Алкогольна епілепсія

Алкогольна епілепсія – Це група патологічних станів, при яких спостерігаються судомні або безсудові напади, пов’язані з вживанням алкоголю. Найчастіше розвивається у хворих на алкоголізм. Іноді виникає при разових алкогольних ексцесах у людей, які не страждають на алкогольну залежність. Належить до групи симптоматичних епілепсій. Може супроводжуватися судомами, автоматичними діями та порушеннями свідомості. Лікування передбачає повну відмову від алкоголю та прийом протисудомних препаратів.

Алкогольна епілепсія – різновид симптоматичної епілепсії, що виникає у зв’язку із вживанням алкоголю. Зазвичай розвивається на ІІ-ІІІ стадії алкоголізму. В окремих випадках може спостерігатись при епізодичному прийомі великих доз алкоголю. Включає кілька патологічних станів, що супроводжуються судомними або безсудомними нападами. Найчастіше спостерігається у чоловіків віком 30-40 років. Характерними рисами даної патології є чіткий зв’язок між нападами та епізодами прийому алкоголю, висока частота безсудових нападів, а також відсутність епілептичних знаків на ЕЕГ.

При судомних нападах внаслідок падіння чи удару об тверді предмети можуть бути травми різного ступеня тяжкості. Перед початком нападу можливі різкі зміни настрою, що супроводжуються агресією стосовно оточуючих. Епіприпадки при хронічному алкоголізмі часто є провісниками алкогольного делірію (білої гарячки). Лікування цього захворювання здійснюють фахівці у сфері наркології у співпраці з епілептологами.

Основною причиною розвитку є ураження клітин головного мозку внаслідок токсичної дії алкоголю. Імовірність виникнення нападів збільшується при тривалих запоях, прийомі неякісних спиртних напоїв та спиртовмісних рідин, не призначених для внутрішнього вживання. Як інші фактори ризику виділяють черепно-мозкові травми (як свіжі, так і виникли в минулому), спадкову схильність до епілепсії, порушення мозкового кровообігу, інфекційні захворювання та пухлини головного мозку.

У літературі поняття “алкогольна епілепсія” може використовуватися при визначенні кількох патологічних станів: епілептичної реакції, епілептичного синдрому та істинної алкогольної епілепсії.

• Епілептична реакція – одноразові або епізодичні напади, які виникають на тлі разових алкогольних ексцесів у людей, які не страждають на хронічний алкоголізм. Зазвичай напад розвивається наступного дня після вживання спиртного. Після зникнення ознак похмілля напади припиняються.
• Епілептичний синдром поширений ширше за алкогольну епілепсію. Спостерігається за хронічного алкоголізму. Характеризується наявністю неодноразових нападів. Супроводжується психічними та соматичними порушеннями, властивими алкоголізму. При нападах в окремих випадках можуть виникати аури, що нагадують ілюзії чи галюцинації.
• Алкогольна епілепсія розвивається рідко, зазвичай – і натомість тривалого постійного вживання спиртних напоїв (від 10 років і більше) і становить близько 10% від загальної кількості епілептиформних нападів, зумовлених вживанням алкоголю. Напади зазвичай виникають під час абстинентного синдрому і нерідко переходять у алкогольний психоз.

При істинній алкогольній епілепсії між нападом та прийомом спиртних напоїв існує такий же чітко виражений взаємозв’язок, як між вживанням алкоголю та розвитком абстиненції чи алкогольного психозу. Усі перелічені патологічні стани, зазвичай, виникають над період активного вживання, а ще через деякий час після припинення прийому спиртного. Найчастіше епілептичні напади з’являються через 2-4 дні після відміни або суттєвого зменшення дози алкоголю на піку абстинентного синдрому.

Можливі як судомні, і безсудомні напади. Характер та ступінь тяжкості нападів можуть відрізнятися – від короткочасних порушень свідомості до серійних тоніко-клонічних нападів та нападів із розвитком епілептичного статусу. Безсудомні напади відзначаються частіше за судомні і можуть супроводжуватися моторними автоматизмами, порушеннями свідомості або епізодами різко вираженої дисфорії. Відмінною рисою є відсутність поліморфізму – одного разу виникнувши, напади протікають за тією ж схемою, без зміни клінічної картини.

При судомах відзначається переважання тонічної фази. Абсанси (короткочасні «вимкнення» свідомості), психосенсорні (дзвін, почуття розряду чи спалаху) та психомоторні (зміни свідомості у поєднанні з судомами чи руховими автоматизмами) напади спостерігаються рідко. Перед початком генералізованого судомного нападу виникає блідість та синюшність верхньої частини тіла. Під час нападу хворий падає, закидає голову, сильно (нерідко – до скрегота) стискає зуби, стогне, згинає руки та ноги. Можливі порушення дихання та мимовільне сечовипускання.

Деякі види епілептичних нападів не розпізнаються оточуючими через незвичні симптоми, невідомі людям, далеким від медицини. Серед таких нападів – раптові зупинки промови, а також промовляння слів чи фраз, які не відповідають нагоді, не відповідають темі розмови і не зберігаються в пам’яті хворого. Іноді напади виникають і натомість провісників (дисфорії, різкого посилення тривоги і дратівливості), які оточуючі сприймають ознаки алкогольної абстиненції.

Відмінною рисою є деякі особливості стану та поведінки хворих у післяприпадковому періоді. Пацієнти, які страждають на ідіопатичну епілепсію, після нападів зазвичай почуваються втомленими, млявими, розбитими. Рідше відзначається фаза сутінкового затьмарення свідомості чи психомоторного збудження.

У хворих на алкогольну епілепсію після нападу виникають порушення сну: безсоння, часті нічні та ранні пробудження та емоційно насичені фантастичні сновидіння. У 50% пацієнтів, які страждають на напади у зв’язку з вживанням алкоголю, на тлі безсоння через 1-2 дні після нападу розвивається делірій, що супроводжується яскравими зоровими галюцинаціями, в яких присутні чорти, інопланетяни, фантастичні істоти і т. д. Згодом напади не у Як це нерідко буває при ідіопатичній епілепсії. Наголошується на переважання особистісних змін, характерних для алкогольної деградації, а не для епілептичного процесу.

Діагноз виставляється з урахуванням анамнезу та клінічних проявів. Діагностичне значення мають вказівки на тривале вживання спиртних напоїв, відсутність нападів до виникнення алкогольної залежності та зв’язок між нападами та відмовою від прийому алкоголю. Дані додаткових досліджень малоінформативні, епілептичні знаки на електроенцефалограмі, як правило, відсутні.

Пацієнтів з епілептичним статусом та багаторазовими нападами госпіталізують у відділення інтенсивної терапії для підтримки життєво важливих функцій організму. Здійснюють переливання глюкози та сольових розчинів, вводять діазепам, гексобарбітал та тіопентал. Решту хворих направляють на обстеження та лікування в наркологічне відділення. Застосовують протисудомні засоби. Барбітурати використовують нечасто, оскільки ці препарати протипоказані при алкоголізмі. Виняток – напади, стійкі до дії інших протисудомних засобів. За наявності достатніх показань барбітурати призначають лише в умовах стаціонару під постійним контролем стану пацієнта.

Обов’язковою умовою успішної терапії даної патології є припинення прийому спиртних напоїв. Тактика лікування алкогольної залежності визначається наркологом. Може застосовуватися індивідуальна та групова психотерапія, гіпносуггестивна техніка, медикаментозне кодування з використанням імплантів та препаратів для внутрішньовенного введення. При необхідності пацієнту видають направлення до спеціалізованої реабілітаційної клініки.

За повної відмови від алкоголю прогноз сприятливий. Найчастіше напади повністю зникають. Характерних для епілепсії змін особи не спостерігається, вираженість психічних розладів та особистісних порушень визначається тривалістю та тяжкістю алкоголізації. При продовженні вживання спиртного можливе прискорення нападів. Загроза для життя пацієнта може виникати у разі розвитку епілептичного статусу та алкогольного психозу, а також при травмах внаслідок генералізованих судомних нападів.