Алергія на метал

Алергія на метал – це порівняно часто зустрічається тип непереносимості, зумовлений потраплянням до організму людини іонів металевих елементів та його зв’язуванням з білками. Симптоми залежать від типу взаємодії з провокувальною речовиною, найчастіше реєструється дерматит у вигляді почервоніння, свербежу шкіри, печіння. Діагностика проводиться на підставі результатів огляду та вивчення анамнезу хворого, в окремих випадках використовують метод алергологічних проб. Лікування полягає в усуненні контактів з металом, проведенні симптоматичних та підтримуючих заходів.

Алергія на метал реєструється у 7-10% населення планети, проте значна частка випадків залишається недіагностованою. Цьому сприяє слабкість та неспецифічність симптомів захворювання, їх повільний розвиток, а також схильність патології до мимовільного зникнення. Широке поширення стану обумовлено масовим використанням металевих виробів як елементів одягу, прикрас, предметів побуту, посуду. Іноді алергічні реакції здатний викликати метал, що входить до складу стоматологічного та хірургічного інструментарію, косметичних засобів, лікарських засобів. Встановлено, що серед хворих переважають дорослі люди, тоді як у дітей така проблема трапляється набагато рідше. Це відрізняє непереносимість іонів металів з інших видів алергії.

Гіперчутливість розвивається лише до деяких хімічних елементів із групи металів. Причини її виникнення достовірно не встановлені, передбачається вплив екологічних та генетичних факторів. Допоміжну роль розвитку шкірних форм даної алергії грає підвищене потовиділення чи індивідуальні особливості сальних залоз. Це полегшує проникнення іонів в епідерміс, що необхідне розвитку реакції. Провокувати виникнення непереносимості здатні як «чисті» метали, а й сполуки, які їх у своєму складі. Найчастіше патологія обумовлена ​​контактом організму з такими речовинами:

• Нікель. Викликає значну частину випадків алергічного дерматиту, що у результаті контакту з металами. Входить до складу сплавів, у тому числі створюється безліч елементів одягу, біжутерії, медичного інструментарію.
• Хром. Широко застосовується як антикорозійне та декоративне покриття виробів. Проникаючи у тканини, сприяє як алергійним реакціям, а й утворенню деяких токсичних сполук (наприклад, солей хромової кислоти).
• Алюміній. Раніше використовувався для виробництва посуду, нині його застосування у побуті сильно знижено. Солі алюмінію містяться в антиперспірантах та інших косметичних засобах.
• Цинк. Є популярним металом у терапевтичній стоматології, де на його основі виготовляють пломбувальні матеріали. Сполуки цинку входять до складу деяких видів мазей та косметики.

До переліку елементів, які провокують алергію на метал, часто вносять кобальт та ртуть, проте це не зовсім коректно. При контакті організму з цими речовинами або їх сплавами іони, що виділяються, дійсно викликають характерні симптоми (подразнення і запалення тканин). Однак вони обумовлені не імунологічними процесами та гіперчутливістю, а токсичними властивостями цих елементів. Шляхетні метали (золото, срібло, платина) у чистому вигляді дуже рідко провокують патологічні реакції. Сверблячка і роздратування, що виникають при носінні ювелірних виробів, пояснюються наявністю в них добавок інших речовин – наприклад, міді.

Патогенез алергії на метал ґрунтується на проникненні в тканини іонів, які розчиняються у воді та можуть взаємодіяти з біологічними молекулами. Дифузія металевих частинок із поверхні біжутерії, елементів одягу та інших виробів відбувається через шкірні виділення (поту). Вони розчиняють мікроскопічні кількості металу, сприяють їх проникненню в епідерміс та поверхневі шари дерми, тому гіпергідроз, підвищена температура повітря та інші фактори, що збільшують продукцію потових залоз, призводять до швидшого розвитку алергічної реакції. При контакті металевих виробів з іншими рідинами (слиною, лімфою, кров’ю) процес розчинення йде набагато швидше, гіперчутливість проявляється раніше.

Іони металів власними силами нездатні запускати імунологічні реакції, оскільки є неповноцінні антигени. Однак вони взаємодіють з деякими білками тканин організму, змінюючи властивості та перетворюючи їх на своєрідні алергени. Подальший перебіг патологічного процесу може бути різним, найчастіше має місце 4 тип гіперчутливості. Можливі реагінові варіанти непереносимості із виділенням IgE та гістаміну. Інші види реакції на метал відрізняються лише шляхом проникнення іонів у тканини – наприклад, через слизові оболонки рота (з коронок та пломб) або з продуктами харчування. В останньому випадку симптоматика захворювання практично не відрізняється від харчових алергічних реакцій.

Найбільш поширеним варіантом патології є контактний дерматит, що виникає у зоні тривалого контакту з металевим виробом (бляшкою, гудзиками, прикрасами). Перший час при зіткненні металу зі шкірою жодних реакцій немає. Тривалість безсимптомного періоду залежить від багатьох чинників – якості сплаву, рівня активності потових залоз, сенсибілізації організму. Потім на шкірних покривах утворюється зона почервоніння, свербежу, набряклості. Найчастіше такі прояви виявляються на животі (від пряжки ременя), шиї, зап’ястях та вухах (від ланцюжків та біжутерії). У жінок роздратування можуть реєструватися на спині та плечах через металеві елементи бюстгальтера.

При ігноруванні симптомів і контактах з металевим предметом, що продовжуються, на поверхні шкіри можуть виникати ерозії та садна. Вони зумовлені розчісуванням та порушенням процесів мікроциркуляції в області ураження. Системні прояви (підвищення температури, загальне нездужання) при алергії розвиваються дуже рідко. Посилення симптомів сприяє прямий контакт тканинних рідин з металевими елементами – наприклад, при пірсингу, установці різних імплантатів. Запальні явища можуть посилюватися мокнучою екземою та кропив’янкою.

У стоматології частина алергічних ускладнень після пломбування чи імплантації обумовлена ​​непереносимістю металевих матеріалів та інструментарію. Вони проявляються розвитком стоматиту – набряком слизової оболонки рота, появою її поверхні ерозій і виразок. При сенсибілізованому організмі такі симптоми виникають через 2-3 дні після медичних маніпуляцій. Деякі особливості мають алергія, що розвивається у відповідь на вживання іонів металів з їжею. Наприклад, непереносимість нікелю у разі проявляється эритематозной висипом у сфері статевих органів прокуратури та анального отвори.

Тяжкі або небезпечні ускладнення при алергії на метал практично не зустрічаються. Імовірно, деякі випадки набряку Квінке після стоматологічних маніпуляцій можуть бути пояснені непереносимістю металокераміки або матеріалу для пломбування з вмістом цинку. Шкірні прояви захворювання можуть ускладнюватися вторинною бактеріальною інфекцією, яка заноситься при розчісуванні та пошкодженні епідермісу. Розвиток бактеріальної астми у працівників металургійної галузі деякими фахівцями розглядається як один із наслідків гіперчутливості до металевого пилу.

Визначенням алергії на метал займається лікар-алерголог. Найчастіше пацієнтів до нього спрямовує дерматолог, якого спочатку звертається більшість хворих. У деяких випадках діагностика може бути утруднена – шкірні прояви патології неспецифічні, їх не завжди вдається пов’язати із впливом металевих матеріалів. Ефективність та достовірність лабораторних аналізів або тест-систем при захворюванні дуже низька. Тому важливу роль у визначенні алергії відіграє опитування та вивчення анамнезу, а також непрямі ознаки патології. Виявлення та підтвердження наявності гіперчутливості провадиться за наступним алгоритмом:

• Фізикальний огляд. При поразці шкірних покривів виявляється почервоніння, еритематозні висипання, іноді лущення. Часта локалізація – низ живота, зап’ястя, шия, пальці рук, мочки вух, пахвові западини. Іноді розвивається алергічний стоматит – у порожнині рота виявляються ерозії, виразки, набряк слизових оболонок.
• Збір анамнезу. У ході розпитування лікар з’ясовує, з якими предметами (елементами одягу, прикрасами) був контакт уражених ділянок шкіри останні кілька днів. Фахівець уточнює, як давно пацієнт відвідував стоматолога та з якого приводу (при запаленні слизової оболонки рота). За підозри на харчову форму алергії на метал вивчається раціон хворого перед розвитком патології.
• Алергічні проби. Специфічних шкірних тестів з зразками алергенів при цьому типі непереносимості не розроблено. Може використовуватися варіант провокаційної проби, при якому пацієнт контактує з металом деякий час (від кількох годин), потім через добу проводиться огляд спеціаліста. Харчовий різновид алергії може визначатися за допомогою елімінаційного тесту – усунення з раціону продуктів з імовірно високим вмістом металевих іонів.

При визначенні патології враховують, що викликати реакцію може зіткнення не лише з вільними металами, а й з їх сполуками. Останні можуть входити до складу косметичних засобів, антиперспірантів, деяких ліків. Диференціальну діагностику захворювання проводять із контактним дерматитом іншої етіології та іншими шкірними патологіями запального характеру. При ураженні слизових оболонок ротової порожнини виключають стоматит інфекційного генезу. Харчові різновиди непереносимості металів практично не відрізняються від звичайної алергії на харчові продукти, лише деякі варіанти (наприклад, гіперчутливість до нікелю) мають клінічні особливості.

У практичній алергології терапевтичні заходи при даному захворюванні зводяться до усунення контактів з провокуючими металами та симптоматичним лікуванням. При шкірних формах патології хворому слід відмовитися від використання біжутерії, одягу з металевими виробами (застібками, пряжками, гудзиками). Якщо алергія обумовлена ​​косметичними засобами, необхідно повністю виключити їх застосування. Алергічний стоматит на фоні пломбування зубів, встановлення імплантатів, брекетів усувається після видалення елементів на основі металевих сплавів. Лікування харчової непереносимості металовмісних продуктів вимагає корекції раціону, іноді – зміни кухонного посуду для приготування на керамічну або емальовану.

Шкірні порушення при алергії полегшуються застосуванням місцевих засобів (мазей, гелів) із вмістом глюкокортикоїдів. Останні ефективно усувають свербіж та сприяють зменшенню активності запалення. При тяжкому стоматиті або ангіоневротичному набряку призначається преднізолон. У поодиноких випадках при інфекційних ускладненнях (нагноєнні) використовуються протимікробні препарати. Антигістамінні засоби при даній патології мають обмежену ефективність, але у багатьох хворих прискорюють зникнення шкірних симптомів. Також рекомендуються загартовування та вітамінотерапія, що сприяють зміцненню імунітету та корекції його активності.

Прогноз алергії на метал сприятливий, захворювання дуже рідко призводить до тяжкого стану або ускладнень. Можливі певні незручності, пов’язані з необхідністю уникати контактів із металевими речовинами або косметичними та лікарськими засобами на їх основі. Патологія накладає обмеження на перелік доступних хворому стоматологічних процедур, виникають особливі вимоги до матеріалів, що використовуються при цьому. У раціоні слід уникати консервованих продуктів, особливо у металевій тарі. Специфічної профілактики алергії немає, є лише загальні рекомендації – загартовування, забезпечення організму вітамінами і мікроелементами, уникнення тривалого носіння виробів з неблагородних металів.