Алергія на пил

Алергія на пил це алергічна реакція, що виникає при контакті з компонентами вуличного або домашнього пилу і проявляється розвитком симптомів риніту, кон’юнктивіту, атопічного дерматиту або бронхіальної астми. Діагностика включає збирання анамнезу, проведення фізикального лікарського огляду, загальноклінічних та алергологічних досліджень (шкірні скарифікаційні проби, виявлення специфічних імуноглобулінів). Лікувальні заходи передбачають припинення або зменшення контактів з алергеном, прийом антигістамінних препаратів, симптоматичних засобів, проведення АСІТ.

Алергія на пил – реакція гіперчутливості, що розвивається при попаданні в дихальні шляхи або на шкірні покриви чужорідних білкових компонентів, що містяться у пилу. Клінічна симптоматика проявляється розвитком нежитю, кашлю та нападів чхання, утрудненням дихання та задухою, свербінням шкірних покривів. За даними ВООЗ, приблизно 40% всіх випадків цілорічних алергічних реакцій Землі пов’язані з підвищеної чутливістю організму до компонентів пилу. Найпоширеніший алерген, присутній у домашньому пилу – мікрочастинки кліщів та продуктів їх життєдіяльності. В середньому в одному грамі пилу з матраца може бути від 200 до 15000 кліщів.

Комплекс органічних та неорганічних компонентів, що містяться в пилу, включає всілякі хімічні речовини, що потрапляють у квартиру з вулиці, фрагменти життєдіяльності тварин, комах, павукоподібних та інші потенційні алергени:

• Вуличний пил. Містить частинки ґрунту, гравію, бітуму, цементу, сажі, пилок рослин та суперечки грибів, різні мікроорганізми.
• Продукти життєдіяльності тварин. Це вовна, лупа, слина, продукція сальних залоз, екскременти свійських тварин (кішок, собак, кроликів, морських свинок тощо). Основні алергенні властивості мають чужорідні білки слини і верхнього шару шкіри тварин, прикріплені до їх вовни.
• Кліщі домашнього пилу. Мікроскопічні фрагменти тіл та екскрементів пірогліфідних кліщів домашнього пилу локалізуються в матрацах, ковдрах, подушках, килимових покриттях та оббивці м’яких меблів. Кліщі живляться клітинами епідермісу людини, що постійно відлущуються, виділяючи для їх розщеплення спеціальні ферменти, які є сильними алергенами. Оптимальне середовище для життєдіяльності кліщів-пірогліфів – вологість вище 50-60% та температура в діапазоні 20-26 градусів Цельсія.
• Інші алергени. Включають частинки целюлози з паперових сторінок книг та різні мікроорганізми, що містяться в бібліотечному пилу, плісняві гриби, фрагменти тіл та виділень комах (мух, мурах, тарганів).

Вищеперелічені алергени мають мікроскопічні розміри, летючі, водорозчинні, тому легко можуть проникати в людський організм разом з пилом при безпосередньому контакті з предметами інтер’єру та постільними речами (під час сну та відпочинку, при прибиранні приміщень), так і інгаляційним шляхом.

При первинному контакті з пиловими алергенами розвивається сенсибілізація, що супроводжується підвищеним виробленням імунними клітинами специфічних імуноглобулінів IgE. Повторне проникнення чужорідного білка в організм (на слизові оболонки носоглотки, бронхів, шкірні покриви) та його взаємодію з антитілами викликає активізацію роботи опасистих клітин з викидом медіаторів запалення та розвитком клінічних проявів алергічної реакції в одному з «органів-мішеней». Відповідні симптоми можуть з’являтися у перші хвилини після взаємодії з алергеном (у ранню фазу) або через 3-6 годин (відстрочена фаза). У патогенезі є і механізм неспецифічної тканинної гіперреактивності до речовин, що не є істинними алергенами. При цьому симптоматика з’являється у відповідь на неспецифічну подразнювальну дію небілкових компонентів пилу за відсутності імунологічної стадії та розвиток запального процесу за механізмом псевдоалергічної реакції.

Клінічна картина алергічної реакції на пил залежить від шляху проникнення чужорідних білків в організм (слизова оболонка носоглотки, гортані та бронхів, шкірні покриви), спадкової схильності, віку, супутніх захворювань та інших факторів. У цьому з’являються ознаки кон’юнктивіту, риніту, бронхіальної астми, атопічного дерматиту. Симптоми алергії на пил можуть спостерігатися цілий рік, у тому числі в осінньо-зимовий період.

Клінічні прояви алергічного кон’юнктивіту характеризуються ураженням кон’юнктиви з її почервонінням та розширенням капілярів, появою гіперемії та набряклості країв повік, сльозотечі. У гострий період симптоматика розвивається в перші хвилини-години після попадання алергену на кон’юнктиву та супроводжується інтенсивним свербінням, почуттям печіння під віками, світлобоязню. При алергії на пил частіше зустрічається хронічний перебіг кон’юнктивіту зі мізерними проявами: періодичною появою сверблячки та печіння в ділянці очей, невеликою сльозотечею.

Роздратування слизової оболонки носа при алергічному риніті проявляється нападами чхання, які стають більш вираженими ввечері після приходу в запилене приміщення, а також після нічного сну. Чхання супроводжується рясною ринореєю та свербінням. При хронічній сенсибілізації відзначається періодичне почуття сверблячки, лоскотання в порожнині носа, повноцінне носове дихання утруднене. У нічний час турбує першіння в горлі і поверхневий кашель, викликаний роздратуванням носоглотки слизовим вмістом порожнини носа, що стікає.

Алергічне запалення слизової оболонки бронхіального дерева призводить до виникнення задишки, відчуття нестачі повітря, сухого кашлю з важковідокремлюваним мокротинням, раптових нападів обструкції з задухою. Загострення атопічної бронхіальної астми, зумовленої алергією на пил, частіше спостерігається восени та взимку у зв’язку зі збільшенням кількості пилу у приміщеннях та зниженням вологості повітря у опалювальний сезон. При цьому самопочуття пацієнтів значно покращується після ранкового відходу із запилених приміщень, а погіршується у вечірній час після повернення до квартири.

Ураження шкірних покривів при алергії на пил характеризується наявністю висипань, що сверблять на шкірі за типом кропив’янки, ознак атопічного дерматиту зі стійкою еритемою і лущенням, появою тріщин, ерозованих ділянок з мокнутим і подальшим утворенням кірок, нерідким інфікуванням пошкоджених поверхонь. Свербіж шкіри стає одним з основних симптомів алергічного дерматиту, посилюючись під час прибирання кімнат і в нічний час. Нерідко порушується загальний стан пацієнтів, що проявляється частим головним болем, порушенням сну, дратівливістю та коливаннями настрою, соціальною дезадаптацією.

Ускладнений перебіг розвивається при частих загостреннях респіраторних та шкірних алергозів, приєднанні бактеріальної інфекції, поєднанні алергії на пил з хронічними захворюваннями дихальних шляхів. Через 3-5 років середньотяжкого перебігу атопічної астми можливий розвиток емфіземи легень та легеневого серця. Систематичний контакт з виробничим пилом загрожує виникненням пневмоконіозів. Зрідка пилова алергія може спричиняти системні порушення: тромбоцитопенічну пурпуру, екзогенний алергічний альвеоліт, нефропатію.

Для правильної діагностики алергії на пил необхідно ретельно зібрати алергологічний анамнез (наявність спадкової схильності, перенесені раніше алергічні реакції, погіршення самопочуття в закритих приміщеннях з великою кількістю м’яких меблів та килимових покриттів, під час прибирання кімнат). На прийомі у лікаря алерголога-імунолога проводиться клінічний огляд шкірних покривів та видимих ​​слизових оболонок, пальпація внутрішніх органів, призначаються загальноклінічні та біохімічні аналізи, спірометрія. За наявності алергічного запалення носоглотки, шкірних покривів проводиться консультація ЛОР-лікаря, дерматолога, офтальмолога.

Для виявлення захворювання виконуються шкірні скарифікаційні та прик-тести зі стандартними епідермальними алергенами тварин (кішки, собаки, вівці, кролика) та кліщів домашнього пилу, визначаються специфічні імуноглобуліни IgE. За показаннями можуть виконуватись провокаційні тести. Диференціальна діагностика алергії на пил проводиться з іншими алергічними захворюваннями, патологією ЛОР-органів (риніти, синусити вірусної та бактеріальної етіології), гострими та хронічними бронхітами, шкірними хворобами.

Лікувальні заходи включають обмеження контакту з алергенами, застосування бар’єрних препаратів, антиалергічних засобів, АСІТ.

• Зменшення контакту з пилом. Проводить регулярне вологе прибирання приміщень (підлог і стін, меблів та побутової техніки) з чищенням килимів, матраців, своєчасною заміною постільної білизни. Бажано провести заміну пір’яних подушок та пухових ковдр на синтетичні. Необхідне щоденне провітрювання кімнат, зволоження повітря у приміщеннях.
• Бар’єрні засоби. У початковій стадії алергічного риніту, викликаного алергією на пил, можливе застосування спеціальних спреїв, що наносяться на слизову оболонку носа і створюють там бар’єрний, захисний шар, що перешкоджає проникненню алергену.
• Антиалергічні засоби. Використовуються антигістамінні препарати першого та другого покоління, мембраностабілізатори, у тяжких випадках – глюкокортикостероїди місцево, внутрішньо або парентерально.
• АСІТ. Застосування алергенспецифічної імунотерапії найефективніше при алергічному риніті та бронхіальній астмі (якщо при імунологічному дослідженні виявлено алергени домашніх тварин та пилових кліщів). Лікування має проводитися за суворими показаннями з урахуванням можливих побічних ефектів від терапії. Загальна тривалість АСІТ – від 2 до 5 років.

Своєчасне виявлення алергенів, що викликали реакцію гіперчутливості при контакті з пилом та призначення адекватного лікування (у тому числі імунотерапії), дозволяє досягти стійкої ремісії захворювання. Тяжкі та ускладнені форми з порушенням працездатності розвиваються при систематичному впливі пилових подразників (домашнього, бібліотечного, виробничого пилу). Попередження загострень ґрунтується на постійному проведенні заходів щодо зниження контакту з пилом: щоденного вологого прибирання квартири, гігієнічної обробки домашніх тварин, автоматизації технологічних процесів, використання засобів індивідуального захисту (респіраторів, масок).