Анатомічно вузький таз

Анатомічно вузький таз – Це таз, розміри якого можуть створювати перешкоду процесу пологів. Один чи кілька розмірів такого тазу на 1,5-2 див менше норми. Патологія виникає внаслідок вроджених аномалій, рахіту, поліомієліту, поганих умов життя у дитячі роки, стресів, інтенсивних занять спортом, травматичних ушкоджень та пухлин кісткової тканини. Діагноз встановлюється до або під час вагітності на підставі вимірювань з використанням тазомеру, гінекологічного огляду та результатів додаткових досліджень. Тактика пологової допомоги планується індивідуально, може знадобитися кесарів розтин.

Анатомічно тонкий таз – зменшення однієї чи кількох розмірів таза, що створює механічне перешкода процесу пологів. За даними дослідників у галузі акушерства та гінекології, поширеність цієї патології коливається від 1 до 11% і в середньому становить 3-6%. У наші дні найчастіше виявляються стерті варіанти анатомічно вузького тазу. Акушери-гінекологи відзначають, що проблеми під час пологів зазвичай виникають через поєднання нерізко вираженого звуження з іншими факторами. У зв’язку із збільшенням середнього розміру плоду та зменшенням кількості випадків яскраво вираженого анатомічно вузького тазу ряд фахівців вказують на необхідність перегляду критеріїв даної патології. Ведення вагітності та вибір оптимальної тактики розродження у жінок з анатомічно вузьким тазом спрямовані на запобігання перинатальній смертності, травматизму матері та новонародженого.

Вузький таз виникає під впливом безлічі різних факторів, у тому числі – аномалій розвитку, ДЦП, злоякісних та доброякісних новоутворень, остеомаляції, сколіозу, кіфозу, спондилолістезу, кульгавості різного генезу (наприклад, внаслідок невідповідності довжини кінцівок чи порушень іннервації). У класичних роботах, присвячених проблемі анатомічно вузького тазу, у списку основних причин зазвичай вказували рахіт, кістковий туберкульоз, поліомієліт, погане харчування та важку працю у дитячі роки, проте, у наші дні ці фактори виявляються нечасто.

Анатомічно вузький таз може розвиватись під впливом змін гормонального фону в пубертатному періоді. Фахівці відзначають, що зростання кількості пацієнток із поперечнозвуженим тазом пов’язане з акселерацією, оскільки при інтенсивному зростанні таз швидше збільшується у довжину, ніж у ширину. Доведено зв’язок між виникненням анатомічно вузького тазу та професійними заняттями спортом. На цю патологію страждає понад 64% спортсменок. Крім того, ризик формування анатомічно вузького тазу підвищується при важких стресах і постійному носінні щільного одягу, що обтягує («джинсовий» таз) в період пубертату.

Для визначення розміру тазу гінеколог проводить стандартні вимірювання між певними кістковими виступами, використовуючи тазомер або сантиметрову стрічку. Мінімальна відстань між передніми остями клубових кісток становить 25 см, між клубовими гребенями – 28 см, між великими рожнами – 30 см, між верхнім кутом ромба Міхаеліса та верхнім краєм лобкового зчленування (зовнішня кон’югата) – 20 см. Якщо один або більше менше за норму, є підстави запідозрити анатомічно вузький таз.

П’ятий розмір (відстань між самою виступаючою частиною основи крижової кістки та лобковим зчленуванням, справжню кон’югату) визначають у ході гінекологічного огляду або шляхом обчислень. У нормі фахівець не може дотягнутися до виступаючої частини крижів під час огляду на кріслі, тому обчислення істинної кон’югати проводять з урахуванням розмірів зовнішньої кон’югати та кола зап’ястя або з урахуванням розмірів діагональної кон’югати та кола зап’ястя. Вважається також, що розмір справжньої кон’югати відповідає висоті ромба Міхаеліса та індексу Франка (відстань між яремною вирізкою та остистим відростком сьомого шийного хребця). У нормі величина істинної кон’югати становить 11 див.

Поширеними варіантами анатомічно вузького тазу є:

• Плоский – зменшений сагітальний розмір
• Поперечнозвуженний – зменшено фронтальний розмір
• Загальнорівномірнозвужений – зменшені всі розміри при збереженні нормальної форми.

До рідкісних варіантів анатомічно вузького тазу належать:

• Кососуміщений і кососуджений – з асиметричними половинами
• Звужений через патологічні кісткові виступи (екзостози, новоутворення)
• Загальнозвужений плоский таз
• Інші форми звуженого тазу.

Ступінь звуження тазу визначають з урахуванням величини істинної кон’югати: 1 ступінь – 9-11 см; 2 ступінь – 7,5-9 см; 3 ступінь – 5-7,5 см; 4 ступінь – менше 5 см. Анатомічно вузький таз першого ступеня зустрічається більш ніж у 90% випадків, другого ступеня – у 8-9% випадків, третього – у 0,2-0,3% випадків. Четвертий рівень діагностується надзвичайно рідко.

При поперечносуженном тазі ступінь звуження оцінюють, використовуючи розмір входу в малий таз: 1 ступінь – 115-125 см; 2 ступінь – 10,5-11,5 см; 3 ступінь – менше 10,5 см.

Діагноз виставляють з урахуванням анамнезу життя, результатів загального та гінекологічного огляду та даних УЗД. Лікар з’ясовує, чи мали місце хвороби, операції та травми, що збільшують ймовірність розвитку анатомічно вузького тазу. У ході зовнішнього огляду фахівець проводить усі належні вимірювання, визначає ріст та вагу пацієнтки, виявляє кульгавість, обмеження рухливості суглобів, викривлення хребетного стовпа. Під час проведення гінекологічного огляду з’ясовує розмір істинної кон’югати.

Для визначення плану лікування акушер-гінеколог збирає інформацію про попередні пологи та масу дітей, що народилися. Потім хвору з підозрою на анатомічно вузький таз направляють на УЗД. У складних випадках застосовують рентгенпельвіометрію. Дослідження призначають лише за наявності достатніх показань і проводять або на початок гестації, або терміном понад 38 тижнів. Рішення про необхідність рентгенологічного дослідження приймають, якщо ризик пологової травми перевищує ризик мінімального опромінення плода.

Показаннями до проведення рентгенпельвіометрії при анатомічно вузькому тазі є:

• перша вагітність у хворої старше 30 років;
• ускладнені пологи;

• безпліддя;

• невиношування;
• підвищений ризик розвитку внутрішньоутробної патології;
• ендокринні розлади;
• соматичні захворювання;
• аномалії розвитку та перенесені скелетні травми матері;
• підозра на невідповідність між величиною головки плода та розміром тазу пацієнтки.

Перспективним діагностичним методом є МРТ пельвіометрія, однак, широке використання цієї інструментальної методики утруднене через її високу вартість.

При вузькому тазі часто виявляються неправильні положення плода. Зазвичай діагностується тазове передлежання, рідше – поперечне та косо передлежання. Через недостатню ширину тазу на пізніх термінах гестації плід розташовується занадто високо і тисне на діафрагму, викликаючи задишку та порушення серцевого ритму. Виникає схильність до переношування, що через втрату рухливості кісток черепа ще більше підвищує ризик ускладнень під час пологів.

Абсолютними показаннями до кесаревого розтину є анатомічно вузький таз 3 та 4 ступеня, деформації та кісткові новоутворення, пошкодження тазу під час попередніх пологів. В інших випадках питання операції вирішується індивідуально. У процесі природних пологів можливий ряд ускладнень, у тому числі передчасне відходження вод; уповільнення розкриття шийки та подовження першого періоду пологів; слабка, надто сильна чи дискоординована родова діяльність.

Можуть також спостерігатися незвичайно болі сутички, випадання кінцівки плода, розлади кровопостачання і загибель плода внаслідок перетискання пуповини, розрив чи розтяг матки, здавлення прилеглих органів пацієнтки голівкою плоду з подальшим порушенням кровопостачання, омертвінням тканин і утворенням свищів. Для попередження перелічених ускладнень здійснюють постійне спостереження та застосовують спеціальні акушерські посібники.

Прогноз досить сприятливий. Більше 70% пацієнток народжують природним шляхом без будь-яких ускладнень. До заходів із профілактики розвитку анатомічно вузького тазу відносять повноцінне харчування, помірну фізичну активність, попередження фізичних навантажень і психологічних стресів, виявлення та лікування патології опорно-рухового апарату. Профілактичними заходами, що дозволяють своєчасно діагностувати анатомічно вузький таз у періоді гестації та вибрати правильну тактику ведення пологів, є регулярні відвідування гінеколога, збалансована дієта, лікування цукрового діабету та зайвої ваги, що підвищують ймовірність розвитку великого плоду.