Алергічний ринокон’юнктивіт

Алергічний ринокон’юнктивіт – це ураження слизової оболонки носа та кон’юнктиви, що виникає внаслідок контакту з причинно-значущим алергеном і що характеризується розвитком IgE-опосередкованої реакції першого типу. Основні прояви – наявність слизових виділень з носа, утруднене носове дихання, свербіж та печіння в порожнині носа, сльозотеча та почервоніння кон’юнктиви, зниження нюху. Лікування: елімінація алергену, використання антигістамінних препаратів, кортикостероїдних гормональних засобів, стабілізаторів опасистих клітин та судинозвужувальних препаратів, алерген-специфічна імунотерапія.

Алергічний ринокон’юнктивіт – хронічне запальне захворювання алергічної етіології, при якому уражається слизова оболонка порожнини носа та кон’юнктива ока. Залежно від етіологічного фактора, що призводить до розвитку хвороби, виділяють дві форми: сезонну (інтермітуючу) та цілорічні (персистуючу). Поширеність захворювання зростає з кожним роком, в даний час воно зустрічається у кожного 5-7-го дорослого жителя планети та у кожної 3-ї дитини. Тривалий хронічний перебіг збільшує ризик розвитку риносинуситів, хронічних отитів та бронхіальної астми, суттєво обмежує соціальне спілкування, створюючи труднощі для успішної освіти та професійної діяльності.

Перелік алергенів, здатних викликати розвиток алергічного ринокон’юнктивіту, досить широке. Для сезонної форми захворювання (виникає переважно у весняно-літній період) це рослинні пилкові алергени, які з’являються у певні періоди, що збігаються з цвітінням дерев, лугових та бур’янів. Клінічні прояви посилюються у суху спекотну погоду та зменшуються у дощові дні з високою вологістю навколишнього повітря.

При цілорічної (персистирующей) формі захворювання основними алергенами, що призводять до розвитку запального процесу в порожнині носа та на кон’юнктиві ока, є плісняві грибки, кліщі домашнього пилу, а також аероалергени, що впливають на організм пацієнта в процесі його професійної діяльності.

В основі механізму розвитку алергічного ринокон’юнктивіту лежить IgE-опосередкована реакція негайного типу. При першому контакті з алергеном відбувається виражений викид імуноглобулінів класу E, специфічних до білкового компонента. Повторне влучення алергену в організм та його взаємодія з IgE призводить до масивного викиду медіаторів запалення та розвитку патологічного процесу на слизових оболонках порожнини носа та очей. При персистуючої формі запалення зберігається майже завжди навіть за відсутності безпосереднього контакту з причинно-значущим алергеном або за його надходженні в мінімальних концентраціях.

Залежно від частоти загострення розрізняють інтермітуючу (сезонну) і персистуючу (цілорічну) форму захворювання. За тяжкістю течії виділяють:

• легку форму алергічного ринокон’юнктивіту (симптоми незначні, не порушують працездатність, за необхідності можна обійтися без медикаментозного лікування)
• середньотяжку форму (порушуються сон та денна активність, знижується якість життя)
• тяжелу форм(відзначаються порушення працездатності та проблеми у спілкуванні, необхідне постійне підтримуюче лікування для усунення симптомів захворювання).

Клінічна картина відрізняється при сезонній та цілорічній формі захворювання. Інтермітуючий варіант характеризується раптовою появою рясних водянистих виділень з носа, нападів чхання, сльозотечі, сверблячки в порожнині носа та в ділянці очей, світлобоязні, періодичної закладеності носа. Симптоматика розвивається у весняно-літній період та посилюється у суху спекотну погоду.

При персистуючій формі ознаки хвороби є практично цілий рік, але мають менш виражений характер у порівнянні з сезонною формою. Відзначаються постійна закладеність носа, що посилюється у нічний час, густі слизові виділення з носа та періодичні напади чхання. Як правило, спостерігаються зниження або відсутність нюху (аносмія) та наявність виділень з очей у вигляді слизових ниток. Нерідко захворювання ускладнюється розвитком хронічного риносинуситу та бронхіальної астми. Загострення хвороби пов’язані з погодними факторами (переохолодженням, різкими перепадами температури), а також із житловими умовами та контактами з домашніми тваринами.

Діагноз встановлюється на підставі ретельного збору анамнезу, клінічного огляду пацієнта лікарем-оториноларингологом, офтальмологом та алергологом-імунологом. Огляд порожнини носа виявляє блідість і набряклість слизової оболонки, а також наявність рясного рідкого секрету. При лабораторному дослідженні секрету визначається підвищений вміст еозинофілів. При офтальмологічному огляді видна гіперемована, набрякла та розпушена кон’юнктива. Відзначається наявність слизових ниток, що тягнуться, збільшення фолікулів, гіперемія і набряклість повік. У тяжких випадках виявляється блефароспазм.

У процесі діагностики призначаються лабораторні дослідження та тести, що використовуються у клінічній алергології. Здійснюється шкірне тестування з основними атопічними алергенами (побутовими, грибковими, епідермальними), що проводиться у вигляді шкірних та скарифікаційних проб. Щодо тестування з інгаляційними алергенами, то для шкірних алергопроб вони не рекомендуються відповідно до рекомендацій європейських алергологів. Достовірні дані про причинний зв’язок алергічного ринокон’юнктивіту з конкретними алергенами можна отримати при визначенні алерген-специфічних імуноглобулінів IgE (виявлення до 120 алергенів в одній пробі крові при проведенні тесту алергочіпу). Отримані результати надалі можна використовувати при призначенні та проведенні алерген-специфічної імунотерапії.

Диференціальну діагностику здійснюють з іншими видами алергічних уражень, вірусними, бактеріальними та хламідійними ринокон’юнктивітами, риносинуситами, очним «офісним» синдромом та іншими захворюваннями.

Основні принципи лікування алергічних ринокон’юнктивітів включають елімінацію алергенів, проведення фармакотерапії та алергенспецифічної імунотерапії. Для максимального усунення контакту з потенційними та причинно-значущими алергенами при сезонній формі захворювання необхідно обмежити період перебування на відкритому повітрі, особливо у місцях інтенсивного цвітіння трав та дерев, а також у суху спекотну погоду. При цілорічній формі особлива увага приділяється питанням усунення побутових алергенів у житловому приміщенні (регулярне прибирання та провітрювання кімнат, використання сучасних пилососів та очищувачів повітря, знищення домашніх кліщів та тарганів, відмова від домашніх тварин та птахів).

Медикаментозне лікування при алергічному ринкуон’юнктивіті включає застосування антигістамінних засобів для перорального та місцевого застосування, глюкокортикостероїдів у вигляді інтраназальних спреїв та очних крапель, стабілізаторів мембран опасистих клітин та судинозвужувальних препаратів. Іноді практикується використання м-холіноблокаторів, антилейкотрієнових препаратів та імуномодуляторів. У кожному конкретному випадку підбирається оптимальний метод фармакотерапії, що враховує форму ринкуон’юнктивіту, тяжкість його перебігу, наявність супутніх захворювань, вік пацієнта та ризик можливих побічних ефектів.

Принцип застосування алергенспецифічної імунотерапії заснований на введенні хворому алергену, що спричинив розвиток алергічного ринокон’юнктивіту. Введення починають з мінімальних доз, а потім поступово підвищують концентрацію, щоб досягти зниження чутливості організму. Імунотерапію протягом тривалого часу (не менше 1-3 років) проводить лікар-алерголог у медичній установі, де створено умови для надання кваліфікованої невідкладної допомоги у разі розвитку побічних реакцій та ускладнень. При правильному використанні алерген-специфічна імунотерапія є високоефективним методом лікування різних алергічних захворювань.