Група дослідників з Каліфорнійського інституту в США знайшла доказ того, що астроцити відіграють роль у появі та розвитку заїкання у дітей. Біологи провели серію експериментів. Вони відібрали 10 осіб: п’ятьом давали рисперидон, препарат, який блокує надмірну активність дофаміну і назначається при шизофренії та біполярному розладі, іншим п’яти — плацебо, інформує sutura.org.ua

На початку дослідження і після шести тижнів прийому рисперидону (0,5-2,0 міліграма на день) або таблетки плацебо учасників просили читати вголос, щоб перевірити ефект лікування. Також після проходження курсу респондентам провели позитронно-емісійну томографію чи ПЕТ-сканування.

Як з’ясувалося, у пацієнтів, які отримували рисперидон, був більш високий метаболізм у певних галузях мозку. Таким чином, препарат компенсував нестачу глюкози, характерну для заїкання та деяких інших неврологічних станів.

«Поки що ми точно не знаємо, як рисперидон активує астроцити у смугастому тілі головного мозку, — розповів Шахріар Шейхбахаї, співавтор дослідження. — Ми в курсі, що він активує астроцити. Потім клітини вивільняють сигнальну молекулу, яка впливає на нейрони у мозку, блокуючи їх дофамінові рецептори. У майбутній роботі ми хотіли б знайти цю молекулу і краще зрозуміти точну роль астроцитів у заїканні, що, своєю чергою, може допомогти нам розробити ліки, націлені на них».

Щоб краще дізнатися, як діють ліки, необхідні додаткові дослідження. Вчені відзначили, що методи, які вони використовували для візуалізації змін у мозку тих, хто заїкається, можуть дати цінну інформацію про патофізіологію розладу та спрямовувати розвиток майбутніх втручання.

Лабораторія Шейхбахаї вже створює моделі для вивчення причин заїкання. Вони повинні допомогти розібратися в тому, що викликає різні його типи. Крім того, фахівці вважають, що за появу заїкання відповідальні кілька факторів. “Ми працюємо над тим, щоб виявити схеми в мозку, які керують складною поведінкою мовця. Вони повинні пролити більше світла на механізм, залучений до заїкання”, – підсумували біологи.