Анальна тріщина

Анальна тріщина – Це щілинний дефект слизової оболонки ануса, частіше його задньої стінки. Характеризується свербінням, інтенсивним пекучим болем, що посилюється при дефекації та після неї, незначним виділенням червоної крові, спазмом сфінктера. Через інтенсивний біль у пацієнтів виникає ректофобія («стулобоязнь»), розвиваються неврогенні розлади: агресія, апатія, дратівливість. Постійна травматизація і роздратування веде до утворення виразки, що тривало не гоїться, її інфікування і нагноєнню. Лікування включає дієту, місцеву та загальну медикаментозну терапію. За свідченнями здійснюються операції.

Анальна тріщина – це дефект слизової оболонки заднього проходу, як правило, лінійної або еліпсоподібної форми, що виникає на стінці анального каналу. Зазвичай розташовується по серединній лінії задньої стінки. Довжина дефекту найчастіше трохи більше 1 сантиметра, проте, це дуже серйозне захворювання, що може мати небезпечні наслідки. Анальні тріщини розрізняють за тривалістю існування: гостра (що нещодавно утворилася) і хронічна (довго існуюча).

Серед захворювань прямої кишки тріщини заднього проходу дуже поширені і є третім за частотою проктологічним діагнозом після запалення прямої кишки та геморою. Найчастіше анальна тріщина зустрічається у жінок 25-40 років (понад 60% випадків). Гостра (свіжоутворена) тріщина заднього проходу формою виглядає як щілина з рівними, гладкими краями. М’язи анального сфінктера утворюють дно тріщини. Поступово на дні та краях утворюються грануляції, які покриваються фібрином.

Тривала характеризується ущільненими краями (за рахунок розростання сполучної тканини) з ознаками порушення трофіки. На внутрішньому (іноді і на зовнішньому) краї тріщини формується сполучнотканинний горбок («сторожовий горбок»), який може стати основою для розвитку фіброзного поліпа.

Найчастішими причинами появи анальних тріщин, на думку фахівців у сфері клінічної проктології, є часті запори та проноси, геморой, важка фізична робота, сидяча робота, зловживання алкоголем та гострою їжею, механічне пошкодження слизової оболонки анального каналу стороннім предметом або щільним калом. До захворювань, що сприяють виникненню тріщин у задньому проході, відносяться запалення товстого кишечника (у тому числі – проктити).

У 70% випадків тріщина виникає у осіб, які страждають на патології шлунка, тонкого кишечника, печінки, підшлункової залози та біліарної системи. У аналогічного кількості хворих патологія поєднується з геморою. Тривалий хронічний геморой сприяє зниженню еластичних властивостей слизової оболонки анального каналу (в результаті пектенозу), наслідком чого стає схильність до виникнення її дефектів. Область гребінцевої лінії стінки анального каналу є найбільш уразливою у разі напруги.

У переважній більшості випадків (85%) анальна тріщина виникає на задній стінці по серединній лінії (6 годин). Це специфікою будови анального каналу – тут кровопостачання сфінктера найбільш слабке, стінка каналу максимально вразлива при напрузі під час дефекації чи проникненні у пряму кишку сторонніх тіл. У 8-9% випадків (переважно у жінок) тріщина може виникати на передній стінці, у вкрай поодиноких випадках вона локалізується на бічних сторонах анального каналу. У 3-4% випадків виявляється поєднання тріщин передньої та задньої стінки.

Патологія відрізняється досить специфічною клінічною картиною. При тривалому захворюванні відзначається досить виражений больовий симптом і тонічний спазм сфінктера після дефекації. Спазм може зберігатися протягом кількох годин. Тонічний спазм – один із факторів формування порочного кола, що сприяє прогресуванню хвороби: анальна тріщина викликає стійкий спазм, який провокує ішемію тканин стінок анального каналу та заважає загоєнню дефекту.

Гостра анальна тріщина проявляється спазмом анального сфінктера, болем під час дефекації, кров’яним відокремлюваним з ануса. Больовий синдром – це, як правило, основна скарга пацієнтів із цією патологією. Біль виникає на початку дефекації, досить виражений, часто зберігається протягом тривалого часу. Може відзначатися іррадіація болю в область промежини або криж. Інтенсивна болючість дефекації може змушувати хворих відкладати цей акт, що веде до запорів.

Спазм анального сфінктера є рефлекторним, пов’язаним з інтенсивним больовим симптомом, тонічний спазм – один із основних елементів патогенезу захворювання. Спазм, що викликається болем, погіршує кровопостачання, сприяє посиленню болю та заважає регенерації тканин та загоєнню тріщини.

Кров’янисті виділення з анального каналу зазвичай бувають мізерними (криваві прожилки в калі або сліди крові на папері), пов’язані з травмуванням слизової оболонки при дефекації. Якщо мають місце виражені кровотечі, то можна припускати супутні захворювання: геморой, пухлину та ін. Існуюча 3-4 тижні нелікована гостра тріщина анального каналу стає хронічною. При цьому відбувається потовщення та ущільнення її країв, формування грубого рубця, утворення «сторожового горбка» на внутрішньому краї.

На відміну від гострого процесу при хронічній анальній тріщині біль найчастіше виникає після дефекації та турбує триваліший час. При тривалому знаходженні у сидячому положенні болючість посилюється. Постійний больовий симптом значно знижує якість життя хворих, викликаючи дратівливість, порушення сну, невроз. Часто у хворих із хронічною анальною тріщиною виникає страх дефекації, вони часто вживають проносні препарати.

При тривалих запорах під час напруженої дефекації може бути кровотеча із заднього проходу. Іноді трапляється нагноєння анальної тріщини і із заднього проходу з’являється гнійне відокремлюване. При хронічній тріщині тонічний спазм сфінктера менш інтенсивний і зберігається недовго. Часто відзначається анальний свербіж. Хронізація процесу може супроводжуватися запальними процесами термінальних відділів кишечника: сфінктеритом, проктитом, проктосигмоїдитом.

Як правило, анальна тріщина виявляється під час огляду області заднього проходу. Для проведення огляду обережно розводять сідниці пацієнта та вивчають зону ануса. Після розведення стінок анального каналу виявляється дефект слизової оболонки. Іноді (при невеликих тріщинах у глибині каналу) лікарі-проктологи проводять пальцеве дослідження, одночасно відзначаючи наявний тонічний спазм сфінктера. Проведення пальцевого дослідження за наявності видимої тріщини недоцільне через можливе пошкодження слизової оболонки.

Хворим із незагоєною анальною тріщиною, вираженим больовим симптомом та спазмованим сфінктером інструментальні методики дослідження прямої кишки не виробляються, або за наявності показань (рясні кровотечі, підозра на проктит, пухлинні утворення, гнійні ускладнення) виконуються із застосуванням місцевої анестезії. Діагностична ректороманоскопія на висоту до 20-25 см може бути зроблена після загоєння тріщини для контролю стану та виявлення супутніх патологій.

Диференціальна діагностика не викликає особливих труднощів. Анальну тріщину диференціюють від неповного внутрішнього нориці прямої кишки. При цій патології спазмування сфінктера не відзначають, больовий симптом менш інтенсивний, основним клінічним проявом є відділення гною з ануса. Пальпація дефекту слизової оболонки малоболісна, на дні виявляється поглиблення (порожнина нориці).

Необхідно також виключити ймовірність того, що тріщина не є проявом інфекцій прямої кишки (сифілітична гумма, туберкульозне ураження, грибкове або паразитарне зараження, ушкодження прямої кишки при хворобі Крона). Для цього виробляють ретельний збір анамнезу, виявляють терміни та причини виникнення, особливості перебігу.

Хворі з підозрілим щодо інфікування ВІЛ анамнезом (наркоманія, безладні статеві зв’язки, гомосексуалізм) можуть страждати на різні захворювання прямої кишки, пов’язані з синдромом набутого імунодефіциту. Виявлення таких пацієнтів анальних тріщин часто супроводжується незвичайною клінічною картиною.

Анальні тріщини можуть інфікуватися і ускладнюватися запаленням слизової оболонки термінальних відділів кишечника (сфінктера, прямої та сигмовидної кишки), що висходить (просувається вгору по кишечнику). При проникненні інфекції у глибокі верстви може розвиватися парапроктит. Патологія може ускладнитися вираженою рясною кровотечею, при регулярних невеликих крововтратах іноді виникає залізодефіцитна анемія. У чоловіків запалення може поширитися на передміхурову залозу (простатит).

Основними цілями терапії даного захворювання є знеболення, зняття тонічного спазму сфінктера, нормалізація випорожнень та загоєння тріщини. Лікування може здійснюватися консервативними методами та за допомогою оперативного втручання. Своєчасне звернення до лікаря, при свіжій (не більше тижня) неускладненій тріщині з гладкими краями, дозволяє швидше та ефективніше залікувати тріщину за допомогою терапевтичних засобів. Консервативна терапія є достатньою мірою і веде до лікування у 65-70% випадків.

Однією з значних чинників є дотримання дієти, спрямованої активізацію роботи кишечника і сприяє полегшенню дефекації. Дієта повинна бути поживною, збалансованою, багатою на рослинні компоненти і кисломолочними продуктами. Рекомендовано виключення гострої, солоної та гіркої їжі, що дратівливо діють на слизову оболонку приправ, алкоголю. Позитивну дію на кишечник має буряк, чорнослив, урюк, курага та інжир. Буряк можна вживати відварену, разом із олією чи сметаною. Фрукти необхідно перед вживанням трохи наполягти в окропі. Така дієта сприяє розм’якшенню випорожнень і полегшенню дефекації.

Терапевтичні методи лікування анальних тріщин представлені препаратами місцевої та загальної дії. Для місцевого лікування призначають теплі ванни зі слабким розчином марганцю (10-15 хвилин до 3-х разів на день), нітрогліцеринову мазь для зняття спазму сфінктера (застосовувати в малих кількостях, оскільки всмоктування нітрогліцерину в загальний кровотік впливає на серцеву діяльність та нервову систему) , ботокс (ботулінічний токсин, перериває проходження нервових сигналів у м’язи, при місцевому впливі на сфінктер також сприяє зняттю спазму), свічки та мазі з знеболюючими засобами (новокаїн, лідокаїн, анестезин), мелітурацил та обліпихова олія для мазях).

Загальне лікування може полягати у прийомі проносних препаратів та блокаторів кальцієвих каналів (дилтіазем, ніфедипін) для зняття тонічного спазму. Крім того, існують такі методики лікування анальної тріщини як інфрачервона коагуляція (лікують хронічні тріщини, коли відсутня спазм і мають місце рубцеві зміни), лазерна або радіочастотна коагуляція (видалення періанальної тканини під місцевим знеболюванням за допомогою лазера або радіохвиль), лікарська блокада, хір .

Показання до хірургічного лікування: глибока хронічна тріщина з вираженими рубцевими змінами країв, що супроводжується значним спазмом, що не піддається консервативному лікуванню. У разі проводиться висічення дефекту. Найчастіше анальна тріщина супроводжується гемороєм. Як правило, у таких випадках рекомендована операція з видалення гемороїдальних вузлів (гемороїдектомія) з одночасним висіченням тріщини. Вибір тактики лікування залежить стану хворого, перебігу захворювання, наявних ускладнень. Самолікування та затягування зі зверненням до лікаря може призвести до розвитку ускладнень, зробить подальше лікування більш тривалим та неприємним.

Профілактика анальної тріщини полягає у правильному харчуванні, активному способі життя, своєчасному лікуванні захворювань, що супроводжуються розладами випорожнень. Профілактиці застійних явищ у сфері тазу сприяють регулярні прогулянки, ходьба, фізкультура. Швидко виявлена ​​та своєчасно пролікована консервативно анальна тріщина повністю виліковується у 60-90% випадків. Неадекватне лікування, самолікування, затягування звернення до лікаря сприяє розвитку хронічної анальної тріщини, що погіршує прогноз та може призвести до необхідності хірургічного лікування. Хірургічне висічення анальної тріщини веде до одужання в переважній більшості випадків.