у цьому процесі грає і стан самого організму: схильність до алергічних реакцій, порушення імунітету при хронічних запальних процесах, стоншення рогового шару шкіри та ін. Наприклад, при підвищеній пітливості частіше спостерігається алергічний контактний дерматит, спровокований одягом із забарвлених тканин.

Запалення розвивається за уповільненим типом алергічної реакції, тобто при регулярному та досить тривалому контакті з речовиною-алергеном. За час цього контакту відбувається сенсибілізація організму та розвивається підвищена чутливість до алергену. Місцева дія на шкіру запускає туберкуліноподібну реакцію гіперчутливості клітинного типу. При зв’язуванні алергену з тканинними білками утворюються антигени, що викликають активацію клітин Лангерганса та Т-лімфоцитів. Останні у свою чергу починають синтезувати інтерлейкіни 1 і 2, гамма-інтерферон, які стимулюють імунну відповідь та запальну реакцію. При зустрічі з алергеном Т-лімфоцити (клітини пам’яті) швидко активуються, зумовлюючи розвиток алергічних проявів. Зазвичай від моменту першого контакту з алергією до виникнення симптомів проходить від 7 до 10-14 діб.

Зміни шкіри при гострому алергічному контактному дерматиті завжди локалізуються у місці контакту шкіри з алергеном і трохи виходять за межі цього контакту. Характерною є наявність чітких меж вогнища ураження. Спочатку розвивається почервоніння шкіри та набряклість тканин. Потім виникають папули, що досить швидко наповнюються рідиною і переходять у стадію бульбашок. Після розтину останніх на шкірі утворюються ерозії. При загоєнні вони покриваються скоринками. Ці зміни на шкірі супроводжуються сильним свербінням. Процес закінчується лущенням.

При дії алергену, що триває, на тлі вже виниклої алергічної реакції, розвивається хронічна форма алергічного контактного дерматиту. Для неї характерні розмиті межі вогнищ ураження на шкірі та поширення запальних змін на ділянки шкіри, що не контактують з алергеном. При сильній сенсибілізації організму спостерігається генералізація процесу. Шкірні прояви хронічного алергічного контактного дерматиту характеризуються утворенням папул, сухістю та лущенням, потовщенням шкіри з посиленням шкірного малюнка (ліхенізація). Постійна сверблячка призводить до появи вторинних пошкоджень шкіри через її постійне розчісування (екскоріація).

Алергічний контактний дерматит досить легко діагностується за характерними для нього симптомами та виявленням зв’язку з впливом на шкіру речовини, що є потенційним алергеном. Точнісінько визначити причину виникнення дерматиту допомагають шкірні проби. Їх проводять практикуючі алергологи за допомогою спеціальних тест-смужок з нанесеними на них алергенами. Смужки приклеюють на попередньо очищену шкіру. Алергічну реакцію визначають виникнення почервоніння і набряклості в місці наклеювання смужки.

Для виявлення супутніх захворювань та диференціальної діагностики алергічного контактного дерматиту проводять додаткові обстеження: клінічний та біохімічний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор, кал на дисбактеріоз. При необхідності виконують обстеження шлунково-кишкового тракту та дослідження функції щитовидної залози.

Головною умовою успішного лікування контактного дерматиту є повне усунення алергену, що викликав його. Так, при алергії на засоби побутової хімії слід користуватися захисними рукавичками. При алергії на синтетичні матеріали носити тільки бавовняну білизну, а при покупці одягу ретельно вивчати склад тканини. При алергії на метал металеві частини одягу (блискавки, гудзики, гачки та кнопки) не повинні стикатися зі шкірою, ножиці та інші інструменти повинні мати пластмасові або дерев’яні ручки, необхідно також унеможливити носіння біжутерії з металу.

У лікуванні гострого алергічного контактного дерматиту ефективне застосування кортикостероїдних мазей. При утворенні великих бульбашок роблять їх проколювання. Для зняття сверблячки та набряклості призначають сучасні антигістамінні препарати: цетиризин, лоратадин, дезлоратадин та ін. У тяжких випадках приймають внутрішньо кортикостероїдні препарати.

За винятком контакту пацієнта з алергеном відбувається повне одужання. Однак повторних контактів з алергеном не завжди вдається уникнути, особливо якщо йдеться про професійну діяльність. У разі алергічний контактний дерматит продовжує розвиватися, сенсибілізація організму наростає, відбувається генералізація процесу клінічні прояви захоплюють весь організм. Профілактика передбачає виключення контактування з причинними алергенами, а за неминучості контакту – превентивний прийом антигістамінних засобів.