Алопеція у дітей

Алопеція у дітей – це значне порідіння або повне випадання волосся на голові у дитини та порушення подальшого процесу росту нового волосся. Алопеція у дітей характеризується появою на волосистій частині голови вогнищ випадання волосся різної величини, тонкістю та ламкістю волосся на периферії вогнища облисіння. Діагностика алопеції в дітей віком вимагає проведення консультації дерматолога-трихолога з мікроскопією волосся (трихограммой), комп’ютерної діагностикою; за показаннями – обстеження ендокринної, нервової, травної систем. Лікування алопеції у дітей проводиться з урахуванням виявлених причин захворювання та зазвичай включає місцеву та системну терапію, апаратні процедури.

Алопеція в дітей віком – хронічний дерматоз, що супроводжується інтенсивним патологічним поредінням і випаданням волосся області волосистої частини голови, брів і вій. У дітей алопеція зустрічається рідше, ніж у дорослих, проте є актуальною проблемою сучасної педіатрії та дитячої дерматології. Оскільки причини алопеції у дітей перебувають у площині розгляду різних дисциплін (дитячої гастроентерології, дитячої ендокринології, дитячої неврології), діагностика та лікування захворювання потребує інтеграції зусиль різних спеціалістів.

В цілому причиною алопеції у дітей є вплив на волосяні фолікули різних несприятливих факторів, що призводять до прогресуючого випадання волосся. Алопеція у дитини може мати спадковий характер: є повідомлення про сімейні форми облисіння, коли батьки дітей з алопецією з раннього віку страждають на втрату волосся.

В основі алопеції у дітей може бути порушення балансу мікроелементів. У цьому випадку проблема, як правило, розвивається у дітей, які мають захворювання ШКТ (гастродуоденіт, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, синдром мальабсорбції, запори, гельмінтози, дисбактеріоз та ін.). У розвитку алопеції у дітей істотну роль відіграє нестача таких елементів як цинк, мідь, селен, хром молібден, а також вітамінів – ціанокобаламіну, фолієвої кислоти та ін.

За даними клінічних досліджень, простежується тісний взаємозв’язок між облисінням та імунологічними порушеннями: нерідко алопеція зустрічається у дітей з вітіліго та атопічним дерматитом. До виникнення алопеції у дітей можуть призводити нейроендокринні порушення: дисфункція щитовидної залози (гіпотиреоз), нервові та психічні травми.

Серед інших причин алопеції у дітей є вказівки на опіки, травми волосяного стрижня (наприклад, при тугому плетінні кісок у дівчаток, трихотілломанії), захворювання крові (анемії), рентгенівське опромінення, інфекційні захворювання (грип, пневмонія, пика, піодермія, вітря) ін).

У дітей першого року життя можливе так зване фізіологічне облисіння – випадання волосся в області чола та потилиці внаслідок постійного тертя. У цьому випадку зростання волосся відновлюється з часом без спеціального лікування. Патологічні види алопеції представлені такими формами:

• Уроджена. Досить рідкісне явище і зазвичай поєднується з іншими аномаліями: вродженим епідермолізом, складчастою шкірою, ендокринними порушеннями. Причиною вродженої алопеції у дітей служить ектомезодермальна дисплазія, при якій частина волосяних фолікулів просто відсутня, тому на окремих ділянках шкіри голови волосся не росте.
• Вогнищева. Вогнищева (гніздова) алопеція характеризується появою на голові безволосих ділянок округлої форми.
• Атрофуюча. При атрофуючій алопеції у дітей (псевдопеладі Брока) окремі невеликі вогнища облисіння частіше розташовані у лобовій тім’яній областях; зливаючись між собою, вони утворюють контури, що нагадують язики полум’я.
• Себорійна. Зазвичай маніфестує у пубертатному періоді та розвивається на тлі попередньої себореї.

Гнізда алопеція

Вогнищева (гніздова) алопеція частіше розвивається у дітей старше 3-х років. У типових випадках на голові дитини з’являється одне або кілька вогнищ облисіння. Ділянки, позбавлені волосся, мають чіткі межі, круглу чи овальну форму, розміри від монети до долоні. Вогнища схильні до периферичного збільшення та злиття між собою. Типова локалізація зон облисіння – потилична або тім’яна область. Ділянки випадання волосся також можуть зустрічатися на бровах.

При гніздній алопеції у дітей колір шкіри в області випадання волосся не змінено; гіперемія та лущення відсутні, проте є видиме на око розширення усть волосяних фолікулів. По периферії вогнищ облисіння волоски обламані, мають потовщений корінь і вузький стрижень, нагадуючи формою знак оклику. Ці волоски легко випадають, сприяючи розширенню площі ураження. Досить часто у дитини з гніздною алопецією виявляється вітіліго, атопічний дерматит, підвищена ламкість нігтів, зміна кольору та форми нігтьових пластин.

При сприятливому перебігу вогнищевої алопеції у дітей поодинокі осередки з часом покриваються волоссям – спочатку безбарвним, потім пігментованим. Наявність множинних вогнищ з тенденцією до збільшення площі облисіння може супроводжуватися їх злиттям у поліморфні фігури та переходом у тотальне облисіння не лише голови, а й інших ділянок тіла.

Атрофуюча алопеція

При атрофуючій алопеції у дітей утворюються вогнища облисіння у вигляді полум’я. Шкіра в зоні уражених ділянок атрофічна, гладка, блискуча, без лущення та ознак запалення; гирла фолікулів не помітні. У вогнищах облисіння можуть зустрічатися окремі пучки волосся, що збереглося. Відновлення природного росту волосся при атрофуючій алопеції неможливе, проте прогресування облисіння можна зупинити.

Себорейна алопеція

Себорейна алопеція у дітей починається з появи жирного волосся, у коріння якого формуються лусочки і скоринки. Лушпиння супроводжується інтенсивним свербінням і розчісуванням шкіри голови, разом з чим починається випадання волосся. Процес порідіння волосяного покриву змінюється утворенням залисини, яка поширюється від чола до потилиці. Згодом на маківці волосся повністю випадає; нормальне зростання волосся зберігається у вигляді облямівки на потилиці та скронях.

Якщо педіатром чи батьками дитини помічені ознаки алопеції, необхідно проведення розширеного діагностичного пошуку, спрямованого з’ясування причин захворювання. Діти з алопецією потребують консультації дитячого дерматолога, трихолога, дитячого гастроентеролога, дитячого ендокринолога, дитячого невролога. Проводиться:

1. Обстеження ШКТ. Може включати аналіз калу на дисбактеріоз, визначення хелікобактерів методами ІФА та ПЛР, УЗД черевної порожнини, ФГДС.
2. Дослідження ендокринної функції. Проводиться дослідження тиреоїдних гормонів (ТТГ, Т4, АТ до тиреоглобуліну), УЗД щитовидної залози, визначення рівня кортизолу.
3. Оцінка мікроелементного статусу. У дітей з алопецією виконується спектральне дослідження волосся та крові на мікроелементи, іонізований Ca.
4. Аналізи інфекції. За допомогою ІФА-діагностики виявляється наявність антитіл до гемолітичного стрептокока, герпесу, грибів, лямблій, гельмінтів.
5. Трихологічна діагностика. Включає проведення трихограм, фототрихограм, комп’ютерної діагностики шкіри голови. До біопсії шкіри волосистої частини голови з наступним гістологічним дослідженням вдаються тільки в клінічно неясних випадках для виключення рубцевої алопеції, що супроводжує системний червоний вовчак або плоский лишай.

Диференційна діагностика

Вогнищеву алопецію у дітей слід відрізняти від гніздової плішивості при грибкових захворюваннях (трихофітії, мікроспорії). При сумнівах у діагнозі та неясності причин облисіння дитина має бути проконсультована мікологом. При поширених формах алопеції дітям проводиться реоенцефалографія, що дозволяє виключити порушення кровообігу в церебральних судинах.

Лікування алопеції у дітей має бути багаторівневим та будуватися з урахуванням причин втрати волосся. Патогенетичне лікування облисіння призначається та контролюється профільним фахівцем.

• Загальнозміцнювальна терапія. У всіх випадках алопеції у дітей показано призначення загальнозміцнюючої терапії: імуномодуляторів, вітамінів (А, С, Е, В1, В6, В12), фітину, пантотенової кислоти у вікових дозах. Системне застосування гормональних препаратів доцільно лише за тотальної алопеції в дітей віком.
• Місцеві процедури. Топічна терапія алопеції у дітей включає УФО вогнищ облисіння після змащування їх фотосенсибілізуючими препаратами, дарсонвалізацію волосистої частини голови. Проводиться щоденне охолодження волосистої частини голови хлоретилом, втирання емульсій та настоянок, преднізолонової мазі (при псевдопеладі Брока).
• Трансплантація волосся. При рубцевій алопеції, що розвинулася внаслідок опіку, консервативне лікування неефективне. Надалі таким дітям може бути проведена пересадка волосся.
• Психологічний супровід. У процесі лікування алопеції у дітей може знадобитися допомога дитячого психолога, оскільки облисіння серйозно травмує психіку дитини, знижує самооцінку, формує замкнутість та труднощі у спілкуванні з однолітками.

У частини дітей протягом року відбувається спонтанне відновлення росту волосся без лікування. Несприятливими щодо прогнозу є випадки алопеції у дітей, що розвиваються в ранньому дитинстві, що супроводжуються поширеним облисінням або повною втратою волосся, супутніми ураженнями гладкої шкіри та нігтів. У разі, якщо причини алопеції в дітей віком не виявлено чи усунуто, можливі рецидиви.

Профілактика алопеції потребує проведення диспансеризації дітей для своєчасного виявлення відхилень у здоров’ї, лікування хронічних інфекцій, організації повноцінного харчування. Догляд за волоссям у дітей включає систематичну стрижку хлопчиків, уникнення заплітання тугих кісок у дівчаток. Для запобігання випаданню слабкого волосся у дітей з алопецією рекомендується мити голову не частіше 2-х разів на тиждень.