Алергічний риніт у дітей

Алергічний риніт у дітей – це запальне захворювання слизової оболонки носа, яке формується під впливом алергенів. Обов’язкові як мінімум дві з чотирьох діагностичних ознак: закладеність носа, нежить, свербіж у носі, чхання. Риніт алергічного генезу можна підозрювати, якщо основні симптоми дитини зберігаються кілька днів поспіль і тривають не менше години. Діагноз виставляється на підставі консультації дитячого ЛОРа, алерголога, даних риноскопії та алерготестів. Лікування включає санацію верхніх дихальних шляхів, антигістамінні засоби, гормонотерапію, імунотерапію.

За даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, за останні 50 років серед дітей відзначається тенденція зростання захворюваності на алергічний риніт (АР). Від патології страждає 20-40% населення планети. Середня поширеність алергічного риніту серед дітей коливається від 8,5% у 6 років до 34% у підлітків. Хлопчики хворіють частіше за дівчаток. Найменша зустрічальність відзначається серед дошкільнят, зростання захворюваності починається з 6-ти років, досягає максимального піку 15-18. Алергічний риніт має поширення. Сезонністю характеризуються ті форми, які пов’язані з рослинними чи інсектними алергенами.

Тригерами розвитку риніту є алергени – речовини білкової структури, які у чутливих до них людей ініціюють особливу імунну реакцію. При першому попаданні в організм дитини алерген викликає сенсибілізацію – підвищену чутливість. З огляду на сенсибілізації повторна зустріч із алергеном провокує симптоми хвороби. У дитячому віці безпосередньою причиною АР частіше стають:

• Пилкові алергени. Найчастіша причина сезонного риніту у дітей. У світі налічують кілька сотень рослинних алергенів. У педіатричній практиці актуальні пилок берези, вільхи, полину, амброзії, соняшнику.
• Побутові алергени. Основна причина цілорічного перебігу хвороби. Включають домашній пил, пух, перо, мікрочастинки продуктів життєдіяльності домашніх тварин. Домашня пилюка містить десятки видів мікрокліщів з вираженою алергічною активністю.
• Інсектні алергени. До них відносяться отрути комах типу членистоногих. Найчастіше з алергічним ринітом пов’язані укуси комарів, ос, бджіл.
• Харчові продукти. Зазвичай має місце поєднання харчових алергенів із пилковими. У дітей до поширених харчових алергенів відносять молоко, яйця, горіхи, какао.
• Інфекційні алергени. До цієї категорії належать суперечки цвілевих та дріжджових грибів, деякі бактерії. З сенсибілізуючих мікроорганізмів особливу активність мають золотистий стафілокок, стрептокок, кишкова паличка, синьогнійна паличка, пневмококи. Алергеном у разі виступають продукти життєдіяльності бактерій при хронічному носії інфекції.

У здоровому організмі алерген інактивується та виводиться назовні без наслідків. Якщо імунна система ослаблена, то формується сенсибілізація. Фоном для пригнічення імунітету у дітей є часті запалення та інфекції, переохолодження, операції або хіміотерапія. Обтяжена алергією спадковість є чинником ризику алергічного риніту.

При первинному знайомстві з алергеном імунна система виробляє специфічні антитіла – IgE. Вони осідають на поверхні опасистих клітин. При повторній зустрічі імунітету з алергічним фактором IgE провокує вихід із опасистої клітини активаторів запалення. Вже за кілька хвилин після контакту виникають симптоми гострого алергічного риніту.

Перші хвилини та години зустрічі IgE та алергену називаються ранньою фазою алергічної реакції. Підвищується проникність судин, у великій кількості виділяється слиз. Через 4-6 годин формується пізня фаза: наростає набряк слизової оболонки, відбувається бурхлива запальна реакція.

Діти, схильні до атопії, мінімальне запалення зберігається постійно. При ремісії воно не супроводжується симптоматикою, але моментальної активації запалення досить короткочасного контакту з алергеном.

АР ділиться на сезонний та цілорічний. Однак не у всіх регіонах можна виділити сезонність риніту, що пов’язано з різними кліматичними зонами, різним часом цвітіння тієї чи іншої рослини. У 2013 році на території Європи було прийнято єдину класифікацію алергічного риніту у дітей, виходячи з тривалості загострення та тяжкості симптомів. За тимчасовим фактором виділяють:

• інтермітуючу форму – Прояви алергічного риніту становлять 4 і менше днів на тиждень, сумарний час хвороби в році менше 4 тижнів;
• персистуючу форму – симптоми продовжуються більше 4-х днів за тиждень, загальна кількість днів загострення довше 4-х тижнів за рік.

За ступенем виразності виділяють:

• легка течія – симптоми мінімальної виразності, не порушують якість життя. При легкій течії дитина відвідує дитячий садок, школу, секції, нормально спить;
• середньотяжкий та тяжкий перебіг – симптоми алергічного риніту болючі, негативно впливають на звичний ритм життя хворого. Дитина погано спить, неспроможна займатися уроками, спортом.

Мінімальний рівень алергічного запалення слизової оболонки носа підтримується у дитини постійно. Щойно відбувся контакт організму зі звичним алергеном, протягом кількох хвилин розвивається клініка АР. Характерні ознаки алергічної форми риніту: ринорея — рясна слизова оболонка, що відділяється з носа і приступоподібне чхання. Нежить супроводжується відчуттям сверблячки, печіння. Через постійне подразнення слизової та крихкості судин відкриваються носові кровотечі. У горлі виникає першіння, може бути сухий кашель.

Періоди ринореї змінюються тривалою закладеністю носа, дитина змушена дихати відкритим ротом. Можливе почуття розпирання в області вилиць (колоколоносових пазух), простріли та біль у вухах. Алергічний риніт, спричинений пилком рослин (поліноз), часто супроводжується кон’юнктивітом. При тяжкому перебігу змінюється нюх, порушується сон, з’являється шумне дихання і хропіння ночами. Під очима виступають синюшні кола, які ще називають «алергічними ліхтарями». Голос змінюється, стає гнусовим.

Із загальних симптомів у дітей відзначається нездужання, слабкість, швидка стомлюваність. Якщо перебіг алергічного риніту тяжкий, то з’являється хронічна втома від недосипання, постійний біль голови. У такої дитини часто поганий, пригнічений настрій, він неуважний на уроках. Підвищення температури рідко супроводжує АР, буває або на початку захворювання, або з появою ускладнень.

Пацієнти, які давно страждають на алергічний нежить, мають типовий вигляд, який називають «алергічним обличчям». Через постійне відсмаркування з’являються складки на переніссі. Рот відкритий для вільного дихання, порушується прикус, під очима темні кола. Над верхньою губою, біля крил носа відзначається лущення, почервоніння шкіри.

Найбільш грізне ускладнення алергічного риніту – бронхіальна астма. Небезпека її розвитку є у 45-60% дітей із АР. Хворі на алергічний риніт схильні до частих ГРВІ, запальних патологій ЛОР-органів: синуситів, отитів, тонзилітів, гайморитів, ларингіту. У разі неконтрольованої терапії чи самолікування формуються поліпи на слизовій оболонці носа. Такий стан називається поліпозним риносинуситом.

Без ретельної діагностики неможливе проведення якісного лікування алергічного риніту. Оскільки симптоми АР нерідко імітують картину ГРВІ, інфекційного риніту, правильно поставити діагноз можна лише після проведення специфічного обстеження. Для правильної діагностики необхідна суміжна робота мінімум двох «вузьких» фахівців – дитячого алерголога та дитячого отоларинголога. Алгоритм обстеження пацієнта:

1. Збір скарг та анамнезу. Типові скарги: частий нежить або закладеність носа, пов’язані з певним агентом або сезоном року. Має значення обтяжена спадковість з алергії, ускладнення вагітності у матері, наявність у цієї дитини інших алерген-залежних станів (атопічний дерматит, бронхіальна астма). У дітей, які давно страждають на АР, візуально видно специфічні ознаки — «алергічна особа».
2. Риноскопія. При огляді носових ходів спеціальним ЛОР-інструментом визначається різкий набряк слизової оболонки, наявність білого або пінистого слизу в просвіті, сірий або синюшний відтінок носових раковин.
3. Алергопроби. Проводяться шкірні випробування з можливими алергенами. Використовується набір алергенів, який типовий для перебігу хвороби або географічної зони. За неможливості проведення проб визначають рівень IgE крові. При алергічному риніті він підвищений.
4. Інструментальні методи. Для виключення поліпозу, синуситів показано КТ пазух носа. При підозрі на викривлення носової перегородки наявність сторонніх тіл проводять ендоскопію носоглотки.

Такі методи як загальний аналіз крові, мазки з носоглотки на мікрофлору мають низьку діагностичну значущість для АР. Але вони можуть бути використані для диференціальної діагностики, виявлення супутніх проблем.

Консервативна терапія

Комплекс консервативного лікування індивідуальний, він спрямований на зниження контакту хворої дитини на алерген. У житловому приміщенні необхідне проведення щоденного вологого прибирання, використання зволожувача, відмова від килимів. У період цвітіння слід закривати вікна квартири, автомобіля, наскільки можна не виходити надвір.

Контакт дитини з тваринами треба зменшити чи виключити зовсім. При виявленому харчовому алергені слід дотримуватися спеціальної дієти. Корисно регулярно проводити носовий душ із розчином морської солі або аптечним фізрозчином. Фармакотерапія включає:

• Антигістамінні засоби 2-го покоління. Призначаються як базове лікування, незалежно від тяжкості перебігу. Це препарати на основі лоратадину, дезлоратадину, цетиризину. Залежно від симптомів лікар визначає спосіб прийому (всередину чи зрошення носа). З інтраназальних препаратів у дітей використовують азеластин та лівокабастін.
• Гормони (глюкокортикостероїди). Краще використовувати місцеві форми: краплі, спрей. З 2-х років дозволені флутиказону фуроат, мометазон. Дітям 6 років і більше виписують будесонід, беклометазон. Системні гормони призначають при тяжких формах, відсутності результату місцевого лікування. Преднізолон застосовують коротким курсом 3-7 днів лише у дітей шкільного віку.

Імунотерапія

Варіант патогенетичного лікування – алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ). Суть методу – поступове введення дитині дозувань алергену, що зростають. Імунна система, привчаючись до постійного навантаження, перестає відповідати симптомами контакту з алергеном. АСІТ проводять за суворими показаннями дітям віком від 5 років. Призначає імунотерапію дитячий алерголог-імунолог. Тривалість АСІТ для повного усунення клініки алергічного риніту 3-5 років.

При своєчасній діагностиці алергічного риніту та адекватному лікуванні прогноз для дітей сприятливий. Первинна профілактика починається з режиму, харчування вагітної жінки, її прихильності до здорового способу життя. Велику цінність має грудне вигодовування немовляти щонайменше до 6 місяців.

Вторинна профілактика захворювання включає навчання дитини та сім’ї способу життя на тлі риніту. Важливою є профілактика вірусних інфекцій раціональне харчування, загальне оздоровлення. Діти з алергічним ринітом мають бути оглянуті імунологом-алергологом 2-3 рази на рік. Повне обстеження, огляд суміжних вузьких фахівців потрібен раз на півроку-рік.