Алкогольна енцефалопатія

Алкогольна енцефалопатія – це ураження клітин мозку внаслідок вживання алкоголю. Зазвичай розвивається наприкінці ІІ – початку ІІІ стадії алкоголізму, хоча можливий і ранній початок. Може протікати гостро чи хронічно. Супроводжується психічними, соматичними та неврологічними порушеннями. Характерно погіршення апетиту, зниження маси тіла, погіршення координації рухів, постійна втома, тривожність, нестійкість настрою та порушення пам’яті. Можливі маячні та галюцинаторні розлади. Лікування консервативне.

Алкогольна енцефалопатія – захворювання, що супроводжується руйнуванням клітин головного мозку під впливом алкоголю. Захворювання, як правило, виникає незадовго до переходу або після переходу на II стадії алкоголізму в III. Тривалість постійного вживання алкоголю до появи перших симптомів коливається від 7 до 20 років, проте можливий і ранній початок хвороби. В окремих випадках симптоми можуть виникати за відсутності алкоголізму на тлі періодичного вживання алкоголю.

Алкогольна енцефалопатія є серйозним захворюванням і потребує раннього кваліфікованого лікування. Кількість смертей при цій патології за даними різних фахівців у галузі наркології становить 30-70%. В інших випадках результатом, як правило, стають психічні розлади різного ступеня виразності. Можливий розвиток психоорганічного синдрому, псевдопаралітичного синдрому або недоумства. Лікування алкогольної енцефалопатії тривале, здійснюється в умовах наркологічного стаціонару.

Причиною розвитку цього захворювання у переважній більшості випадків стає тривале вживання великих доз алкоголю. Як правило, появі перших симптомів передують запої, що продовжуються протягом тижнів або місяців, або звичний щоденний прийом спиртного протягом багатьох років. Ризик виникнення захворювання підвищується при вживанні технічних рідин та сурогатів алкоголю. Іноді через індивідуальні особливості організму пацієнта хвороба розвивається за відсутності алкоголізму, на тлі регулярного вживання невеликих доз алкоголю або рідкісних алкогольних ексцесів.

В основі захворювання лежать порушення обміну речовин, притаманних алкоголізму. Провідну роль відіграє нестача вітамінів (насамперед – групи В). При постійному вживанні алкоголю потреба організму у вітаміні В1 підвищується, яке рівень знижується. Це зумовлено нерегулярним одноманітним харчуванням, відсутністю апетиту під час запоїв, погіршенням всмоктування вітаміну В1 у кишечнику та порушеннями функції печінки. Наслідком дефіциту В1 стають обмінні розлади у мозку. Проблема посилюється нестачею вітаміну P і В6. Через дефіцит цих вітамінів ще більше порушуються функції травної системи, а капіляри в головному мозку стають більш проникними, що може призвести до набряку головного мозку.

Залежно від швидкості розвитку, переважних симптомів, особливостей перебігу та варіантів результату розрізняють дві групи алкогольних енцефалопатій: гострі та хронічні.

До гострих енцефалопатій відносять:

• геморагічний поліенцефаліт (синдром Гайє-Верніке);
• мітировану гостру енцефалопатію;
• енцефалопатію з блискавичною течією.

В анамнезі у хворих, які страждають на хронічні енцефалопатії, як правило, виявляються важкі алкогольні психози або гострі енцефалопатії. Існує дві форми хронічної алкогольної енцефалопатії:

Спочатку з’являються симптоми-провісники захворювання. Виникає астенія у поєднанні з розладами сну та апетиту. Хворі відчувають огиду до продуктів, багатих жирами і білками, і віддають перевагу їжі з високим вмістом вуглеводів, що сприяє посиленню порушень обміну, що вже виникли. Іноді розвивається анорексія. Виявляються порушення з боку шлунково-кишкового тракту. Нерідко (особливо вранці) виникає нудота та блювання. Можливі болі в животі, відрижка, печія та порушення випорожнень. Фізичний стан пацієнтів швидко погіршується, вага знижується, наростає виснаження. Можуть виявлятись ознаки алкогольної поліневропатії.

Енцефалопатія Гайє-Верніке

У класичному варіанті починається з делірію середнього ступеня важкості. У пацієнтів з’являються однакові фрагментарні зорові ілюзії і галюцинації у поєднанні зі складними рухами, що повторюються. Періоди збудження змінюються нетривалими епізодами нерухомості, м’язовий тонус під час таких епізодів залишається підвищеним. Хворі щось бурмотять чи викрикують, продуктивне спілкування стає неможливим.

Спостерігається набряклість обличчя у поєднанні із загальною виснаженістю. Виникає атаксія, виявляються множинні неврологічні розлади (ністагм, різна величина зіниць, нерізко виражені парези тощо). Температура тіла підвищена, пульс та дихання прискорюються, відзначається тенденція до зниження АТ при погіршенні загального стану. З боку системи травлення виявляється зміна кольору язика (малиновий) та збільшення печінки. Можливі порушення випорожнень. У міру посилення клінічної симптоматики виникають прогресуючі порушення свідомості від легкого оглушення до ступору. У важких випадках розвивається кома.

Смерть може наступити через 10-15 днів із моменту появи перших симптомів делірію. Імовірність летального результату підвищується при приєднанні інтеркурентних захворювань – пневмонії, пролежнів тощо. буд. При сприятливому розвитку подій делірій триває від 3 тижнів до 1,5 місяців. Результатом захворювання стає психоорганічний синдром, що виражається в психічній безпорадності, погіршенні пам’яті та втрати здатності адаптуватися до нормального повсякденного життя. У хворих страждає вольова сфера, знижується працездатність та рівень стійкості до стресів. Можливий перехід гострої алкогольної енцефалопатії до хронічної.

Мітигована гостра енцефалопатія

Починається з провісників у вигляді астенії, погіршення настрою, втрати апетиту та розладів сну. Спостерігається виражена тривога та схильність до іпохондрії. Неврологічні порушення представлені неяскраво вираженими невритами. Продромальний період триває 1-2 місяці, потім розвивається делірій. Після виходу з психозу спостерігаються залишкові явища у вигляді астенії і тривалих розладів пам’яті, що погано піддаються медичній корекції.

Надгостра форма

Характеризується швидким розвитком та несприятливим перебігом з частими летальними наслідками. Тривалість періоду провісників становить близько 3 тижнів. Потім виникає важкий психоз, що супроводжується вираженими неврологічними та соматичними порушеннями. Температура тіла підвищується до 40-41 градусів, спостерігаються прогресуючі порушення свідомості. Упродовж кількох днів настає кома, а потім смерть. У пацієнтів, що вижили, після закінчення делірію розвивається псевдопаралітичний синдром – безтурботність, відчуття повної задоволеності собою і оточуючими в поєднанні з відсутністю критики, переоцінкою своїх можливостей і безглуздою поведінкою.

Корсаковський психоз

Найчастіше спостерігається у жінок, проявляється порушеннями пам’яті, хибними спогадами та дезорієнтованістю. Пацієнти погано запам’ятовують нову інформацію, важко згадують про те, що відбувалося з ними до початку хвороби. У розмові з хворими з’ясовується, що вони часто «згадують» події, яких не було насправді. Орієнтація у просторі, місці та часі утруднена. Відзначається бідність мови та рухових реакцій. Виявляються неврологічні розлади як невритів. При відміні алкоголю симптоми захворювання можуть редукуватися.

Алкогольний псевдопараліч

Зазвичай виникає у чоловіків. Можливий як поступовий розвиток, так і швидке прогресування симптомів після гострого алкогольного психозу. Характерна деменція зі втратою колишніх знань та навичок, розладами пам’яті та зниженням критики до свого стану. Спостерігається огрубіння (грубість, цинізм) у поєднанні з різкими перепадами настрою. Неврологічна симптоматика представлена ​​поліневритами, порушеннями мови, тремтінням м’язів рук та обличчя.

Діагноз виставляють на підставі анамнезу та клінічних симптомів, диференціальний діагноз проводять з іншими формами психозів, шизофренією, злоякісними та доброякісними новоутвореннями головного мозку.

Лікування передбачає підбір збалансованого меню з високим вмістом білків та вітамінів. Пацієнтам призначають високі дози вітаміну В1, ноотропи, препарати для покращення мозкового кровообігу та активізації обміну речовин у головному мозку. Проводять лікування супутньої соматичної патології.

Найважливішу роль успішному лікуванні алкогольних енцефалопатій, мінімізації залишкових явищ і запобіганні переходу гострої форми захворювання на хронічну енцефалопатію грає повна відмова від алкоголю. Вибір тактики та методів лікування алкогольної залежності визначається лікарем-наркологом індивідуально, залежно від конкретного випадку. Можливе вшивання імпланту, використання медикаментозних способів лікування, гіпносугестивної терапії або кодування за Довженком. Бажано проведення комплексної реабілітації з наступним наглядом спеціаліста, відвідуванням психотерапевта чи груп підтримки.