Алопеція

Алопеція (Облисіння) – це прогресуюче випадання волосся, що призводить до облисіння голови або інших волосистих ділянок шкіри. Виділяють алопецію дифузну (стоншення та порідіння волосся по всій голові), осередкову (виникнення вогнищ повної відсутності волосся), андрогенну (за чоловічим типом, пов’язану з рівнем у крові чоловічих статевих гормонів) і тотальну (волосся відсутні повністю). Форма захворювання діагностується за даними трихоскопії, гормональних аналізів, біопсії шкіри, дослідження волосся. Лікування комплексне: підбір засобів догляду за волоссям, дієта, мезотерапія, фізіотерапія, при необхідності – трансплантація волосся.

Алопеція – це повне або осередкове випадання волосся в місцях їх звичайного зростання. Найчастіше алопеція спостерігається на волосистій частині голови. Різним видам алопеції схильні як чоловіки, і жінки. Близько половини чоловіків після 50 років і третина жінок мають різні ознаки алопеції. Алопеція представляє виражений косметичний дефект та серйозну психологічну проблему.

Випадання зрілого волосся зазвичай призводить до зниження щільності волосяного покриву і досить рідко до тотальної алопеції. Причин випадання зрілого волосся досить багато, наприклад, через фізіологічні зміни організму під час вагітності явища алопеції можуть наступити після пологів. Тривалий прийом ретиноїдів, оральних контрацептивів та препаратів, що уповільнюють згортання крові, особливо у поєднанні з постійними стресовими ситуаціями та ендокринними порушеннями, часто стають причиною алопеції. Нестача в організмі заліза, цинку та інші порушення харчування теж несприятливо впливає на щільність волосяного покриву.

Патогенетично алопеція такого типу зумовлена ​​мікозами, променевою терапією, отруєннями вісмутом, миш’яком, золотом, талієм та борною кислотою. Випадання волосся та алопеції може передувати протипухлинна терапія з використанням цитостатиків.

Як правило, алопеція починається поступово з появою невеликих залисин у тім’яній або лобовій частині голови, шкіра набуває глянсового блиску, спостерігаються явища атрофії волосяних фолікулів, у центрі вогнищ можна зустріти одиничні не змінене на вигляд довге волосся. Якщо причиною алопеції є випадання волосся, що росте, то з часом це може призвести до повної втрати волосся.

Андрогенна алопеція

Андрогенна алопеція спостерігається переважно у чоловіків, вона починає проявлятися після статевого дозрівання і формується до 30-35 років. Розвиток алопеції у разі пов’язані з підвищеною кількістю андрогенних гормонів, що з спадковими чинниками. Клінічно андрогенна алопеція проявляється заміщенням довгого волосся на пушкове, яке згодом ще більше коротшає і втрачає пігмент. Спочатку з’являються симетричні залисини в обох скронях з поступовим залученням в процес тім’яної зони. Згодом залисини зливаються через периферичний ріст.

Рубцева алопеція

Рубцева алопеція, при якій випадання волосся супроводжується появою блискучих і гладких ділянок волосистої частини голови, відрізняється тим, що подібні ділянки не містять волосяних цибулин. Причиною такого типу алопеції може бути вроджена аномалія та вади волосяних фолікулів. Але набагато частіше до рубцевої алопеції наводять інфекційні захворювання, такі як сифіліс, лепра та герпетичні інфекції. Зміни яєчників та гіпофіза за типом гіперплазій та полікістозів, базальноклітинний рак, тривалий прийом стероїдних препаратів так само провокують алопецію рубцевого типу. Вплив агресивних хімічних речовин, опіки, обмороження шкіри голови є найчастішими екзогенними причинами рубцевої алопеції.

Гнізда алопеція

Гніздна алопеція, коли ділянки облисіння не супроводжуються рубцюванням і розташовані у вигляді округлих осередків різного розміру, з’являється раптово. Причини гніздової алопеції не відомі, але тим часом ділянки з явищами алопеції мають тенденцію до периферичного зростання, що може призвести до тотального випадання волосся. Найчастіше гніздова алопеція спостерігається на волосистій частині голови, але процес облисіння може вражати область бороди, вусів, брів та вій. Спочатку вогнища алопеції мають невеликі розміри до 1 см у діаметрі, стан шкіри не змінено, але іноді може спостерігатися незначна гіперемія.

Устя волосяних фолікулів у зоні ураження добре помітні. У міру периферичного зростання вогнища алопеції набувають фестончастого характеру і зливаються між собою. У колі ділянок є зона розхитаного волосся, яке при незначній дії легко видаляється, волосся в цій зоні біля свого кореня позбавлене пігменту і закінчується булавоподібним потовщенням у вигляді білої точки. Вони отримали назву «волосся у вигляді знака оклику». Відсутність такого волосся свідчить про те, що гніздова алопеція перейшла в стаціонарну стадію та про закінчення прогресування випадання волосся.

Через кілька тижнів чи місяців у вогнищах алопеції ріст волосся відновлюється. Спочатку вони тонкі і безбарвні, але згодом їх колір і структура набувають нормального характеру. Той факт, що зростання волосся відновилося, не виключає ймовірність рецидивів.

Себорейна алопеція

Себорейна алопеція спостерігається приблизно 25% випадків себореї. Облисіння починається в період статевого дозрівання та досягає максимальної вираженості до 23-25 ​​років. Спочатку волосся стає жирним і блискучим, зовні виглядає як змащене маслом. Волосся склеюється в пасма, а на шкірі голови є щільно сидять жирні жовтого кольору лусочки. Процес супроводжується свербінням і нерідко приєднується себорейна екзема.

Облисіння починається поступово, спочатку термін життя волосся коротшає, воно стає тонким, рідшає і поступово довге волосся заміщається пушковим. У міру розвитку себорейної алопеції процес випадання волосся починає наростати, і лисина стає помітною, вона починається з країв лобової зони у напрямку до потилиці або з тім’яної зони у напрямку до лобової та потиличної. Осередок облисіння завжди облямований вузькою стрічкою здорового волосся, що щільно сидить.

Травматична алопеція

Трихотілломанія, коли у людини спостерігається нестримний потяг до висмикування власного волосся та пошкодження волосяних цибулин при надмірно тугому заплітанні кіс можуть призвести до травматичної алопеції, яка, приймаючи хронічний характер, нерідко закінчується повним облисінням.

Діагностика алопецій не складає труднощів, тому що у пацієнта спостерігається або зниження щільності волосяного покриву, або ділянки з повною відсутністю волосся. Набагато складніше виявити причину алопеції, щоб призначити схему лікування. Для цього потрібна консультація трихолога.

Зазвичай проводять комплексне обстеження пацієнта, яке включає обстеження гормонального фону – дослідження функцій щитовидної залози та визначення рівня чоловічих гормонів у крові. Також необхідний повний аналіз крові виявлення чи виключення порушень функцій імунної системи. Необхідно виключити або підтвердити сифілітичну природу алопеції, для чого проводять серологічне обстеження крові та тест RPR. У пацієнтів з гніздною алопецією зазвичай знижена кількість Т- і В-лімфоцитів і позитивна проба з потягуванням волосся – обережне потягування за стрижень волосся призводить до його легкого видалення.

Обов’язковим є мікроскопічне обстеження стрижня волосся та вогнищ облисіння на наявність грибків, біопсія шкіри волосистої частини голови дозволяє виявити або виключити дерматомікози та рубцеві алопеції, які розвинулися на тлі системного червоного вовчака, саркоїдозу або на тлі плоского лишаю. Додатково проводять спектральний аналіз волосся.

У лікуванні алопецій режим миття голови може бути довільним, за винятком себорейної алопеції, коли миття голови має бути не частіше ніж раз на тиждень. Використання неагресивних миючих засобів, до складу яких входять екстракти трав, сприяють росту волосся.

Крім вітамінокомплексів та основного лікування необхідно переглянути режим харчування. При облисіння та при випаданні волосся їжа повинна містити в собі велику кількість цинку та міді. До раціону необхідно включити печінку, морепродукти, зернові та злакові, гриби, зелені овочі, апельсиновий та лимонний сік – ці продукти повинні вживатися не рідше одного разу на день. Виняток кави, алкоголю та екстрактивних речовин сприяють нормалізації вегетативної нервової системи, а також ці речовини протипоказані під час прийому препаратів, що призначаються при алопеції.

Якщо основною причиною втрати волосся є випадання зрілого волосся, то максимальні прояви алопеції спостерігаються через три місяці після дії. Як правило, після відміни лікарських препаратів, нормалізації режиму життя та харчування, оволосіння швидко відновлюється. При алопеції внаслідок випадання волосся, що росте, максимальне його випадіння спостерігається через тиждень або через кілька днів після впливу провокуючого фактора. При усуненні основної причини зростання волосся швидко відновлюється.

Рубцева алопеція вимагає усунення основної причини, щоб не допустити тотальної втрати волосся, після чого вдаються до хірургічного лікування з висіченням ділянок рубцевої тканини та пересадкою волосся.

При андрогенній алопеції лікарські розчини, що містять стимулятори росту волосся, сприяють відновленню волосяного покриву у значної частини пацієнтів. Однак слід враховувати, що їхня ефективність залежить від тривалості застосування. Зазвичай, зростання волосся спостерігається через 10-12 місяців після початку терапії. Альтернативним способом лікування алопеції андрогенного характеру є прийом гормональних препаратів для корекції гормонального фону та подальша трансплантація волосся.

Для лікування андрогенної та себорейної алопеції у жінок призначають антиандрогенні оральні контрацептиви, які нормалізують гормональний фон та сприятливо впливають на стан шкіри, волосся та нігтів. Намагаються підібрати такі оральні контрацептиви, які мають мінімум протипоказань та практично не викликають побічних дій.

Гнізда алопеція зазвичай проходить самостійно протягом двох-трьох років, але навіть при самолікуванні спостерігаються часті рецидиви. Оскільки основною причиною даної алопеції є стреси та гіповітамінози, то вітамінотерапія, препарати, що нормалізують роботу щитовидної залози та седативні засоби, мають гарну дію. Для стимуляції росту волосся у трихології використовують фурокумаринові препарати (лікарські речовини на основі рослин). Слід враховувати, що схема лікування алопеції залежить від індивідуальної чутливості та пори року, тому використання цих препаратів під час терапії алопеції має проходити під контролем лікаря.

Терапія травматичної алопеції має проводитися разом із психологами і психіатрами, оскільки лікування настає після припинення висмикування волосся. Застосування седативних препаратів та корекція поведінки дозволяють повністю або частково усунути маніакальну поведінку, що призвела до травматичної алопеції.

Якщо причиною алопеції є дерматомікоз, то проводять протигрибкову терапію з дотриманням всіх протиепідемічних заходів в осередку. Після лікування волосся зазвичай відновлюється. Однак, наприклад, при тривалому перебігу фавусу, спостерігається стійка постфавусна алопеція і тоді єдиним методом відновлення є трансплантація волосся.

Якщо причиною випадання волосся є дерматомікоз, порушення гормонального фону та трихотілломанія, то після корекції настає повне відновлення волосяного покриву. При рубцевій та тотальній гніздовій алопеції волосся зазвичай не відновлюється, оскільки волосяні фолікули мають серйозні ушкодження, тоді потрібна трансплантація волосся.

Загалом успіх лікування алопеції залежить від того, наскільки дотримуються всі приписи лікаря і від того, на якому етапі захворювання пацієнт звернувся за медичною допомогою. Народні засоби у поєднанні з медикаментозним лікуванням можуть прискорити одужання. Самостійна терапія зазвичай не є доцільною і малоефективною, оскільки не усуває основних причин виникнення алопеції.