Алкогольна депресія

Алкогольна депресія – це афективний розлад, що виникає у людей, які страждають на алкоголізм. Зазвичай продовжується від 2 тижнів до 1 місяця. Максимальна вираженість симптоматики зазвичай спостерігається у період розвитку абстинентного синдрому. Даний стан нерідко виникає після виходу з алкогольного психозу, може також розвиватись у періоди запоїв та ремісій. Супроводжується зниженням настрою, тугою, відчуттям винності, непотрібності та марності. Можливі суїцидальні думки та дії. Діагноз виставляється на підставі анамнезу та клінічних проявів. Лікування – медикаментозна терапія у поєднанні з психотерапією.

Депресію при алкоголізмі було описано Блейлером у 1920 році під назвою «алкогольна меланхолія». Подальші дослідження підтвердили як наявність особливих депресивних та субдепресивних станів у алкоголіків, так і складні, різноманітні зв’язки між алкоголізмом та депресивними розладами. Частота розвитку хвороби та вираженість симптоматики безпосередньо корелює з тривалістю та тяжкістю алкоголізму. Пацієнти середнього та похилого віку страждають від депресивного розладу частіше за молодих. Більшість хворих – люди старше 40 років.

Середня тривалість депресії при алкоголізмі коливається від 2 тижнів до 1 місяця. У тяжких випадках симптоми можуть зберігатися протягом року та більше. Тривалість захворювання залежить від психоемоційних особливостей, рис характеру, особливостей конституції та стану організму пацієнтів. Жінки страждають частіше за чоловіків, проте у чоловіків депресія протікає важче і частіше ускладнюється спробами суїциду. Погіршення чоловічої депресії сприяє те, що чоловіки при розвитку хвороби рідко звертаються за медичною допомогою. Лікуванням депресії при алкоголізмі займаються фахівці у галузі наркології, психотерапії та психіатрії.

Депресія при алкоголізмі – багатофакторне захворювання. До її розвитку призводить цілий комплекс обставин, серед яких – зміни загального метаболізму, порушення роботи рецепторів головного мозку, зміни особистості, характерні психічні та соматичні розлади, неконтрольована потяг до алкоголю, явища абстиненції при припиненні прийому спиртних напоїв, соціальні та побутові проблеми. Лікарям-наркологам постійно доводиться стикатися з алкогольною депресією, що розвивається у різних клінічних ситуаціях.

Алкогольна депресія є частиною симптомокомплексу синдрому позбавлення, гострої алкогольної інтоксикації, запою та неконтрольованої потягу до алкоголю. Найпоширенішою причиною виникнення депресивного розладу стає абстинентний синдром. Душевні страждання пацієнтів провокуються вираженим фізичним та психологічним дискомфортом та соціальними проблемами у поєднанні з патологічною потребою у спиртному.

Декілька нападів депресії виникає у хворих, які проходять лікування від алкоголізму в спеціалізованих клініках. На початкових стадіях терапії таких пацієнтів розвивається «фобія тверезості» – виражений страх перед можливістю життя без спиртного. Цей етап супроводжується своєрідним сумуванням, обумовленим втратою алкоголю. Друга хвиля депресії зазвичай спостерігається перед випискою пацієнтів із стаціонару, на етапі, коли людина вже не страждає від наслідків інтоксикації. На перший план виступає туга щодо алкоголю та психологічні проблеми.

Іноді депресивні розлади розвиваються на тлі ремісії, коли людина почувається втраченою, нездатною вписатися, «випалою» з нормального ритму життя та соціального оточення, що страждає від зміни звичних патернів поведінки, змушеною вирішувати численні проблеми, що виникли в період алкоголізму, не маючи для цього достатньо зовнішньої підтримки та внутрішніх резервів. Такі депресії можуть спричинити зрив і подальшу алкоголізацію пацієнта.

Фактори ризику

Слід враховувати, що у розвитку алкоголізму певне значення має преморбідний фон. Ще до початку вживання спиртних напоїв багато хворих мають підвищену схильність до коливань настрою, розвитку астенічних станів, депресивного неврозу, субдепресії та всіляких прикордонних розладів. У міру розвитку алкоголізму ця схильність посилюється і ускладнюється через вторинні психоемоційні та особистісні зміни.

Симптоми депресії при алкоголізмі зазвичай виражені помірно. Тяжкі афективні розлади спостерігаються відносно рідко. Настрій постійно знижений, пацієнт страждає від відчуття порожнечі та безглуздості існування. Виникає притаманне депресивних розладів відчуття втрати фарб, емоційної безбарвності світу. Таке сприйняття викликає пригніченість та тривогу. Розвивається ангедонія – людина втрачає здатність радіти, неспроможна отримувати задоволення.

Психологічні зміни поєднуються з моторною та інтелектуальною загальмованістю. Хода та рухи сповільнюються, голос стає тихим, монотонним. Мімічне розмаїття зникає, на обличчі пацієнта завжди зберігається сумний вираз. Хворий значну частину часу перебуває у стані бездіяльності, із затримкою відповідає питанням, відчуває труднощі при спробі зрозуміти чужу думку чи інструкцію. Йому важко думати та формулювати висловлювання.

Галюцинації та марення зазвичай відсутні. Часто виникають надцінні ідеї власної винності, марності, непотрібності, фатальної непристосованості та невідповідності. Спостерігається схильність до самознищення та самозвинувачення. Майбутнє видається сумним, безнадійним, безперспективним. Деякі пацієнти розглядають якісь власні попередні дії як тяжкий злочин. У багатьох хворих виникають думки про самогубство, можливі спроби суїциду. Іноді (переважно у пацієнтів похилого віку) алкогольна депресія поєднується з підвищеною тривожністю.

Алкогольну депресію диференціюють з іншими депресивними розладами та станами, що включають окремі симптоми депресії. На відміну від депресивного розладу, «п’яне горе» не супроводжується відчуттям безбарвності світу та втратою здатності відчувати різноманітні емоції. Цей стан виникає на «емоційній хвилі» і проходить протягом кількох годин, зрідка – кількох днів.

Окремі елементи депресії нерідко спостерігаються при абстинентному синдромі, але, на відміну від алкогольної депресії, зникають після утримання від прийому спиртного протягом 1-3 діб. Реактивна депресія у алкоголіків розвивається на тлі тяжких подій, що травмують (смерті родича, розлучення і т. д.), при алкогольній депресії подібні події в недавньому минулому хворих відсутні. Прийом алкоголю може провокувати загострення інших психічних захворювань (психогенної депресії, депресивної фази біполярного афективного розладу), тому з появою афективної симптоматики у хворих на алкоголізм необхідний ретельний збір анамнезу.

Лікування депресії при алкоголізмі здійснюється за умов наркологічного стаціонару. У процесі лікування використовують лікарські препарати, психотерапію та немедикаментозні методики. Пацієнтам призначають антидепресанти (зазвичай СІОЗС, трициклічні антидепресанти або інгібітори МАО). При підвищеній тривожності та порушеннях сну проводять короткострокові курси медикаментозної терапії з використанням снодійних та транквілізаторів (діазепаму, феназепаму, тазепаму тощо). Паралельно здійснюють дезінтоксикаційну терапію та надають психологічну допомогу.

При ранньому виявленні та своєчасній госпіталізації прогноз при алкогольній депресії здебільшого відносно сприятливий. Поодинокі депресивні епізоди, як правило, швидко купіруються, суїцидальні наміри зникають, працездатність відновлюється (якщо вона не була порушена внаслідок інших захворювань). Однак, якщо пацієнт продовжить вживати алкоголь, подібні стани можуть повторюватися та посилюватись у міру розвитку алкоголізму.