Алергія на арахіс

Алергія на арахіс – це найпоширеніший варіант харчової алергії, який викликається 18 специфічними білками земляного горіха. Імовірність харчової непереносимості збільшується при генетичній схильності, використанні косметики з арахісовою олією, пізнім введенні продукту в раціон. Алергічні реакції проявляються шкірними висипаннями, шлунково-кишковими та респіраторними симптомами, у тяжких випадках розвивається анафілактичний шок. Для діагностики хвороби виконується аналіз на загальний IgE до арахісу та антитіла до окремих білків, шкірні тести, провокаційні проби. Лікування алергії передбачає довічне призначення елімінаційної дієти.

Різними формами харчової алергії страждають понад 150 млн. населення планети, 20% мають непереносимість білків арахісу. Найбільше таких пацієнтів у США (3 млн.), що пов’язано з національними традиціями вживання арахісової олії. Офіційні статистичні дані щодо Росії відсутні, передбачається, що алергічні реакцію земляний горіх мають 0,2-0,6% населення. Велику небезпеку становить зростання непереносимості арахісу серед дітей – утричі за останні 20 років, що пов’язують із зміною характеру харчування.

Арахіс – представник «великої вісімки» алергенів, поряд із коров’ячим молоком, яйцями, рибою та іншими продуктами. Саме ці вісім компонентів викликають до 90% випадків алергій, пов’язаних із їжею. Арахіс має високий алергенний потенціал: містить 32 специфічні білки, 18 з яких можуть спровокувати захворювання. Найбільше практичне значення в алергології мають 6 видів протеїнів, такі як:

• Arah1 (конарахін, віцелін). Сенсибілізація до цього білка зустрічається у 35-95% пацієнтів із харчовою алергією на арахіс. Непереносимість Arah1 пов’язана з високим ризиком анафілаксії та вважається найважчим варіантом захворювання.
• Arah2 (конглютин). Непереносимість конглютину спостерігається більш ніж у 75% хворих, що пов’язано з підвищеною стійкістю протеїну до термічної обробки, дії пепсину.
• Arah3 (глюцинін). Алергічні реакції на глюцинін найпоширеніші в Італії, проте трапляються і в інших європейських країнах. Білок здебільшого викликає шкірні симптоми.
• Arah6 (2S альбумін). За молекулярною структурою та властивостями протеїн нагадує конглютин, тому належить до основної групи алергенів. Чутливість до 2S альбуміну спостерігається у 20% випадків.
• Arah8 (PR 10). Чутливість до цього білка розвивається серед пацієнтів із попередньою сенсибілізацією до алергенів берези, оскільки антигени є гомологами. Непереносимість PR 10 викликає легші алергічні реакції.
• Arah9 (ліпідо-трансферний протеїн). Ще один поширений варіант алергену, на який реагують до 90% пацієнтів із непереносимістю арахісу. Крім шкірних симптомів, білок Arah9 може спровокувати бронхообструктивний синдром.

Фактори ризику

Імовірність розвитку алергії на арахіс залежить від способу його кулінарної обробки. Смажений горіх зв’язує антитіла IgE в 90 разів швидше, ніж сирий або варений, тому він вважається основним фактором, що провокує анафілактичних реакцій. Зниження алергенності вареного продукту викликано переходом частини антигенів у киплячу воду. Вимочування земляного горіха в оцті за азіатською традицією знижує ризик алергії за рахунок деструкції протеїнів.

Доведено, що при відстроченні введення арахісу до раціону дитини ризик розвитку харчової непереносимості зростає в рази. Серед генетичних факторів виділяють мутації гена філаггріна R501X та 2282del4, які найчастіше зустрічаються у населення Європи. Генні патології реєструються у кожного п’ятого хворого, збільшують ризик появи алергії у 3 рази. Регулярне використання лосьйонів з арахісовим маслом підвищує ймовірність захворювання у 2 рази.

В основі істинної алергічної реакції лежить сенсибілізація та імунна відповідь при повторному проникненні антигену. Харчова алергія на арахіс в основному розвивається за IgE-опосередкованим типом. В організмі людини при первинному контакті з білками горіха синтезуються IgE-антитіла до специфічних епітопів протеїнів. Антитіла зв’язуються з рецепторами на опасистих клітинах різних органів: шкіри, ШКТ, респіраторного тракту.

При наступному контакті з алергенами комплекси, що складаються з IgE та опасистих клітин, активізуються, починають секретувати прозапальні медіатори та цитокіни. В результаті розвивається імунне запалення, з’являються характерні симптоми з боку однієї чи кількох систем органів. IgE-залежні процеси відрізняються швидкістю розвитку та прогресування, вони виникають за лічені хвилини після взаємодії з антигеном.

Більшість пацієнтів патологічні реакції формуються після вживання одного горіхового зерна, у важких випадках пусковим чинником виступають слідові кількості продукту. Крім поїдання горіха, тригер алергії виступає вдихання його запаху, контакт зі шкірою. У зв’язку з високою концентрацією Arah1 у слині симптоматика може бути спровокована поцілунком. Клінічні симптоми виникають протягом 60 хвилин після дії тригера.

У 89% випадків алергія на арахіс маніфестує шкірними симптомами: почервонінням, кропив’янкою, свербінням. У важких випадках спостерігається набряк обличчя та губ. На другому місці за поширеністю знаходяться респіраторні симптоми (52%), які представлені свербінням та лоскотанням у носі, чханням, першінням у горлі та почуттям утрудненого дихання. Шлунково-кишкові прояви виникають у 34% пацієнтів у вигляді нудоти, блювання, спазмів у животі та розладів випорожнень.

Для алергії на арахіс характерна поєднана симптоматика: у 15-25% випадків одночасно уражається шкіра, ШКТ та дихальна система. У 1% пацієнтів виникають ознаки порушень у 4-х системах органів. У 38% хворих відзначено перехресну чутливість до алергенів бобових, інших видів горіхів. При перехресній сенсибілізації до пилкових антигенів виникає синдром оральної алергії, представлений IgE-залежними реакціями на слизовій оболонці рота та глотки.

Найбільш небезпечним наслідком алергії на арахіс вважається анафілактичний шок, який виникає при гіперчутливості до антигену Arah1 або полісенсибілізації. Невідкладний стан проявляється різким зниженням артеріального тиску, втратою свідомості, порушеннями дихання та серцевого ритму. У 20-30% випадків анафілаксія протікає біфазно: через 1-8 годин після усунення нападу симптоматика повторюється.

Для обстеження пацієнтів із ознаками харчової непереносимості залучають алерголога-імунолога. При необхідності в діагностичному пошуку бере участь дерматолог, гастроентеролог, терапевт. Спочатку проводиться детальний розпитування хворого про час появи симптомів, можливі сприятливі фактори, частоту і характер загострень алергії. Для підтвердження діагнозу призначаються такі методи дослідження:

• Шкірні проби. При скарифікаційному тесті з арахісовими алергенами у схильних осіб виникає локальне почервоніння, пухирі з прозорим вмістом, свербіж і печіння шкіри. За сумнівних результатів (розміри папули менше 5 мм) діагностика доповнюється оральним провокаційним тестуванням.
• Тестування IgE до арахісу. При значенні антитіл IgE більше 15 кЕд/л діагноз алергії на арахіс встановлюється безпомилково навіть без проведення тестів скарифікації та провокації. Показник понад 2,08 15 кЕд/л має специфічність 85%, понад 7,7 15 кЕд/л – 97%.
• Компонентна алергодіагностика. Для з’ясування ризику важких анафілактичних реакцій визначається сенсибілізація найбільш небезпечних антигенів земляного горіха. Найбільше клінічне значення має гіперчутливість до Arah2, що у 87% супроводжується алергічною симптоматикою при вживанні мінімальних кількостей арахісу.

Дієтотерапія

Основу лікування хвороби становить повна елімінація препарату з раціону харчування. Має значення як обмеження вживання арахісу і продуктів з його основі, а й товарів, які можуть містити слідові кількості алергену. Горіх – джерело жирів, що використовуються під час виробництва кондитерських виробів, тому при їх купівлі необхідно дивитися на відповідні маркування. Арахіс також може бути в сухих сумішах та мюслях, вживання яких заборонено.

Пацієнтам з алергією на арахіс необхідно бути особливо уважними у закладах комунального харчування, де продукт нерідко входить до складу багатокомпонентних страв. Забруднення їжі білковими антигенами можливе при недотриманні технології приготування, тому навіть при вказівці складу в меню є ризик гострої алергічної реакції. Для екстреної допомоги у непередбаченій ситуації пацієнтам виписують шприц-ручки з адреналіном.

Експериментальне лікування

В алергології та імунології не припиняється пошук ефективних методів терапії алергії на арахіс. Обговорюється роль сублінгвальної оральної імунотерапії, яка збільшує безпечні дози алергену у 20 разів. Результати досліджень показують зниження рівня специфічних IgE протягом 1 року від початку лікування, проте вміст інтерлейкінів та гамма-інтерферону під час терапії не змінюється.

Розробляються моноклональні антитіла TNX-901, які блокують епітопи IgE і попереджають їхнє зв’язування з арахісовими антигенами. Анти-IgE-терапія збільшує поріг чутливості до алергену, знижує інтенсивність клінічних проявів алергії. Також досліджується застосування ДНК-вакцин за участю плазмід, які пригнічують алергію негайного типу, що індукує розвиток Th1-відповіді.

При суворому дотриманні дієти елімінації пацієнти не стикаються з алергічними реакціями і живуть повноцінним життям. Згодом у 22-25% людей формується природна толерантність до антигенів, проте ще в 44% випадків алергія на арахіс набуває тяжкого перебігу з проявами анафілаксії. Основний метод профілактики: повне обмеження контакту з арахісовими білками, оскільки медикаментозне лікування знаходиться на стадії розробки.