Алкогольна маячня ревнощів

Алкогольна маячня ревнощів – Це хронічний металкогольний психоз, що характеризується переважанням ідей подружньої невірності. Розвивається поступово, може довгий час залишатися непоміченим для оточуючих. Супроводжується утворенням системи маячних ідей, які поступово все більше втрачають зв’язок із реальністю. Хворі можуть стежити за дружиною, пред’являти необґрунтовані претензії, змушувати до зізнань та виявляти садистичну поведінку по відношенню до дружини. Маячні ідеї зберігаються навіть після відмови від алкоголю, при кваліфікованому лікуванні та тривалому утриманні спостерігається редукція марення.

Алкогольна маячня ревнощів – психоз, що виникає на тлі тривалого вживання алкоголю. становить 1-3% від загальної кількості алкогольних психозів. Характеризується поступовим, неявним посиленням симптомів, через що хвороба довгий час залишається непомітною для оточуючих (за винятком членів сім’ї). Зазвичай розвивається на ІІ-ІІІ стадіях алкоголізму. Страждають чоловіки віком 40 років і більше, середній вік появи перших симптомів – 49 років. У жінок ця патологія діагностується надзвичайно рідко.

Відмінними рисами цього алкогольного психозу є високий рівень систематизації та поступове прогресування, що супроводжується посиленням психоорганічних порушень, збільшенням рівня агресивності та порушеннями соціальної поведінки. Під час алкогольних ексцесів хворі нерідко виявляють жорстокість стосовно дружин або співмешканок, можливі побиття і навіть вбивства. Перебіг психозу хронічний, спостерігаються періодичні загострення. Лікування алкогольного марення ревнощів здійснюють фахівці в галузі наркології та психіатрії.

Основною причиною розвитку психозу є тривале зловживання алкоголем, що супроводжується розвитком психоорганічного синдрому. Зазвичай захворювання виникає у хворих з епілептоїдною або паранояльною акцентуацією характеру. Ще до початку хвороби такі пацієнти егоцентричні, недовірливі, підозрілі, схильні жорстко регламентувати життя оточуючих та вимагати суворого дотримання встановлених ними правил.

У преморбідному періоді нерідко виявляється схильність до формування надцінних ідей. У більшості хворих спостерігається безперервний тривалий перебіг алкоголізму (десять років і більше). Найчастіше виявляються ознаки алкогольної деградації особистості. В анамнезі є біла гарячка та інші алкогольні психози. Можуть виявлятись тяжкі порушення функцій внутрішніх органів, алкогольна енцефалопатія, алкогольні поліневрити та інші захворювання, зумовлені хронічним алкоголізмом.

Маячня ревнощів розвивається поступово. Спочатку пацієнти висловлюють підозри або висувають претензії епізодично, у стані алкогольного сп’яніння або на тлі абстинентного синдрому. Через деякий час маячня інтерпретація реальних подій виникає не тільки при прийомі алкоголю, а й у тверезому стані. На початкових стадіях захворювання певну роль відіграє реальне погіршення відносин між подружжям, обумовлене тривалим пияцтвом хворого.

Оскільки хворий формує марення, частково ґрунтуючись на поточній ситуації в сім’ї (конфліктах, деталях взаємовідносин тощо), спочатку його ідеї та висловлювання виглядають досить правдоподібними для оточуючих. Надалі марення все більше втрачає зв’язок з реальністю, систематизується, кристалізується і «обростає» безліччю подробиць. У цей період нерідко виникають ілюзії у вигляді іронічних чи саркастичних натяків, уривків розмов та випадкових фраз, у яких оточуючі нібито обговорюють сімейну ситуацію пацієнта.

Хворий активізується. Його словесні закиди доповнюються діями щодо «викриття» нібито невірної дружини. Пацієнт влаштовує стеження, провокує дружину, створює ситуації, в яких зрада «вийде назовні» та буде доведена. За часів існування СРСР хворі з маренням ревнощів часто зверталися до профспілок та інших організацій, просячи посприяти збереженню сім’ї. В даний час кількість таких дій зі зрозумілих причин зменшилася, проте пацієнти можуть наносити візити начальству подружжя, вимагаючи «простежити» або «припинити потворну поведінку» дружини.

Надалі ситуація ще більше посилюється, виникають конфабуляції (хибні спогади) про минулі події. Пацієнт стверджує, що дружина як зберігає вірність нині, а й змінювала йому протягом усього сімейного життя. Він вважає, що спільні діти народжені немає від нього, як від коханця (чи коханців), що негативно позначається його ставлення до дітей. На підтвердження свого марення хворий наводить численні «факти», породжені хибними спогадами (оповідання інших людей, особиста присутність при факті зради). При цьому пацієнт ніколи не говорить про свою поведінку в момент, коли їм було встановлено невірність дружини, навіть якщо розповідає про те, як був безпосереднім свідком сексуальних стосунків подружжя з іншим чоловіком.

Іноді марення ревнощів ускладнюється і зв’язується в єдину систему з іншими маревними ідеями (шкоди, отруєння, ворожби). Поведінка хворого стає дедалі агресивнішим, нерідко – садистичним. Частішають акти фізичного насильства стосовно інших членів сім’ї (нібито невірній дружині, «чужим» дітям, «що покриває» дружину тещі тощо. буд.). Виникає реальна небезпека вбивства дружини. Агресія по відношенню до суперника виникає значно рідше, навіть якщо «коханець дружини» добре знайомий пацієнтові. Іноді хвороба довго залишається не діагностованою, оскільки хворі зовні продовжують поводитися як завжди і «тримають підозри при собі» до повного оформлення марення. У разі першим свідченням захворювання може стати заздалегідь сплановане вбивство дружини.

Пацієнти, які страждають на цей алкогольний психоз, становлять велику небезпеку для оточуючих. Оскільки такі хворі схильні приховувати свій стан від медичних працівників, при підозрі на алкогольне марення ревнощів проводять розширене опитування або використовують пробу з етиловим спиртом. 20% розчин етилового спирту вводять внутрішньовенно, через 10-15 хвилин настає алкогольне сп’яніння, що супроводжується загостренням маячних ідей. У результаті пацієнт ділиться з лікарем своїми підозрами та проблемами, пов’язаними з «невірністю» дружини.

Лікування психозу тривале, здійснюється в умовах психіатричного чи наркологічного відділення. Пацієнтам проводять дезінтоксикаційну терапію, вводять великі дози вітамінів, призначають нейролептики. На початкових стадіях, особливо при стійкому глибокому маренні, використовують інсулінові коми. Медикаментозну терапію доповнюють психотерапевтичним впливом. Проводять лікування алкогольної залежності. Хворих виписують лише після редукції маячних ідей та зникнення агресивних тенденцій.

Слід враховувати, що пацієнти можуть вводити родичів та медпрацівників в оману, дисимулюючи симптоми хвороби, запевняючи інших людей у ​​своєму одужанні та вимагаючи виписки. Для того, щоб запобігти небезпеці для оточуючих, виписку у таких випадках оформлюють лише за рішенням лікарської комісії. Протягом 3 років після виписки пацієнти спостерігаються у нарколога та психіатра. При загостренні марення їх негайно госпіталізують. Якщо хворий цурається лікування, показана примусова госпіталізація.

Прогноз при цій патології сумнівний. У багатьох хворих маячні ідеї зберігаються навіть після повної відмови від вживання алкоголю. Однак при кваліфікованому лікуванні та дотриманні тверезого способу життя марення поступово слабшає, хоча далеко не завжди зникає повністю. Пацієнти кажуть, що «прощають» дружину, вважають минуле неважливим і хочуть налагодити стосунки. Приблизно у 30% випадків протягом кількох років після припинення вживання спиртних напоїв настає практично повне одужання.

Якщо хворий продовжує вживати алкоголь, симптоми психозу зберігаються. Єдиною причиною зменшення інтенсивності та цінності маячних ідей у ​​міру старіння пацієнта стає наростаюче інтелектуальне та когнітивне зниження, зумовлене органічними змінами в головному мозку. У літніх хворих збільшується кількість хибних спогадів, при цьому маячня ревнощів дещо втрачає свою гостроту і частково заміщається маренням шкоди.