Алкогольна поліневропатія

Алкогольна поліневропатія – множинне ураження периферичних нервів при алкоголізмі. Зазвичай виникає на пізніх стадіях алкогольної хвороби. Супроводжується слабкістю м’язів, порушеннями чутливості та атаксією. Можлива підвищена пітливість. Нерідко спостерігаються набряки, зміни температури та фарбування дистальних відділів кінцівок. У ряді випадків виникають психічні розлади. Розвивається поступово, рідше гостро. При лікуванні симптоми редукуються протягом декількох місяців або років. Проводиться вітамінотерапія, метаболічна терапія та фізіотерапія. При відмові алкоголю прогноз досить сприятливий.

Алкогольна поліневропатія – захворювання, що супроводжується одночасним ураженням великої кількості периферичних нервів. За статистикою, поліневропатія, що супроводжується неврологічною симптоматикою, виявляється у 10-30% пацієнтів, які страждають на алкоголізм. Під час проведення комплексного електроміографічного дослідження ті чи інші порушення, які свідчать про наявність безсимптомної форми алкогольної поліневропатії, виявляються в більшості хронічних алкоголіків.

Чоловіки страждають на клінічні форми поліневропатії частіше за жінок. У більшості випадків спостерігається хронічний або підгострий перебіг. Іноді хвороба розвивається гостро, і натомість запою чи переохолодження. Тривалість захворювання може суттєво відрізнятися і становить від кількох місяців до кількох років. Вихід значною мірою залежить від своєчасного лікування та відмови від вживання алкоголю. Алкогольна поліневропатія часто стає причиною інвалідності, яка надалі може бути знята у разі задовільних результатів лікування. Лікування цього захворювання здійснюють неврологи у співпраці з фахівцями в галузі наркології.

Основними причинами розвитку алкогольної поліневропатії є: токсична дія алкоголю на організм, нестача вітамінів групи В, порушення харчування, збільшення вмісту цукру в крові та спадково обумовлені особливості метаболізму хворого. Патологія, як правило, виникає у пацієнтів із третьою, рідше – з другою стадією алкоголізму. Імовірність появи симптомів поліневропатії зростає при прийомі неякісного алкоголю, денатуратів та всіляких хімічних рідин, що містять етиловий спирт.

При постійному вживанні спиртного в організмі пацієнта накопичується проміжний токсичний продукт розпаду етанолу – ацетальдегід. Він має руйнівну дію на всі органи та тканини, у тому числі – на аксони нервових клітин. Швидкість накопичення ацетальдегіду значною мірою визначається спадково зумовленими особливостями метаболізму – здатністю організму продукувати ацетальдегіддегідрогеназу та алкогольдегідрогеназу (ферменти, що беруть участь у переробці етанолу).

Ситуація посилюється дефіцитом вітаміну В1, який бере участь у передачі нервових імпульсів, виступає як антиоксидант, перешкоджає руйнуванню клітин (у тому числі і клітин нервової тканини) та впливає на переробку алкоголю в печінці. Нестача вітаміну В1 обумовлена ​​цілим комплексом причин, серед яких – недостатнє або незбалансоване харчування, пов’язане зі зниженням апетиту, запоями, матеріальними труднощами та неувагою до свого здоров’я; погіршення всмоктування вітаміну В1 у кишечнику; порушення функції клітин печінки тощо.

Всі порушення розвиваються поступово, патологічні зміни у периферичній нервовій системі виникають задовго до появи перших клінічних симптомів. З урахуванням виразності цих змін, а також наявності або відсутності клінічної симптоматики розрізняють 4 стадії поліневропатії:

• 0 стадія – Поліневропатія відсутня. Ознаки патології не виявляються навіть під час проведення спеціальних досліджень (електроміографії, кількісного вегетативного та сенсорного тестування).
• 1 стадія – Безсимптомна поліневропатія. Клінічних ознак немає, проте спеціальні дослідження свідчать про наявність патологічних змін.
• 2 стадія – Клінічно значуща поліневропатія. Захворювання можна діагностувати на підставі скарг та об’єктивного дослідження, виражений функціональний дефект відсутній.
• 3 стадія – Поліневропатія з вираженими функціональними порушеннями. Працездатність знижена чи втрачена.

Першими проявами алкогольної поліневропатії зазвичай стають парестезії – порушення чутливості, що виявляються відчуттям легкого оніміння, повзання мурашок та поколювання. Хворі скаржаться, що «відсиділи ногу» при довгому стані сидячи або «відлежали руку» уві сні. На початкових стадіях поліневропатії парестезії з’являються лише за тривалого перебування у незручному становищі, тому нерідко викликають в пацієнтів особливої ​​тривоги.

Надалі частота виникнення та вираженість парестезій збільшується. Температурна та больова чутливість знижуються, оніміння стає постійним і поступово поширюється у проксимальному напрямку. Пацієнти з вираженою поліневропатією кажуть, що на їхні руки та ноги начебто одягнені рукавички та шкарпетки, що зменшують чутливість. Під час ходьби створюється відчуття руху «на повітряній подушці». Працюючи руками предмети погано сприймаються на дотик. Симптом може прогресувати як різко (приблизно протягом місяця), і поступово (протягом року і більше).

Парестезії можуть поєднуватися з прогресуючою м’язовою слабкістю, яка також поширюється у висхідному напрямку. У деяких випадках у клінічній картині переважає м’язова слабкість, а парестезії йдуть на другий план. Сенсорні та м’язові порушення в області нижніх кінцівок виявляються практично у всіх пацієнтів. Верхні кінцівки залучаються до процесу приблизно 50% випадків. При поразці товстих швидкопровідних нервових волокон страждає як температурна і больова, а й вібраційна чутливість, і навіть м’язово-суглобове почуття. У тяжких випадках виникають паралічі.

При неврологічному обстеженні ранніх стадіях виявляється підвищення сухожильных рефлексів, на пізніх – зниження. Шкірна та больова чутливість знижена. Тонус м’язів знижено, за наявності м’язових порушень швидко розвивається атрофія. Іноді у дистальних відділах кінцівок формуються контрактури. Часто спостерігається ураження литкових м’язів, що супроводжується посиленням болю при пальпації м’язів та тиску на ділянку проходження нервів, що іннервують цю анатомічну ділянку. Як додатковий метод, що дозволяє підтвердити діагноз поліневропатії, використовують електроміографію, кількісне вегетативне та сенсорне тестування.

Лікування включає повну відмову від прийому спиртних напоїв і повноцінне харчування. Пацієнтам призначають вітаміни групи В у таблетках та ін’єкціях, антиоксиданти, антигіпоксанти, засоби для покращення мікроциркуляції та нервової провідності. При інтенсивному больовому синдромі використовують анальгетики, іноді – антиконвульсанти та антидепресанти. Проводять масаж та ЛФК, спрямовані на профілактику контрактур та зміцнення уражених м’язів.

Важливою частиною лікування є психотерапевтична робота щодо роз’яснення причин розвитку алкогольної поліневропатії та важливості підтримки тверезого способу життя. Крім того, психотерапевт допомагає пацієнтові впоратися з психологічними труднощами, що виникають на фоні припинення прийому спиртного. При необхідності хворого направляють до нарколога, який проводить медикаментозне лікування алкоголізму, вшивання імпланту, кодування за Довженком або гіпносугестивну терапію.

Прогноз при поліневропатії залежить від тяжкості захворювання, наявності або відсутності лікування та готовності пацієнта відмовитись від прийому алкоголю. У розпал хвороби спостерігаються виражені порушення працездатності, проте у подальшому прояви поліневропатії поступово редукуються. В активній фазі більшість пацієнтів отримує II групу інвалідності, у міру поліпшення стану їх переводять на ІІІ групу. Надалі у легких випадках можливе повне усунення симптомів та відновлення працездатності, в інших хворих спостерігаються залишкові явища різного ступеня вираженості. Прийом алкоголю та порушення харчування у пацієнтів, які перенесли алкогольну поліневропатію, можуть спровокувати загострення хвороби з розвитком ще більш яскравої клінічної симптоматики.