Анальні бахромки

Анальні бахромки – це м’які безформні вирости шкіри розмірами до 1,5 см, які розташовані в періанальній зоні. Шкірні розростання зовні нагадують бахрому. Виявляються дискомфортом при дефекації та ходьбі, незначним свербінням, складнощами при гігієнічному догляді, при запаленні супроводжуються болем, почервонінням, мокнутим. Діагностуються за допомогою проктологічного огляду, пальцевого ректального дослідження, ректороманоскопії, гістологічного аналізу біоптату. Для видалення проводяться радіохвильові, кріодеструктивні та лазерні втручання.

Анальні (періанальні, гемороїдальні) бахромки здебільшого не мають яскравої клінічної картини, вважаються не захворюванням, а косметичним дефектом. Так само часто спостерігаються у чоловіків і жінок, зазвичай з’являються після 25-30 років. У дітей шкірні періанальні розростання діагностуються у спорадичних випадках. До групи ризику за виникнення анальних бахромок входять жінки, що багато разів народжували, а також пацієнти, які мають надмірну вагу, ведуть малорухливий спосіб життя, часто їдять гостру, копчену і пряну їжу, зловживають спиртними напоями.

Виникнення гемороїдальних бахромок пов’язане з наявністю проктологічних захворювань, що супроводжуються розтягуванням шкіри періанальної зони. Імовірність появи шкірних виростів збільшується за наявності тривалої патології. Фахівці у сфері сучасної проктології виділяють такі етіофактори формування анальних бахромок:

• Зовнішні гемороїдальні вузли. Геморой – найпоширеніша причина розвитку періанальних бахромок. Вирости утворюються внаслідок тривалого розтягування шкірних покривів напруженими гемороїдальними судинами, у своїй певну роль грає порушення трофіки тканин.
• Затяжні пологи. Поява анальних післяпологових бахромок може спостерігатися при екстремальній напрузі та напруженні під час пологових потуг. Механізм виникнення патології у цій ситуації аналогічний геморою з тією різницею, що підвищення тиску в гемороїдальних судинах є різким, але короткочасним.
• Сфінктерит, анальні тріщини. При запальному та травматичному походженні анальних бахромок провідну роль відіграє формування запальних інфільтратів, судинні порушення та набряк тканин. Імовірність утворення бахромчастих виростів підвищується при поєднанні тріщин анального каналу та запалення.
• Проктологічні втручання. При недотриманні техніки виконання операції з приводу геморою чи іншої хірургічної патології в області заднього проходу можливий запальний та травматичний набряк тканин із розтягуванням шкіри. Сприяючим фактором також стає післяопераційний тромбоз.
• Стійкі запори. У поодиноких випадках бахромчасті шкірні утворення в області ануса є наслідком значного напруження при утрудненому відходженні випорожнень. Додаткову роль у виникненні бахромок у пацієнтів із хронічними запорами відіграє постійне подразнення шкіри твердими каловими масами.

Механізм розвитку анальних бахромок представлений формуванням шкірних виростів над вузловими утвореннями навколо анального отвору. При довгострокових гемороїдальних вузлах, хронічних запальних процесах постійне розтягування шкіри сприяє компенсаторному збільшенню площі покривного епітелію та підшкірних волокон. У хворих із гострим натягом шкірних покривів погіршуючим фактором є частковий розрив волокнистих структур. В обох випадках порушується скоротливість шкіри, яка набуває вигляду невеликих вільно звисаючих складок.

Виразність клінічної картини захворювання залежить від розміру та кількості розростань. Як правило, шкірні складки не доставляють пацієнтові болючі відчуття. Основними скаргами є дискомфорт, незначна сверблячка в промежині, складності при проведенні процедур інтимної гігієни. При великих розростаннях по всьому колу анального отвору можуть з’являтися болючі відчуття та дискомфорт під час акту дефекації, іноді хворі відзначають незручності при ходьбі.

При інфікуванні розвиваються місцеві ознаки запального процесу: больовий синдром різної інтенсивності, почервоніння та набряклість бахромок, іноді – мокнутий та кровоточивий. Загальний стан порушується тільки при тяжкому перебігу хвороби або формуванні ускладнень. У пацієнтів часто виникають психологічні проблеми, пов’язані з наявністю косметичного дефекту та почуттям сорому під час статевого акту.

Постійне подразнення анальних бахромок спідньою білизною призводить до появи мікроушкоджень шкіри, через які можуть поникати патогенні мікроорганізми. Внаслідок інфікування у пацієнтів виникає місцеве гнійне запалення анальних складок, що супроводжується посиленням неприємних симптомів. Надалі інфекційний процес може поширюватись на суміжні органи. Найчастіше уражається пряма кишка з розвитком проктиту, у запущених випадках формується парапроктит.

Мацерація шкіри бахромок внаслідок забруднення каловими масами та недостатньою гігієною найчастіше стає причиною анальних ерозій та поверхневих виразок. Спостерігається постійне відділення серозного або геморагічного вмісту, різкий біль у зоні ануса, що посилюються при акті дефекації. У разі глибоких виразок відмічаються епізоди хронічної кровотечі, яка може призвести до розвитку постгеморагічної залізодефіцитної анемії.

Постановка діагнозу не становить труднощів. Анальні бахромки легко виявляються при звичайному огляді проктолога і типових випадках не вимагають диференціювання коїться з іншими патологіями. Необхідність проведення додаткових досліджень пояснюється тим, що складки часто поєднуються з різними захворюваннями прямої кишки. Найбільш інформативними є:

• Проктологічний огляд. При рутинному огляді анальної області проктолог може помітити наявність невеликих (1-1,5 см) складок шкіри, які розташовані навколо заднього проходу. У разі запалення бахромки можуть бути гіперемованими, набряклими, покритими ерозіями або кірками.
• Пальцеве дослідження. Під час ректального дослідження лікар оцінює еластичність та тонус анального сфінктера, обстежує слизову оболонку стінки прямої кишки. Після вилучення пальця визначається характер відокремлюваного на рукавичці. Метод дозволяє виявити гемороїдальні вузли та тріщини.
• Ректороманоскопія. При підозрі на комбінацію бахромок з іншою патологією проводиться візуальний огляд внутрішньої поверхні прямої кишки за допомогою ректороманоскопа. У результаті дослідження оцінюється стан слизової, наявність патологічних утворень чи запалення.
• Гістологічний аналіз. Вивчення цитоморфологічного складу біоптатів шкірних складок дає можливість провести диференціальну діагностику бахромок із доброякісними утвореннями шкіри навколо анального отвору з урахуванням клітинного складу та структури тканини.

За відсутності ускладнень захворювання у клінічних аналізах крові та сечі змін не спостерігається. У разі розвитку гнійного запалення виявляється нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення ШОЕ. Часті кровотечі можуть призводити до зменшення кількості гемоглобіну та еритроцитів. За наявності гнійного відділення проводять бактеріологічний посів для уточнення виду збудника.

Бахромки найчастіше доводиться диференціювати з доброякісними новоутвореннями (анальними поліпами, папіломами). У сумнівних випадках головним діагностичним критерієм є дані гістологічного дослідження. При простих анальних складках шкірних аномалії в структурі біоптатів відсутні. Також для диференціальної діагностики має значення анамнез та наявність супутньої патології прямої кишки. За показаннями до обстеження хворого може залучатись дерматолог або онколог.

За наявності невеликих шкірних бахромок, які не запалюються та не порушують процес догляду за періанальною областю, рекомендовано спостереження з періодичними оглядами для оцінки розростань та корекція раціону за винятком продуктів, що провокують запори. Якщо освіти завдають пацієнтові фізичного або вираженого психологічного дискомфорту, показано хірургічне лікування. Для виключення післяопераційних ускладнень замість класичного висічення під місцевою анестезією зазвичай використовують такі високотехнологічні методи, як:

• Радіохвильова ексцизія. Розріз та коагуляція тканин високочастотними хвилями — один із найпоширеніших методів видалення періанальної бахроми. Низька травматичність втручання дозволяє мінімізувати ризик ускладнень. Для зменшення болючих відчуттів після операції застосовують анестетичні мазі.
• Кріодеструкція гемороїдальних бахромок. Перевагою кріодеструктивного методу, як і радіохвильового є низька інвазивність, можливість обійтися без накладання швів. Однак після практично безболісного припікання анальної бахроми рідким азотом загоєння триває довше, частіше утворюються післяопераційні рубці.
• Лазерне видалення бахромок. Видалення анальних виростів за допомогою лазера відрізняється високою безпекою і низькою ймовірністю інфікування. Лазерне припікання тканин та судин в анальній зоні знижує ризик виникнення кровотечі, а стимуляція регенераторних процесів випромінюванням прискорює загоєння.

Результат захворювання за наявності анальних бахромок сприятливий, рецидиви після проведеного хірургічного видалення спостерігаються дуже рідко. Заходи специфічної профілактики не розроблено. Для попередження формування шкірних анальних розростань необхідно проводити своєчасну діагностику та лікування гемороїдальних вузлів, дотримуватись техніки виконання хірургічних маніпуляцій в області анального отвору. У разі появи бахромок слід звернутися до лікаря, щоб не допустити ускладнень.