Алюміноз

Алюміноз – Це професійне захворювання з групи пневмоконіозів, що розвивається при регулярному, тривалому вдиханні пари або пилу алюмінію. Основними ознаками алюмінію є прогресуюча задишка, кашель. Хворого турбують болі та тяжкість у грудній клітці, симптоми загальної інтоксикації. Діагноз встановлюється на підставі даних рентгенографії або КТ органів грудної клітки за наявності чіткого зв’язку хвороби з професійною діяльністю. При алюмінієвому пневмоконіозі призначається консервативна терапія з використанням бронходилататорів, кортикостероїдів, муколітиків.

Алюміноз (алюмінієва легеня, бокситна легеня, синдром Шейвера-Ріделя) відноситься до підгрупи металоконіозів. Захворюють в основному працівники, які займаються видобутком алюмінію з бокситних руд, виробництвом абразивних матеріалів та піротехніки, літакобудування. У 1947 році американські лікарі С. Шейвер та А. Рідель вперше описали пневмоконіоз як легеневу патологію у шліфувальників корунду. Згідно зі статистичними даними, алюмінієва легеня частіше зустрічається у чоловіків (68% від усіх хворих) віком від 35 років. Вмирає близько 3% всіх пацієнтів, які страждають на алюміноз. Смертність серед хворих жінок вища (5,3%).

Безпосереднім етіологічним фактором алюмінію служить вдихання алюмінієвих випарів та дрібного пилу. Шкідливому впливу парів у більшості випадків схильні робітники, що видобувають алюміній з бокситів шляхом електролізу. Однак через додатковий вміст великої кількості кремнію в алюмінієвій руді у таких працівників професійне захворювання розвивається від змішаного впливу двох компонентів. Пил, що утворюється при видобутку бокситної руди, також містить алюмосилікати.

Алюміноз часто виникає в осіб, які працюють із порошковою формою металу, виробників піротехнічної пудри, алюмінієвої фарби, штучних абразивних матеріалів. Причинним фактором професійної хвороби в цьому випадку є мікрочастинки металевого пилу розмірами від 0,5 до 5 мкм. Алюміноз розвивається в середньому через 18-30 років від початку роботи у шкідливих умовах. Супутня легенева патологія та гіперчутливість до алюмінію сприяють ранньому (протягом 6-24 місяців) виникненню металоконіозу.

Мікрочастинки алюмінієвого пилу здатні глибоко проникати в респіраторний тракт і досягати його термінального відділу. Там пил захоплюють альвеолярні макрофаги. Реакція легеневого інтерстицію на частинки алюмінію може протікати за типом клітинної проліферації або з утворенням сполучної тканини. У першому випадку розвивається гранульоматозний процес, у другому – інтерстиціальний фіброз. Через поступове заміщення ділянок інтерстиціальної сполучної тканини легені втрачають еластичність, порушується газообмін, виникає гіпоксемія.

Макроскопічно нормальна легенева паренхіма чергується із щільними сіро-чорними ділянками фіброзу. Часто, переважно в базальних відділах, зустрічаються мішчасті та циліндричні бронхоектази, субплевральні кісти. При гістологічному дослідженні виявляються перибронхіальні та периваскулярні скупчення заповнених пилом макрофагів. У альвеолах, що збереглися, присутні мікрочастинки алюмінію.

На початковому етапі алюміноз маскується під часті респіраторні гострі хвороби. Хворого турбують рецидивні ларингіти, трахеїти та бронхіти. Пізніше приєднується стійкий болісний сухий або малопродуктивний кашель, що коле і давить грудні болі. Спочатку больовий синдром має епізодичний характер, пізніше торакалгія стає постійною і відчувається більше в бічних відділах грудей. У дебюті професійного захворювання бронхіальний секрет відходить важко. Після появи бронхоектаз кашель стає вологим з великою кількістю жовтуватого мокротиння.

Задишка, що виникає при загостреннях пневмоконіозу поступово прогресує і стає постійною. Спочатку пацієнт відчуває утруднення дихання при ходьбі та підйомі сходами, потім – при найменшому навантаженні та у стані спокою. Алюміноз часто супроводжується болями у животі, розладами травлення. Страждає загальний стан хворого – погіршується апетит, з’являється невмотивована слабкість, субфебрилітет, знижується вага.

Алюміноз часто ускладнюється розвитком бронхоектазії. Вони є постійним джерелом інфекції та провокують виникнення пневмоній, періодичне кровохаркання та іноді легеневі кровотечі. Через розрив субплевральних кіст виникає спонтанний пневмоторакс, який може рецидивувати. У поодиноких випадках на тлі алюмінієвого легені розвивається туберкульоз. Якщо контакт зі шкідливим агентом своєчасно не припинити, алюміній накопичується в легенях та викликає подальше склерозування інтерстиціальної тканини. Дихальна недостатність неухильно прогресує. Розвивається хронічне легеневе серце, що веде до глибокої інвалідизації хворого.

За підозри на легеневу патологію пацієнт, який працює на шкідливому виробництві, оглядається профпатологом. Під час опитування уточнюється характер професійної шкідливості та стаж роботи з даної спеціальності. При огляді в запущених випадках алюмінозу виявляється синюшність губ і нігтьових пластинок, при вираженому фіброзі легеневі – дифузний ціаноз. На хронічне кисневе голодування вказує деформація кінцевих фаланг пальців і нігтів на кшталт барабанних паличок і стекол. Діагноз підтверджується за допомогою:

• Фізикальне дослідження. Аускультативні дані залежить від вираженості процесу, наявності ускладнень. На ранньому етапі вислуховується жорстке дихання, сухі хрипи, що свисчать і дзижчать, з обох боків. При інтерстиціальному фіброзі, що сформувався, приєднуються звучні кріплячі хрипи, що локалізуються в нижніх відділах легень.
• Методів функціональної діагностики. Функція зовнішнього дихання порушується переважно за рестриктивним типом. Поступово знижуються життєва ємність та максимальна вентиляція легень, збільшується залишковий об’єм повітря. На ЕКГ визначаються ознаки навантаження правих відділів серця.
• Рентгенологічних досліджень. За даними рентгенографії та КТ легень виявляється деформований сітчастий легеневий малюнок. На його фоні з двох сторін візуалізуються плямисті затінення, розташовані в нижніх та середніх відділах легень. Тіні можуть зливатися та утворювати округлі або лінійні конгломерати. Субплеврально визначаються емфізематозні булли. У базальних легеневих відділах зустрічаються бронхоектази.
• лабораторних тестів. Використовуються як допоміжні методи діагностики. У клінічному аналізі крові при алюмінозі нерідко виявляється підвищена кількість лімфоцитів та еозинофілів. Визначення газового складу крові допомагає уточнити рівень дихальної недостатності. Для виключення легеневого туберкульозу призначається дослідження мокротиння.

Крім туберкульозу, алюміноз слід диференціювати з саркоїдозом легень, ідіопатичним фіброзуючим альвеолітом, онкологічними процесами. Диференціальною діагностикою займається пульмонолог. У неясних випадках виконуються магнітно-резонансна та позитронно-емісійна томографія грудної порожнини, призначається бронхоскопія з трансбронхіальною біопсією легені.

Пацієнтам з підтвердженим діагнозом рекомендується змінити вид трудової діяльності. Алюміній має кумулятивну властивість. При продовженні його на організм хворого алюміноз неухильно прогресує. Навіть після припинення контакту із шкідливим фактором хвороба не піддається зворотному розвитку. Основні завдання фахівців у галузі пульмонології та профпатології – уповільнити перебіг пневмоконіозу та попередити виникнення ускладнень.

Пацієнтам рекомендується повноцінне калорійне харчування, лікувальна фізкультура, масаж, сезонна вакцинація проти грипу. При інфекційних загостреннях призначаються антибіотики з урахуванням чутливості мікрофлори мокротиння. Для поліпшення дренажної функції бронхів застосовуються бронходилататори та муколітики. З протизапальною та імуносупресивною метою призначаються інгаляційні та системні кортикостероїди. При декомпенсованій легенево-серцевій недостатності застосовують серцеві глікозиди, антагоністи кальцію, діуретики.

Алюміноз невиліковний, прогноз для одужання несприятливий. Але захворювання зазвичай прогресує повільно. Після усунення професійної шкідливості при правильно підібраному лікуванні пацієнт може вести активний спосіб життя довгі роки. У важких випадках можливе комплексне пересадження донорських серця та легень. З метою профілактики алюмінію слід дотримуватись правил техніки безпеки на робочому місці та використовувати засоби індивідуального захисту.