Анафілаксія

Етіологія

Анафілаксія – гостра, загрозлива життя, IgE-опосередкована алергічна реакція, яка відзначається у попередньо сенсібіліве (наприклад, випускається в промислових масштабах житній хліб містить пшеничне борошно) або в слідовому кількості: борошно для обсипання або жир для запікання або обсмаження, що утруднює виявлення небажаних продуктів.

Якщо не спостерігається ніякого поліпшення протягом одного тижня, необхідно використовувати іншу дієту. Якщо симптоми згасають, то додається один новий продукт у великій кількості протягом більше 24 годин або до тих пір, поки не відновляться симптоми. При іншому способі пацієнт приймає невелика кількість тестованого нового продукту в присутності лікаря, і фіксується реакція пацієнта. Посилення або рецидив симптоматики після прийому нового продукту – краще підтвердження алергічного процесу.

При оцінці ефективності елімінаційної дієти лікар повинен враховувати, що харчова сенсибілізація може зникнути спонтанно. Не доведена ефективність ні оральної десенсибілізації (повне удазірованних пацієнтів при повторній зустрічі зі знайомим антигеном. Симптоми включають стридор, хрипи, задишку і гіпотензію. Діагноз ставиться клінічно. Бронхоспазм і набряк верхніх дихальних шляхів становлять загрозу для життя і вимагають інгаляції або ін’єкції р-агоністів і іноді ендотрахеальної інтубації. Гіпотензія купірується внутрішньовенним введенням рідин і судинозвужувальних препаратів.

Зазвичай анафілаксія викликається лікарськими препаратами (наприклад, р-лактамні антибіотики, інсулін, стрептокіназа, екстракти алергенів), харчовими продуктами (горіхи, яйця, морепродукти), білками (правцевий антитоксин, продукти крові при гемотрансфузії), отрутою тварин, латексом. Алергени арахісу і латексу можуть поширюватися повітряним шляхом. Атопія в анамнезі не підвищує ризик анафілаксії, але збільшує ризик летального результату, якщо анафілаксія має місце.

Взаємодія антигенів з IgE на поверхні базофілів або огрядних клітин викликає вивільнення гістаміну, лейкотрієнів та інших медіаторів, які викликають скорочення гладкої мускулатури (бронхоконстрикция, блювота, діарея) і вазодилатацію з виходом плазми з кров’яного русла .

Анафілакгоідние реакції клінічно не відрізняються від анафілаксії, але вони опосередковуються НЕ через IgE і не вимагають попередньої сенсибілізації. Їх причина – безпосередня стимуляція огрядних клітин або імунні комплекси, що активують систему комплементу. Найбільш частими їх тригерами є йодовмісні радіографічні і рентгеноконтрастні препарати, аспірин, інші НПЗП, опіоїди, продукти переливання крові, lg, фізичне навантаження.

Симптоми, ознаки, діагностика

Основні симптоми пов’язані з ураженням шкіри, верхніх і нижніх дихальних шляхів, серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту. Може бути залучена одна система органів або більше, симптоми необов’язково прогресують, у кожного пацієнта прояви анафілаксії при повторній зустрічі з антигеном зазвичай повторюються.

Симптоматика різноманітна від легких до важких форм і включає напад лихоманки, свербіння, чхання, ринорею, нудоту, спазми кишечника, діарею, відчуття задухи або диспное, серцебиття, запаморочення. Основними об’єктивними ознаками є зниження артеріального тиску, тахікардія, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, задишка, ціаноз і непритомність. Шок може розвиватися протягом декількох хвилин, пацієнт перебуває у стані загальмованості, не реагує на подразники, можлива смерть. При колапсі можуть бути відсутні респіраторні та інші симптоми.

Діагноз ставиться клінічно. Ризик швидкого прогресування шоку не залишає часу на проведення досліджень, хоча легкі сумнівні випадки можуть дати час для визначення протягом 24 годин рівня N-метил-гістаміну в сечі або рівня триптази в сироватці крові.

Лікування

Адреналін – основа лікування і повинен бути введений негайно . Цей препарат вводять підшкірно або внутрішньом’язово (звичайна доза 0,3-0,5 мл в розведенні 1:10 ГО для дорослих і 0,01 мл /кг для дітей; повторно вводити через 10-30 хвилин); максимальне всмоктування досягається при внутрішньом’язовому введенні . Пацієнтам з колапсом або тяжкою обструкцією дихальних шляхів можна вести адреналін внутрішньовенно в дозі 3-5 мл в розведенні 1:10 000 протягом 5 хвилин або крапельно [1 мг на 250 мл 5% дистильованої води для досягнення концентрації 4 мкг /мл, починаючи з 1 мкг /хв до 4 мкг /хв (15-60 мл /год)]. Адреналін можна ввести за допомогою сублингвальной ін’єкції (0,5 мл в розчині 1:1000) або ендотрахеально (від 3 до 5 мл в розчині 1:10 000, розведеному 10 мл фізрозчину). Може бути необхідна друга підшкірна ін’єкція адреналіну.

Можна використовувати 1 мг таблетки глюкагону слідом за інфузією зі швидкістю 15 мг /год у пацієнтів, які отримують оральні-блокатори, які пом’якшують ефект адреналіну .

Пацієнтам зі стридором і задишкою, яким не допомагає адреналін, необхідно дати кисень, і вони повинні бути інтубувати. Рання інтубація рекомендується з тієї причини, що очікування відповіді на адреналін може призвести до набряку дихальних шляхів настільки серйозного, що ендотрахеальний інтубація стане неможливою, а буде потрібно крікотіротомія.

З метою підвищення артеріального тиску внутрішньовенно вводять 1 -2 л (20 – 40 мл /кг для дітей) ізотонічної рідини (0,9% фізрозчин). Гіпотензію, рефрактерную до введення рідин і внутрішньовенної ін’єкції адреналіну, лікують судинозвужувальними препаратами.

Антигістамінні препарати – і Н, – блокатори (наприклад, дифенгідрамін 50-100 мг внутрішньовенно), і Н2-блокатори (наприклад, циметидин 300 мг внутрішньовенно) – повинні вводитися кожні 6 годин до купірування симптомів. Для купірування бронхоконстрикции корисні інгаляційні-агоністи; тривало призначають інгаляторнимі альбутерол 5-10 мг. Роль глюкокортикоїдів не доведена, але вони можуть допомогти в запобіганні пізніх реакцій через 4-8 годин; початкова дозування метилпреднізолону 125 мг внутрішньовенно.

Профілактика

Первинна профілактика полягає в уникненні контакту з відомими провокуючими агентами. Десенсибілізація використовується в тому випадку, коли контакту з алергенами уникнути неможливо (наприклад, укуси жалких комах). Пацієнтам з пізньої реакцією на рентгеноконтрастні речовини слід уникати повторного контакту з ними; якщо їх використання абсолютно необхідно, за 18 годин до процедури приймається всередину преднізолон 50 мг кожні 6 годин 3 рази і за 1 годину до процедури дифенгідрамін 50 мг всередину; проте немає ніяких фактів , що підтверджують ефективність такого підходу (див. також стор 2124).

Пацієнтам з анафілактичної реакцією на отруту жалких комах, харчові продукти та інші відомі речовини рекомендується носити «тривожний» браслет і мати при собі шприц з адреналіном ( 0,3 мг для дорослих і 0,15 мг для дітей) для надання самодопомоги після контакту з алергеном.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.