Андростерома

Андростерома – це гормонально активна пухлина надниркових залоз, яка продукує андрогени. Причини появи новоутворення поки що не встановлені. У жінок андростерома спричиняє маскулінізацію: огрубіння голосу, гіпертрофію клітора, гірсутизм, припинення менструацій. У чоловіків більшість випадків захворювання протікають безсимптомно та виявляються випадково. Діагностика включає УЗД та КТ надниркових залоз, дексаметазоновий тест, дослідження рівня статевих гормонів у крові та сечі. Лікування радикальне – видалення адреналової залози разом із пухлиною, за показаннями у післяопераційному періоді призначають замісну гормонотерапію.

Андростерома – рідкісний варіант пухлини надниркових залоз, що становить не більше 3% від усіх новоутворень цієї локалізації. Захворювання в основному виникає у молодих людей віком від 20 до 40 років, жінки хворіють у 2 рази частіше за чоловіків. Патологія негативно впливає на сексуальну і репродуктивну функцію, викликає характерні зміни тіла. Понад 50% андростер мають злоякісний характер. Всі ці фактори зумовлюють високу актуальність хвороби у практичній ендокринології, необхідність ранньої діагностики та вдосконалення методів лікування.

Етіологічні чинники андростероми невідомі. Встановлено, що об’ємне новоутворення розвивається з клітин кори надниркових залоз або з ектопованої залозистої тканини в яєчниках і широкому зв’язуванні матки у жінок, насіннєвому канатиці у чоловіків, заочеревинної жирової клітковини у пацієнтів обох статей. З ектопічних локалізацій найчастіше зустрічається поразка яєчників, оскільки жіночі гонади та надниркові залози розвиваються із загального ембріонального зачатку.

Фактори ризику

Хоча поки що не вдалося встановити точні причини захворювання, за результатами клінічних спостережень вчені виділили низку факторів ризику аденоми надниркових залоз. До них відносять проживання у регіонах із несприятливою екологією, професійні шкідливості, наявність шкідливих звичок. Деякі дослідження підтверджують негативний вплив латентного інфікування вірусом Епштейна-Барр та папіломавірусом людини.

Адреналові залози складаються з кіркової та мозкової речовини. Коркова речовина включає зовнішню клубочкову зону, яка виробляє мінералокортикоїди, середню пучкову зону, що синтезує глюкокортикоїди, і внутрішню сітчасту зону, що виділяє статеві стероїди. Статеві кортикостероїди надниркових залоз необхідні для утворення інших статевих гормонів у жінок і чоловіків, регуляції лібідо, розвитку зовнішніх статевих ознак.

Андростерома характеризується швидким збільшенням числа клітин сітківки, які починають посилено продукувати андрогени. У крові підвищується кількість гормону ДГЕА-С, з якого у тканинах утворюється вільний тестостерон та його біологічно активна форма дигідротестостерон. Речовини взаємодіють з ядерними рецепторами у статевих органах та інших тканинах організму, викликаючи класичний вірильний синдром.

При патоморфологічному вивченні доброякісної андростероми виявляють темні клітини з вираженим поліморфізмом, проте структура тканини подібна до будови сітчастого шару надниркової кори. При змішаній кортикоандростеромі пухлини присутні світлі і темні клітини. Злоякісне новоутворення надниркових залоз відрізняється клітинною атипією, множинними дрібними некрозами, ознаками інфільтративного росту.

Клінічні прояви багато в чому визначаються віком пацієнта. Якщо хвороба розвивається у дитини, надлишок андрогенів провокує передчасний фізичний та статевий розвиток. Діти мають надмірно розвинену мускулатуру, грубий голос, невисоке зростання. У дівчаток відсутнє менархе і зростання молочних залоз, виникає надмірне оволосіння. У хлопчиків спостерігається прискорена поява вторинних статевих ознак.

Андростерома у дорослих жінок провокує синдром вірилізації (маскулінізації). Спостерігається активне зростання волосся на обличчі та тілі, андрогенна алопеція, підвищення роботи сальних залоз та часті загострення вугрової хвороби. Під дією чоловічих статевих гормонів зменшуються розміри матки та молочних залоз, відбувається гіпертрофія клітора. Системні гормональні зміни спричиняють вторинну аменорею.

У дорослих чоловіків надлишок андрогенів у крові не має яскравих клінічних проявів, тому пухлина надниркових залоз тривалий час протікає безсимптомно. Зрідка хвороба проявляється підвищеною нервовою збудливістю, невмотивованими спалахами агресії. У несприятливих випадках виникає атрофія яєчок. При ектопічній андростеромі, яка розвивається із насіннєвого канатика, відбувається збільшення та деформація мошонки.

Надлишок андрогенів в організмі порушує роботу репродуктивної системи, що призводить до жіночого безпліддя. У окремих випадках андростерома продукує як статеві стероїди, а й кортикостероїди, унаслідок чого вірильний синдром доповнюється множинними порушеннями обміну речовин. При гіперкортицизмі також розвивається артеріальна гіпертензія, міастенія, остеопороз та інші системні прояви гормонального дисбалансу.

При злоякісному характері пухлини серйозну небезпеку становлять регіонарні метастази в лімфовузли, віддалені метастази в печінку, легені, кістки. На пізніх стадіях раку надниркових залоз у 20% пацієнтів виникає паранеопластичний синдром. Він має різноманітні клінічні прояви: пігментні кератози, еритроцитоз, периферична нейропатія, гіпертрофічна остеоартропатія.

Пацієнтам із характерними скаргами потрібна допомога лікаря-ендокринолога, жінки також можуть звертатися до гінеколога, чоловіка – до уролога чи андролога. Діагностика починається зі збору анамнезу та фізикального огляду, під час якого визначають типові ознаки вірилізації. Щоб підтвердити наявність аденоми наднирника та її гормональну активність, призначаються такі методи діагностики:

• УЗД надниркових залоз. У нормі надниркові залози не візуалізуються ультразвуковими методами, тому будь-які об’ємні утворення у цій галузі вказують на аденому. Додатково проводять УЗД черевної порожнини та органів малого тазу, щоб виключити ектопічну локалізацію гормонально активного новоутворення.
• Рентгенологічні дослідження. Уточнити наявність, розміри та розташування андростероми вдається за результатами КТ надниркових залоз. При підозрі на злоякісну пухлину проводиться рентгенографія грудної клітки, КТ черевної порожнини та інші методи виявлення регіонарних та віддалених метастазів.
• Консультація гінеколога. Огляд лікаря необхідний жінкам для оцінки ступеня порушення репродуктивної функції. При гіперандрогенії та відсутності новоутворення у надниркових залозах пацієнткам призначають розширене обстеження: пельвіографію, КТ або МРТ тазових органів, щоб визначити ектопічну андростерому в яєчнику.
• Лабораторні дослідження. У крові виявляють підвищений рівень дегідроепіандростерону, андростендіону, тестостерону. У сечі визначають збільшення концентрації 17-кетостероїдів. Для диференціальної діагностики проводиться тест із дексаметазоном, який не змінює рівень продукції андрогенів та підтверджує автономний характер захворювання.

Диференційна діагностика

Андростерому диференціюють з іншими захворюваннями, що викликають синдром вірилізації. У жінок необхідно виключати полікістоз яєчників (синдром Штейна-Левенталя), пухлини яєчників, що маскулізують. У всіх пацієнтів диференціальну діагностику проводять із адреногенітальним синдромом, хворобою Іценка-Кушинга, іншими видами пухлин надниркових залоз (кортикостерома, альдостерома).

Хірургічне лікування

При андроген-продукуючої пухлини консервативна тактика є малоефективною. Показано видалення андростероми разом із ураженою залозою, при ектопічній локалізації пухлини – висічення гормонально активної тканини, якщо це технічно можливо. Тактика та обсяг операції підбирається індивідуально для кожного пацієнта. При злоякісних формах андростероми потрібні радикальні втручання з видаленням сусідніх тканин та лімфовузлів.

Консервативне лікування

Фармакотерапія використовується при неоперабельних пухлинах та тяжкому загальному стані пацієнта, який не дозволяє провести хірургічне лікування в найкоротші терміни. Пацієнтам призначають інгібітор синтезу гормонів кори надниркових залоз, який блокує вироблення кортизолу, знижує утворення андрогенів та практично не впливає на продукцію мінералокортикоїдів. Після адреналектомії може знадобитися замісна терапія стероїдами.

При доброякісній формі андростероми прогноз є сприятливим, оскільки після операції гормональний фон відновлюється, повторні новоутворення не виникають. При злоякісної пухлини віддалений результат визначається стадією захворювання, термінами початку лікування, ступенем відповіді клітин на терапію, що проводиться. Зважаючи на неясний етіопатогенез андростероми, в сучасній ендокринології не розроблені ефективні методи профілактики.