Алергія на птахів

Алергія на птахів – це різновид імунопатологічного процесу, що викликається надчутливістю організму до компонентів пташиного пір’я, лусочок, приплоду або паразитів. Симптоми залежать від реактивності організму та шляхів проникнення алергену – сльозотеча, набряклість слизових оболонок носа, кашель, можливий розвиток кропив’янки, у поодиноких випадках – ангіоневротичного набряку. Діагноз підтверджують проведенням шкірних алергопроб, визначення рівня специфічних імуноглобулінів Е в крові. Лікування проводять за допомогою антигістамінних засобів, алергенспецифічної імунотерапії, усунення контакту хворого з джерелами алергену (домашніми або декоративними птахами).

Захворювання відноситься до групи побутових алергій, до неї також входять непереносимість домашнього пилу, вовни тварин та інших алергенів, що зустрічаються в оселі людини. Алергія на птахів може виникати у будь-якому віці, але статистично частіше реєструється у дітей. Аналогічний стан розвивається у людей, які працюють у тісному контакті з птахами та продуктами їх переробки – співробітників птахофабрик, виробництв із виготовлення виробів з пуху та пера. У сільській місцевості причиною захворювання частіше виступають сільськогосподарські різновиди птахів, у місті – декоративні (папуги, канарки).

Гіперчутливість розвивається внаслідок сенсибілізації організму та подальшого повторного попадання специфічного антигену на поверхню шкіри, слизових оболонок кон’юнктиви або дихальних шляхів. Існують такі типи алергенів пташиного походження:

• Лусочки шкіри та пір’я. Білкові компоненти пташиного пір’я та шкіри найчастіше стають причиною розвитку захворювання. Вони безперервно надходять з покривів тварини у довкілля, насичуючи її алергенами.
• Компоненти посліду. Особливості пташиного травлення такі, що з послідом виділяється велика кількість білкових сполук (потенційних антигенів), які у момент дефекації легко перетворюються на аерозоль. Це сприяє їх поширенню та полегшує проникнення в організм людини.
• Продукти життєдіяльності паразитів. Ряд ендо- та екзопаразітів птахів містить небезпечні в плані алергії речовини. Також вони можуть посилювати виділення лусочок пір’я та шкіри, розпилення посліду, підвищуючи швидкість потрапляння у зовнішнє середовище дратівливих речовин.

Сприятливими факторами розвитку алергії на птахів є особливості реактивності організму, генетичні чинники, порушення імунітету.

У розвитку алергії птахів бере участь перший (анафілактичний) тип алергічної реакції. При першому контакті з алергеном відбувається сенсибілізація організму формується підвищена чутливість імунної системи до конкретного антигену. Це відповідає звичайній імунній відповіді. При наступних контактах з антигеном імунологічна реакція перекручується – замість характерних імуноглобулінів класів G та M лімфоцитами виділяються IgE. Останні стимулюють рецептори на тканинних базофілах (опасистих клітинах), які в процесі дегрануляції виділяють біологічно активні речовини (гістамін, серотонін).

Виділені речовини викликають розширення артеріол, збільшують проникність судинної стінки та сприяють розвитку набряку тканин. При місцевому характері алергічної реакції виражені прояви виявляються у тканинах, які безпосередньо контактували з антигеном. При алергії на птахів потрапляння чужорідних білкових речовин відбувається через дихальні шляхи, а також частина зважених у повітрі лусочок може потрапляти на кон’юнктиву ока. Тому розвивається риніт, закладеність носа, сльозотеча та різь в очах. Антигени можуть потрапляти на шкіру при безпосередньому контакті з птахами, викликаючи кропив’янку – частіше така форма захворювання розвивається у дітей. У поодиноких випадках алергени з пір’я, пташиного посліду або паразитів можуть викликати системні реакції та ураження нижніх дихальних шляхів (альвеоліт).

Прояви алергічної реакції різноманітні і залежить від реактивності організму, шляхів проникнення алергену в організм, віку хворого. Залежно від сенсибілізації організму, від моменту контакту з птахами чи продуктами їхньої життєдіяльності (пухом, послідом) до розвитку клінічної картини патології може пройти від кількох хвилин до 2-4 днів. Найпоширенішими симптомами захворювання є закладеність носа, чхання, ринорея – прояви алергічного риніту. Виникає алергічний кон’юнктивіт, що характеризується почервонінням, сльозотечею, свербінням повік.

При проникненні білкових антигенів у носоглотку відбувається її набряк та запалення – це проявляється відчуттям прядіння у горлі, сухим кашлем, скаргами на біль при ковтанні. У дітей та осіб з високою реактивністю організму імунологічний стан супроводжується ураженням нижніх дихальних шляхів – виникає алергічний бронхіт чи альвеоліт. Їх симптомами є виснажливий сухий або з виділенням в’язкого густого мокротиння кашель, хрипи в легенях, утруднене дихання. Шкірні прояви захворювання протікають за типом кропив’янки з розвитком почервоніння та сверблячки у місці контакту з алергеном, виникненням пухирів.

Алергія на птахів здатна протікати гостро, характеризуючись бурхливою реакцією організму контакт із антигеном. Протягом кількох хвилин чи годин розвиваються сильний алергічний риніт, кон’юнктивіт, згодом виникає ураження нижніх дихальних шляхів. Реєструються підвищення температури тіла, біль у м’язах, загальне нездужання. При підгострому або хронічному перебігу симптоми захворювання стерті – хворі скаржаться на минущу закладеність носа, часті загострення кон’юнктивіту, незрозумілий кашель або періодичні напади кропив’янки. При контакті з алергеном протягом патології може тривати місяцями з повільним наростанням вираженості симптомів.

Виражена реактивність та сильна непереносимість пташиних антигенів може стати причиною розвитку ангіоневротичного набряку, що створює загрозу життю хворого. При менш гострій реакції у разі тривалого контакту з джерелом алергену можлива поява виражених імунологічних порушень – бронхіальної астми, ослаблення імунітету, виникнення перехресної алергії. Велика ймовірність ускладнень за наявності патологій в дітей віком, імунна система яких перебуває у процесі формування. Алергічні запалення слизових оболонок (риніт, кон’юнктивіт) можуть ускладнюватись вторинною бактеріальною інфекцією.

Метою діагностики є підтвердження наявності імунологічного порушення, визначення групи та типу алергену, диференціація з іншими патологіями. Виявлення алергії на птахів ґрунтується на результатах низки досліджень:

1. Консультації спеціалістів. Лікар-алерголог проводить огляд хворого, попередньо встановлює алергічний характер ураження шкіри, слизових оболонок та органів дихання, здійснює збір анамнезу життя пацієнта, на основі отриманих даних формує список антигенів – можливих причин патології. При необхідності пацієнт прямує на додаткові консультації до дерматолога, отоларинголога, офтальмолога.
2. Алергопроби (Скарифікаційні та аплікаційні проби, прик-тест, алергометричне титрування). За допомогою шкірних алерготестів протягом однієї процедури перевіряється чутливість хворого до ряду антигенів. Методика є високоспецифічною та дозволяє практично безпомилково встановити причину захворювання.
3. Визначення рівня IgЕ до індивідуальних алергенів. У ході дослідження визначається кількість специфічних до цього алергену імуноглобулінів класу Е у сироватці крові. Є ще чутливішим методом діагностики алергії, ніж шкірні алергологічні проби, і часто доповнює їх. За допомогою шкірного тестування з’ясовується група антигенів, що викликають непереносимість, а колориметричний аналіз рівня IgE виявляє конкретний алерген цієї групи.

Для діагностики патології застосовують і допоміжні дослідження – загальний аналіз крові, мікроскопічне вивчення мокротиння (при продуктивному кашлі). Картина крові характеризується підвищеним рівнем еозинофілів. У харкотинні можуть виявляти спіралі Куршмана та кристали Шарко-Лейдена. Диференціальну діагностику проводять з орнітозом та іншими типами побутової алергії (на вовну, пил, плісняві грибки). Для орнітозу не характерне ураження верхніх дихальних шляхів (риніт, фарингіт), але при цьому відбувається збільшення печінки та селезінки, для остаточного підтвердження діагнозу застосовують метод ПЛР. Інші типи алергії легко унеможливлюються за допомогою шкірних алергологічних проб.

Центральним компонентом лікування в алергології є обмеження та усунення контакту хворого з джерелом алергену. Це досягається ретельним вологим прибиранням приміщень, очищенням житла від пилу, що містить лусочки пташиного пір’я, шкіри або частинок посліду, встановленням побутових повітряних фільтрів, провітрюванням будинку або квартири. Якщо патологія обумовлена ​​непереносимістю антигенів паразитів декоративних птахів (папуг, канарок), можна обмежитися лікуванням тварини у ветеринара. Ці заходи мають проводитися у поєднанні з медикаментозною терапією:

• АСІТ. Алергенспецифічна імунотерапія вимагає точного визначення алергену та призначається особам із відносно низькою імунологічною реактивністю. Під контролем лікаря хворому вводять наростаючі дози антигену, що викликає алергію, досягаючи зниження чутливості до нього. Таке лікування в багатьох пацієнтів має невизначені перспективи.
• Використання антитіл до IgЕ. Різновид імунотерапії, заснований на зв’язуванні IgE моноклональними антитілами, що знижує їх кількість у крові. Використовується при важких формах алергії та бронхіальної астми, спровокованої алергенами пташиного пір’я, пуху та шкіри. Препаратом із цієї групи є омалізумаб.
• Антигістамінні засоби. Для зменшення симптомів застосовують лікарські засоби, що блокують Н-1 гістамінові рецептори. Використовують антигістамінні засоби у складі крапель для носа, очей та для прийому внутрішньо у вигляді сиропів, таблеток.

Повного усунення контактів із птахами чи його пір’ям, пухом, послідом нерідко досить у тому, щоб симптоми захворювання мимоволі зникли протягом 1-2 дні без прийому лікарських засобів.

Захворювання характеризується щодо сприятливим прогнозом життя людини, але тривалість симптомів залежить від цього, наскільки точно виконується заборона контакт із джерелом алергії. У дітей при тривалому перебігу патології можуть виникати проблеми з диханням – тривала закладеність носа призводить до розвитку так званої аденоїдної особи. Також є загроза порушень дихання через хронічний бронхіт, альвеоліт або бронхіальну астму. Для профілактики алергії на птахів слід перед тим, як завести собі тварину кілька разів поконтактувати з нею у зоомагазині або у знайомих. Відсутність негативних реакцій (закладеності носа, кон’юнктивіту, кашлю) говорить про нормальну чутливість організму. При утриманні птахів необхідно регулярно провітрювати приміщення, чистити клітини, своєчасно лікувати паразитарні захворювання.