Амбліопія

Амбліопія – це стійке одно-або двостороннє зниження зору, не пов’язане з органічною патологією зорового аналізатора і оптичне корекції, що не піддається. Перебіг амбліопії може бути безсимптомним або супроводжуватися неможливістю стійкої фіксації погляду, порушенням сприйняття кольорів і орієнтування в просторі, зниженням гостроти зору (від незначного ослаблення до світловідчуття). Діагностика включає визначення гостроти зору, периметрію, визначення відчуття кольору і темнової адаптації, огляд очного дна, тонометрію, біомікроскопію, визначення виду і кута косоокості, рефрактометрію, скіаскопію, електроретинографію, УЗД ока, неврологічне обстеження та ін. її розвиток: може бути хірургічним (корекція косоокості, усунення птозу, екстракція катаракти) або консервативним (очкова корекція, плеоптика, пеналізація, фізіотерапія).

Амбліопія (синдром «тупого», «лінивого» ока) характеризується бездіяльністю, неучастю одного з очей у процесі зору. У клінічній офтальмології амбліопія розглядається як одна з провідних причин одностороннього зниження зору. У всьому світі на амбліопію страждають близько 2% населення. Синдром лінивого ока є захворюванням переважно дитячого віку, тому такий важливий аспект набуває проблема його раннього виявлення та корекції.

Безпосередніми тригерами при різних видах амбліопії можуть виступати множинні фактори:

1. Косоокість. Причиною дисбінокулярної амбліопії є монолатеральна співдружня косоокість, коли відхилене око виключається з участі в зоровому акті. При косоокості амбліопія виникає в оці, що косить. Щоб уникнути диплопії, головний мозок пригнічує зображення, що надходить з ока, що косить, що з часом призводить до припинення проведення імпульсів від сітківки відхиленого ока до зорової кори. У цьому випадку утворюється порочне коло: з одного боку, косоокість є причиною дисбінокулярної амбліопії, з іншого – прогресування амбліопії посилює косоокість.
2. Анізометропія. В основі анізометропіческой амбліопії лежить некоригована анізометропія високого ступеня: у цьому випадку амбліопія розвивається на оці з більш вираженими порушеннями рефракції. У свою чергу, причинами анізометропії можуть виступати високі ступеня короткозорості (>8 дптр білатерально), далекозорість (>5 дптр білатерально), астигматизм (>2,5 дптр у будь-якому меридіані).
3. Аномалії рефракції. Рефракційна амбліопія розвивається за тривалої відсутності оптичної корекції далекозорості (гіперметропії), короткозорості (міопії) або астигматизму. Амбліопія розвивається за наступних різниць рефракції обох очей: гіперметропічна >0,5 дптр, астигматична >1,5 дптр, міопічна >2,0 дптр.
4. Інші патології органу зору. Розвиток обскураційної амбліопії, як правило, пов’язане з помутнінням рогівки (лейкомою), уродженою катарактою, птозом верхньої повіки, дистрофією та травмами рогівки, грубими змінами у склоподібному тілі, гемофтальмом.
5. Психогенні фактори. Розвиток істеричної амбліопії викликається несприятливими психогенними чинниками, що супроводжуються істерією, психозом. При цьому може розвиватися, як одностороннє, так і двостороннє порушення зору, концентричне звуження полів зору, порушення сприйняття кольору, світлобоязнь та інші функціональні розлади.

Фактори ризику

У групі ризику розвитку амбліопії знаходяться діти, народжені від передчасних пологів (особливо з глибоким ступенем недоношеності), з обтяженим перинатальним анамнезом, затримками психічного розвитку, що мають сімейну історію амбліопії або косоокості. Амбліопією супроводжується ряд успадкованих захворювань – синдром Кауфмана, синдром Бенче, офтальмоплегія з міозом та птозом.

Незважаючи на безліч форм амбліопії, механізм розвитку захворювання у всіх випадках пов’язаний з депривацією формового зору та/або патологічними бінокулярними зв’язками, що призводить до функціонального зниження центрального зору.

За часом розвитку патології розрізняють первинну (вроджену) та вторинну амбліопію. З урахуванням причин виділяється кілька форм вторинної: страбізматична (дисбінокулярна), обскураційна (деприваційна), рефракційна, анізометропічна, істерична, змішана.

1. Страбізматична (дисбінокулярна). У її основі лежить розлад бінокулярного зору, зумовлений тривалою супресією одного ока. Страбізмічна амбліопія буває двох видів: з центральною (правильною) фіксацією, коли фіксуючою ділянкою виступає центральна частина сітківки, та нецентральною (неправильною) фіксацією – з будь-якою іншою фіксуючою ділянкою сітківки. Дисбінокулярна амбліопія з неправильною фіксацією діагностується у 70-75% випадків. Вигляд страбізмічної амбліопії враховується під час виборів методу лікування.
2. Обскураційна (депріваційна). Зумовлена ​​вродженим чи рано набутим помутнінням оптичних середовищ ока. Діагностується у разі, якщо знижений зір зберігається, попри усунення причини (наприклад, екстракцію катаракти), і за відсутності структурних змін у задніх відділах ока.
3. Рефракційна. При цій формі є аномалія рефракції, яка в даний момент не піддається корекції. В основі її виникнення лежить тривале та постійне проектування на сітківку нечіткого зображення предметів навколишнього світу.
4. Анізометрична. Розвивається при неоднаковій рефракції обох очей, у результаті є різниця у величині відображення предметів на сітківці правого та лівого ока. Ця особливість перешкоджає формуванню єдиного зорового образу.
5. Істерична. Рідкісною формою функціонального розладу, що виникає на ґрунті будь-якого афекту, є психогенна сліпота). При цьому ступінь зниження зору може бути частковим або повним.

Амбліопія може бути діагностована однією оці (одностороння) чи обох очах (двостороння). Залежно від ступеня зниження гостроти зору розрізняють амбліопію 4-х ступенів:

• слабку (0,4-0,8),
• середню (0,2-0,3),
• високу (0,05-0,1)
• дуже висока (від 0,04 і нижче).

Різні форми патології мають прояви. При слабкому ступені вираженості можливий безсимптомний варіант. Діти, зважаючи на брак сенсорного досвіду, не можуть адекватно оцінити, наскільки добре вони бачать і чи однаково задіяні в процесі зору обидва ока. Про можливість амбліопії у маленької дитини можна думати за наявності косоокості, ністагму, неможливості чітко зафіксувати погляд на яскравому предметі.

У дітей старшого віку вказувати на амбліопію може зниження гостроти зору та відсутність поліпшень від його корекції, порушення орієнтування в незнайомому місці, відхилення одного ока убік, звичка закривати одне око при погляді на предмет чи читанні, нахил чи поворот голови при погляді на цікавий предмет, порушення сприйняття кольорів і темнової адаптації.

Істерична амбліопія у дорослих розвивається на тлі сильних емоційних потрясінь і характеризується раптовим погіршенням зору, яке зберігається від кількох годин до кількох місяців. Порушення зору при амбліопії можуть варіювати від легкого зниження гостроти зору практично до його повної втрати (світловідчуття) і неможливості зорової фіксації.

Для виявлення амбліопії потрібне проведення комплексного офтальмологічного обстеження. При первинному огляді очей лікар-офтальмолог звертає увагу на повіки, щілину очей, положення очного яблука, визначає реакцію зіниці на світло. Інструментальна діагностика включає:

Тільки раннє, індивідуально підібране та наполегливе лікування дає позитивні результати. Корекцію переважно проводити у віці до 6-7 років; у дітей віком від 11-12 років амбліопія практично не піддається лікуванню.

Етіотропне лікування

Успішність офтальмологічної корекції безпосередньо з усуненням її причини. Так, при обскураційній амбліопії необхідно видалення катаракти, хірургічне виправлення птозу, проведення розсмоктування або вітректомії при гемофтальмі. У разі дисбінокулярної амбліопії проводиться хірургічна корекція косоокості.

Лікування рефракційної чи анізометропічної амбліопії проводиться консервативними методами. У першому етапі призначається оптимальна корекція зору: проводиться підбір очок, нічних чи контактних лінз, при анізометропії здійснюється лазерна корекція. При істеричній амбліопії призначаються седативні засоби, проводиться психотерапія.

Плеоптичне лікування

Приблизно через три тижні починають плеоптичне лікування, що має на меті усунення домінуючої ролі, що краще бачить і активацію функції амбліопічного ока. Для лікування амбліопії використовується активна та пасивна плеоптика.

Пасивна плеоптика полягає у заклеюванні (оклюзії) провідного ока; активна плеоптика поєднує у собі оклюзію провідного ока із проведенням стимуляції сітківки дефектного ока у вигляді світлових, електричних імпульсів, спеціальних комп’ютерних програм. Серед апаратних методів найбільшого поширення при абліопії набули тренування на «Амбліокорі», лазерстимуляція, світлоцветостимуляція, електростимуляція, електромагнітна стимуляція, вібростимуляція, рефлексостимуляція, комп’ютерні методи стимуляції та ін Плеоптичні курси при амбліопії повторюють амбліопії.

У дітей молодшого віку (1-4 років) лікування амбліопії проводять за допомогою пеналізації – цілеспрямованого погіршення зору домінуючого ока шляхом призначення гіперкорекції або закопування в нього розчину атропіну. І тут гострота зору провідного ока знижується, що тягне у себе активізацію роботи амблиопического ока. При амбліопії ефективними є методи фізіотерапії – рефлексотерапія, вібромасаж, лікарський електрофорез.

Ортоптична корекція

Після плеоптичного етапу лікування амбліопії переходять до відновлення бінокулярного зору – ортоптичного лікування. Проведення даного етапу можливе при досягненні гостроти зору в обох очах не менше 0,4 та віці дитини не молодше 4-х років. Зазвичай із цією метою використовується апарат-синоптофор, дивлячись в окуляри якого пацієнт бачить окремі частини цілого зображення, які необхідно візуально об’єднати в одну картинку. Лікування амбліопії проводять до досягнення приблизно однакової гостроти зору обох очей.

Прогноз при амбліопії залежить від причин та часу виявлення захворювання. Чим раніше розпочато корекцію амбліопії, тим успішнішим буде результат. Найбільший ефект досягається при проведенні лікування до досягнення дитиною 7 років, доки не завершено формування ока. У разі своєчасного та повного лікування амбліопії здебільшого вдається практично повністю нормалізувати зір. У дорослих з амбліопією розвивається стійке незворотне зниження гостроти зору.

Профілактика амбліопії досягається шляхом проведення регулярного диспансерного обстеження дітей починаючи з 1 місяця життя. При виявленні помутніння оптичних середовищ ока, птозу, ністагму, косоокості необхідно раннє усунення дефектів. Стійкого ефекту при лікуванні амбліопії вдається досягти при проходженні повного курсу лікування, чіткому дотриманні розпоряджень офтальмолога (ношенні окулярів, окклюдерів, регулярному обстеженні).