Алкогольний делірій

Алкогольний делірій – це металкогольний психоз, що виникає через кілька днів після різкого скасування алкоголю. Найчастіше спостерігається у пацієнтів із ІІ та ІІІ стадією алкоголізму. Супроводжується порушенням свідомості, зоровими, слуховими та тактильними ілюзіями та галюцинаціями. Характерно поступовий початок із провісниками у вигляді занепокоєння, тремору кінцівок, серцебиття, коливань артеріального тиску, безсоння або жахливих сновидінь. Діагностується у процесі збору анамнезу. Лікування проводиться за допомогою дезінтоксикаційної терапії, призначення психотропних, ноотропних препаратів.

Алкогольний делірій – найпоширеніший алкогольний психоз. Зазвичай розвивається не раніше ніж через 7-10 років регулярного прийому алкоголю у хворих на алкоголізм II і III ступеня. В окремих випадках після бурхливих алкогольних ексцесів може виникати у людей, які не страждають на алкогольну залежність. Всупереч поширеній думці, симптоми алкогольного делірію завжди з’являються через деякий час після різкого скасування спиртного і ніколи – у стані алкогольного сп’яніння.

Алкогольний делірій може супроводжуватись агресивністю, але хворі далеко не завжди бувають агресивними. Іноді спостерігається протилежна картина: доброзичливість, ентузіазм, спроби вчинити якісь шляхетні дії на благо оточуючих (наприклад, вигнати зелених чоловічків, поки ті не розплодилися і почали докучати іншим людям). Однак хворого не можна вважати безпечним, навіть якщо він поводиться безневинно – його стан у будь-який момент може змінитися. Алкогольний делірій є небезпечним для життя станом – без лікування внаслідок самогубств, нещасних випадків та ускладнень з боку внутрішніх органів гине близько 10% пацієнтів. При підозрі на це захворювання необхідно негайно звертатися за допомогою до фахівців у галузі наркології та психіатрії.

Основною причиною розвитку алкогольного делірію є алкоголізм. Як фактори ризику виділяють тривалі важкі запої, вживання неякісного алкоголю (сурогатів, технічних рідин та фармакологічних препаратів з високим вмістом спирту) та виражені патологічні зміни внутрішніх органів. Певне значення мають черепно-мозкові травми та захворювання головного мозку в анамнезі. Патогенез цього захворювання поки не з’ясований, передбачається, що вирішальну роль відіграють хронічна інтоксикація та обмінні порушення в головному мозку.

Нерідко алкогольний делірій розвивається на тлі вираженого психічного чи фізичного стресу, наприклад, коли пацієнт травмується у стані сп’яніння та потрапляє до травматологічного відділення. Різке припинення прийому алкоголю у поєднанні зі зміною обстановки, фізичним болем та дискомфортом, а також переживаннями з приводу травми накладаються один на одного та збільшують ймовірність розвитку білої гарячки. Аналогічна ситуація спостерігається при надходженні запійних хворих до гастроентерологічного, кардіологічного та інших відділень. У домашніх умовах делірій зазвичай виникає, коли хворі різко виходять із запою через загострення соматичної патології.

Виділяють кілька видів алкогольного делірію:

• Класичний або типовий делірій. Симптоми хвороби з’являються поступово. У розвитку захворювання проходить ряд послідовних стадій.
• Люцидний делірій. Характерно гострий початок. Маячня та галюцинації відсутні, переважають розлади координації, тремор, тривога та страх.
• Абортивний делірій. Спостерігаються фрагментарні галюцинації. Маячні ідеї уривчасті, недостатньо сформовані. Відзначається виражена тривожність. Можливе одужання чи перехід до іншої форми делірію.
• Професійний делірій. Початок як при типовій білій гарячці. У подальшому галюцинації і марення редукуються, в клінічній картині починають превалювати повторювані рухи, пов’язані з виконанням професійних обов’язків, одяганням, роздяганням і т.д.
• Мусуючий делірій. Розвивається з професійного делірію, рідше з інших форм захворювання. Супроводжується важким затьмаренням свідомості, вираженими соматовегетативними порушеннями та характерними руховими розладами.
• Атиповий делірій. Зазвичай виникає у хворих, які раніше перенесли чи кілька алкогольних психозів. Клінічна картина включає симптоми, характерні для шизофренії.

Існує також кілька форм алкогольного делірію, при яких типові для білої лихоманки клінічні прояви поєднуються з іншими порушеннями (онейроїдом, психічними автоматизмами тощо).

Типовий делірій

Класичний алкогольний делірій починається поступово. У його перебігу чітко виділяється продромальний період та три стадії. Для цієї форми хвороби характерний безперервний перебіг, однак приблизно в 10% випадків розвивається 2 або 3 напади, розділених короткими (до 1 доби) світлими проміжками. Делірій зазвичай закінчується гостро після тривалого глибокого сну. Рідше відзначається поступове зникнення симптомів. Тривалість класичного делірію коливається від 2 до 8 днів, у 5% випадків спостерігається затяжна течія.

У продромальному періоді спостерігаються порушення сну (важкі кошмарні сновидіння, нерідко у поєднанні з нічними чи ранніми пробудженнями). Пацієнти відчувають слабкість та занепад сил. Настрій знижений. У 1-2 добу після припинення прийому алкоголю у деяких хворих виникають абортивні епілептиформні напади. Іноді провісниками делірію стають короткочасні слухові галюцинації. У деяких пацієнтів продромальний період відсутній.

На першій стадії алкогольного делірію переважають характерні порушення настрою. Емоційні стани швидко змінюються, на зміну тривозі та занепокоєнню приходять ейфорія та піднесений настрій, щоб через короткий час змінитись пригніченістю та зневірою. Мова, рухи та міміка живі. Всі перелічені симптоми створюють враження внутрішнього занепокоєння та деякої «піднятості». Пацієнти гостро реагують на будь-які подразники: спалахи світла, звуки, запахи і т. д. Хворі можуть розповідати про якісь яскраві образи та спогади, що спливають у їхній свідомості. Можливі уривчасті слухові галюцинації та зорові ілюзії. Сон поверхневий, спостерігаються часті пробудження, що супроводжуються вираженою тривогою.

На другій стадії з’являються гіпнагогічні галюцинації (галюцинації у момент засинання). Сон залишається поверховим, хворих мучать кошмари. Після пробудження пацієнти важко відрізняють свої сни від реальності. Вдень відзначаються зорові ілюзії, ще більше збільшується чутливість до зовнішніх подразників. При переході на третю стадію з’являється безсоння. Галюцинації стають яскравими, численними, практично незмінними.

Зазвичай хворі бачать дрібних тварин, рідше – фантастичних чудовиськ або реальних великих звірів. Нерідко спостерігаються тактильні галюцинації – виникає відчуття дрібного стороннього тіла (наприклад, волоска) у роті. У деяких пацієнтів присутні слухові галюцинації – голоси, що засуджують або загрожують. Стан хворих поступово погіршується, вони все більше «занурюються» в альтернативну реальність. На висоті делірію присутні всі види галюцинацій: зорові, слухові, тактильні, нюхові і т.д.

Пацієнтам здається, що становище їхнього тіла змінюється, сторонні предмети обертаються, падають чи хитаються. В уяві хворих виникають сцени з інопланетянами, фантастичними істотами чи реальними тваринами. Змінюється сприйняття часу, воно суб’єктивно подовжується чи коротшає. Емоційний стан та поведінка пацієнтів залежить від вмісту галюцинацій. Хворі можуть намагатися втекти, збирати щось з одягу чи з навколишніх предметів, вести діалог із неіснуючим співрозмовником тощо.

Спостерігаються маячні побудови, проте марення ніколи не досягає ступеня впорядкованості, характерної для алкогольного галюцинозу. Ще однією відмінністю від галюцинозу є підвищена навіюваність. Пацієнтів можна переконати в тому, що вони бачать написаний текст на чистому аркуші паперу, чують голос по відключеному телефону тощо. Під час активного діалогу з реальним співрозмовником психотичні прояви часто стають менш вираженими. У ранкові та денні години з’являються світлі проміжки, у вечірній та нічний час стан хворих погіршується.

Після закінчення третьої стадії пацієнти виходять із делірію, зазвичай – різко, рідше – з поступовою хвилеподібною редукцією симптомів. Розвивається виражена астенія, спостерігаються коливання настрою від захопленої сентиментальності до пригніченості та сліз. Хворі добре пам’ятають свої галюцинації, але важко згадують реальні події в період хвороби. У жінок нерідко розвивається субдепресія чи депресія, чоловіки – легка гіпоманія.

Інші форми делірію

Інші види делірію діагностуються рідше за класичну білу гарячку. Особливо важкими деліріями вважаються професійний та муситируючий. При них частіше, ніж за інших форм захворювання, спостерігаються летальні наслідки. Для професійного делірію характерне поступове обтяження клінічної картини з наростаючою одноманітністю афективних та рухових розладів.

При мусситующей формі захворювання превалюють прості рудиментарні руху (обирання, хапання тощо. буд.), безладна мова, вегетативні і неврологічні порушення. Може виявлятися глухість серцевих тонів, почастішання дихання та серцебиття, різкі коливання артеріального тиску, підвищена пітливість, виражена гіпертермія, сильний тремор, грубі порушення координації та зміна тонусу м’язів.

Прогностично несприятливими ознаками є виражена гіпертермія, парез кишечника, гостра серцево-судинна недостатність, парез очних м’язів, глибокі порушення свідомості, посмикування м’язів, порушення сечовиділення, нетримання сечі та калу та почастішання дихання понад 48 вдихів на хвилину. Навіть за сприятливого результату слід пам’ятати, що у всіх пацієнтів, які перенесли алкогольний делірій, при прийомі алкоголю різко підвищується ризик повторного психозу.

Показано термінову госпіталізація в наркологічне або психіатричне відділення. Проводять дезінтоксикаційну терапію та заходи щодо нормалізації життєво важливих функцій. На початкових етапах використовують плазмаферез та метод форсованого діурезу. У ході інфузійної терапії хворим переливають сольові розчини (у тому числі – розчин хлориду калію для попередження гіпокаліємії), глюкозу, сольові розчини тощо. Призначають вітаміни та ноотропи.

Психотропні засоби найчастіше неефективні, тому використовуються далеко не завжди. Показанням до призначення психотропних препаратів є безсоння, виражена тривожність та психомоторне збудження. При мусситующем та професійному делірії психотропні препарати протипоказані. Лікування всіх форм алкогольного делірію здійснюється наркологом за постійного контролю над функціями життєво важливих органів.

Прогноз при алкогольному делірії залежить від форми хвороби та своєчасності лікування. При типовій білій гарячці в більшості випадків настає одужання. У деяких хворих можуть спостерігатися залишкові явища у вигляді психоорганічного синдрому та порушень пам’яті різного ступеня виразності. Водночас (особливо за відсутності лікування) не можна виключати ймовірність розвитку тяжких ускладнень з боку внутрішніх органів. Імовірність смерті різко збільшується при важких психозах.