Алкогольний гепатит

Алкогольний гепатит – це патологічні зміни печінки, що характеризуються ознаками запалення, жирової дистрофії, фіброзу, причиною яких є токсична дія на орган метаболітів алкоголю. При продовженні дії етіологічного фактора зміни печінки переходять у цироз – необоротне ушкодження. Тяжкість захворювання визначається як дозою, так і якістю та тривалістю прийому спиртного. Гепатит може протікати у гострій чи хронічній формі. Лікування спрямоване на відмову від алкоголю, забезпечення достатньо калорійної та поживної дієти, нормалізацію функціонального стану печінки.

Алкогольний гепатит – захворювання, що є одним з основних проявів алкогольної хвороби печінки, яке в сучасній гастроентерології поряд з алкогольним фіброзом відноситься до провісників або початкових проявів цирозу печінки. Як правило, це захворювання розвивається через п’ять-сім років регулярного вживання спиртного. Патологія прогресує при продовженні вживання алкогольних напоїв.

Причиною алкогольного гепатиту є тривале зловживання алкоголем. У чоловіків пошкодження печінки може розвинутися при вживанні 50-80 г алкоголю на добу, у жінок – 30-40 г, у підлітків – 15-20. Швидкість розвитку та прогресування захворювання визначається кількістю, частотою алкоголізації, якістю вживаних напоїв, індивідуальними особливостями організму, тривалістю зловживання.

Ймовірність розвитку алкогольного пошкодження печінки вища у осіб, які мають генетичні особливості ферментів, що метаболізують алкоголь, у пацієнтів, що перенесли вірусний гепатит, а також при вихідному дефіциті харчування.

Прийом алкоголю супроводжується його метаболізацією в печінці до ацетальдегіду, що має властивість ушкоджувати гепатоцити (печінкові клітини). Каскад хімічних реакцій, що запускаються в організмі цією речовиною, стає причиною гіпоксії гепатоцитів, а в результаті – їх загибелі. Внаслідок токсичного алкогольного пошкодження печінки у її тканині розвивається дифузний запальний процес.

Алкогольний гепатит може мати персистуючий або прогресуючий перебіг. Персистуючий перебіг є відносно стабільною формою захворювання, при цьому в умовах припинення вживання спиртного пошкодження клітин печінки оборотне. Продовження алкоголізації призводить до переходу у прогресуючу форму.

Прогресуюча форма (поділяється на легкий, середній та тяжкий ступеня за активністю) характеризується дрібновогнищевим некротичним ураженням печінки, яке часто переходить у цироз. Своєчасне лікування цієї форми призводить до стабілізації процесу, залишкові явища зберігаються.

Залежно від перебігу виділяють гострий та хронічний алкогольний гепатит. Гостра течія характеризується гострим прогресуючим ураженням печінки. Близько 70% випадків тривалого зловживання викликає саме гострий гепатит, який у 4% випадків дуже швидко переходить у цироз. Дана форма може протікати у таких варіантах: латентному, жовтяничному, холестатичному та фульмінантному. Тяжкі варіанти гострого алкогольного гепатиту частіше розвиваються на тлі наявного цирозу після важкого запою.

Латентний варіант течії немає характерної симптоматики. Пацієнти відчувають певний тягар у підребер’ї праворуч, легку нудоту. Виявляється даний варіант зазвичай за результатами лабораторних досліджень (підвищення трансаміназ). Постановка остаточного діагнозу потребує біопсії.

Жовтяничний варіант течії є найчастішим. Характерними ознаками є скарги на виражену слабкість, анорексію, біль у сфері правого підребер’я, діарею, нудоту, блювання, зниження ваги, пожовтіння шкірних покривів, склер. Можливе підвищення температури тіла. Печінка збільшена, гладка (при цирозі – горбиста), при пальпації болюча. Виявлення таких симптомів, як спленомегалія, асцит, пальмарна еритема (почервоніння долонь), телеангіектазії, свідчить про наявний фоновий цироз.

Холестатичний варіант алкогольного гепатиту зустрічається рідше, його характерними ознаками є інтенсивний свербіж шкіри, знебарвлення калу, жовтяниця, потемніння сечі. Даний варіант має затяжну течію. Фульмінантний варіант характеризується швидким прогресом гепаторенального, геморагічного синдрому, вираженої зміни лабораторних маркерів. На тлі печінкової коми, гепаторенального синдрому результат може бути летальним.

Хронічний перебіг алкогольного гепатиту характеризується помірною вираженістю клінічних ознак та лабораторних маркерів. Постановка діагнозу ґрунтується на характерних ознаках, що виявляються при біопсії печінки, які свідчать про наявність запалення за відсутності цирозу.

Діагностика алкогольного гепатиту може бути пов’язана з певними труднощами. Легкий перебіг захворювання може не супроводжуватися специфічними симптомами, і запідозрити його можна тільки при виявленні змін лабораторних показників.

Лабораторними ознаками гострої форми є лейкоцитоз, рідше – лейкопенія (при токсичному впливі алкоголю на кістковий мозок), В12-дефіцитна анемія, прискорена ШОЕ, а також підвищення маркерів ушкодження печінки. Ультразвукове дослідження печінки виявляє збільшення її розмірів, неоднорідність структури, рівні контури. Магнітно-резонансна томографія (МРТ печінки) визначає колатеральний печінковий кровотік, супутнє ушкодження підшлункової залози.

При хронічній формі ультразвукове дослідження печінки виявляє незначне чи помірне збільшення печінки, підвищення її эхогенности, однорідність структури. Лабораторні показники змінено помірно. Біопсія печінки при алкогольному ушкодженні дозволяє виявити специфічні ознаки запалення, фіброзу, некрозу. Виразність ушкодження залежить від форми захворювання та його тривалості.

Виявлення в ході проведеного обстеження ознак ушкодження печінки має поєднуватись з анамнестичними даними, що вказують на тривале вживання алкоголю, а також наявність залежності, зловживання. Це важко, оскільки не завжди лікар має повну інформацію про пацієнта. Саме тому для збору повного анамнезу повинні бути залучені родичі, оскільки пацієнти часто значно зменшують кількість спиртних напоїв, що вживаються.

Також виявляються характерні зовнішні ознаки алкогольної хвороби (алкоголізму): одутлість обличчя, тремор рук, язика, повік, атрофія м’язів плечового поясу, контрактуру Дюпюїтрена (фіброзна зміна долонних сухожиль, що призводить до їх укорочення та згинальної деформації кисті). органів-мішеней (нирок, серця, підшлункової залози, центральної нервової системи).

Терапія цього захворювання має бути комплексною. Основними напрямками лікування є усунення шкідливого фактора, призначення відповідної дієти, проведення медикаментозної терапії. Будь-яка форма алкогольного гепатиту насамперед вимагає припинення дії етіологічного фактора – спиртного. Без відмови від алкоголю прогрес ушкодження неминучий. При легких формах цього достатньо для зворотного розвитку змін у печінці.

Алкогольний гепатит супроводжується в більшості пацієнтів дефіцитом харчування. Чим важче ушкодження печінки, тим більше виражена трофічна недостатність. Рекомендується енергетична цінність добового раціону близько 2000 калорій. Вміст білка повинне становити 1 г на кілограм маси. Обов’язково достатнє надходження вітамінів, ненасичених жирних кислот. При анорексії призначається зондове ентеральне або парентеральне харчування. Інфузії амінокислот зменшують білковий катаболізм (витрати внутрішньотканинних запасів білка), покращує метаболізм тканин головного мозку.

Лікарська терапія включає призначення препаратів есенціальних фосфоліпідів, які зменшують жирову зміну печінки, мають антиоксидантний ефект, уповільнюють фіброз печінки, прискорюють регенерацію її клітин. Також при алкогольному пошкодженні, особливо холестатичній формі, призначаються препарати урсодезоксихолевої кислоти, що мають цитопротективний ефект. З метою досягнення антиоксидантного ефекту, блокування вироблення ацетальдегіду, пошкодження клітинних мембран призначаються силимаринсодержащие гепатопротектори.

Лікування гострої форми включає проведення дезінтоксикаційної терапії, введення плазмозамінних розчинів, корекцію електролітних порушень. При тяжкому перебігу із синдромом печінково-клітинної недостатності застосовуються глюкокортикостероїди. Лікування хронічної форми проводиться з урахуванням ступеня пошкодження печінки. Наявність фіброзу потребує повної відмови від алкоголю. Медикаментозна терапія включає призначення препаратів, що впливають на процес фіброзу, γ-інтерферону, гліцину.

Основою профілактики алкогольного гепатиту є обмеження вживання алкоголю, з метою запобігання прогресуванню наявних ушкоджень печінки – повна відмова. У пацієнтів з легким та середнім ступенем тяжкості алкогольного гепатиту при повному припиненні дії ацетальдегіду прогноз хороший – можливе повне відновлення функцій печінки. В даний час з метою лікування даної патології застосовують високоефективні препарати, які дозволяють вилікувати захворювання або стабілізувати стан пацієнта на тривалий час, запобігаючи перехід в цироз печінки.

Лікування повинен проводити лікар-гепатолог або гастроентеролог спільно з психотерапевтом та наркологом, оскільки вирішальним фактором є відмова від алкоголю. При продовженні дії етіологічного фактора, захворювання ускладнюється цирозом печінки. Це незворотний стан, який є фінальним етапом алкогольного ушкодження. І тут прогноз несприятливий. Такі пацієнти мають високий ризик розвитку гепатоцелюлярної карциноми.