Анемія у дітей

Анемія у дітей – це гематологічний синдром, що характеризується зниженням концентрації гемоглобіну та кількості еритроцитів в одиниці об’єму крові. При різних формах анемії у дітей відзначаються загальна слабкість, швидка стомлюваність, блідість шкіри та слизових, запаморочення, серцебиття. Анемія у дітей діагностується за клінічними та лабораторними даними (загальний аналіз крові, визначення білірубіну, сироваткового заліза, загальної залізозв’язуючої здатності сироватки, дослідження пунктату кісткового мозку тощо). Загальні принципи лікування анемії в дітей віком включають організацію раціонального харчування, своєчасне запровадження прикормів, вітамінотерапію, прийом препаратів заліза, ФТЛ (гімнастика, масаж, УФО), за показаннями – проведення гемотрансфузій.

Анемія у дітей (малокровість) – патологічний стан, що супроводжується зниженням рівня гемоглобіну та еритроцитів у крові дитини. Анемія у дітей – надзвичайно поширене захворювання у сучасній педіатрії. Близько 40% випадків анемії діагностується у дітей віком до 3 років; 30% – у пубертатному періоді; інші – у різні вікові періоди розвитку.

Фактори, що сприяють розвитку анемії у дітей, поділяються на антенатальні, інтранатальні та постнатальні.

1. Антенатальні фактори діють протягом внутрішньоутробного розвитку. Для нормального перебігу процесів кровотворення у дитини за період вагітності її організм повинен отримати від матері та накопичити достатню кількість заліза (близько 300 мг). Найбільш інтенсивна передача заліза від вагітної та його депонування у плода відбувається на 28-32 тижнях гестації. Порушення нормального перебігу вагітності в цей період (гестоз, фетоплацентарна недостатність, загроза викидня, передчасне відшарування плаценти, кровотеча, інфекційні захворювання матері, загострення хронічних процесів) призводить до порушення обміну залізом та його недостатнього накопичення в організмі дитини. Анемія у дітей виникає в тому випадку, якщо жінка також страждала на анемію при вагітності. Розвитку анемії у новонароджених дітей сприяє багатоплідна вагітність.
2. Інтранатальні фактори анемії у дітей пов’язані, головним чином, із крововтратою під час пологів. Крововтрата можлива у разі передчасного відшарування плаценти в період пологів, ранньої або пізньої перев’язки пуповини, закінчення крові з пуповинного залишку при його неналежній обробці, застосування акушерських посібників, що травмують. Передчасні пологи призводять до того, що анемія виявляється у всіх недоношених дітей від народження або з 3-го місяця життя.
3. Постнатальні фактори анемії у дітей включаються після народження та можуть бути ендогенними або екзогенними. Причинами ендогенної анемії у дітей можуть бути пошкодження еритроцитів внаслідок гемолітичної хвороби новонароджених, аномалії синтезу гемоглобіну, первинна конституційна недостатність кісткового мозку.

Анемії у дітей найчастіше обумовлені:

• Аліментарними причинами. У разі анемія розвивається переважно в дітей віком першого року життя, що є одноманітному молочному вигодовуванні. Анемія у дітей раннього віку може виникати за недостатнього вмісту заліза в грудному молоці; ранньому та необґрунтованому переведенні дитини на штучне або змішане вигодовування; використання неадаптованих сумішей, коров’ячого чи козячого молока для годування; пізній вступ до раціону дитини прикормів. Більш високого надходження заліза в організм потребують недоношені діти та діти, народжені з підвищеною масою тіла. Тому невідповідність між надходженням та витратою заліза також може спричинити анемію у дітей першого року життя.
• Регулярними крововтратами: при приватних носових кровотечах, хворобах крові (гемофілії, хвороби Віллебранда), менорагії, шлунково-кишкових кровотечах, після оперативних втручань. У дітей з харчовими алергіями, ексудативним діатезом, нейродермітом відзначається підвищена втрата заліза через епітелій шкірних покривів, тому такі діти складають групу ризику розвитку залізодефіцитної анемії.
• Недостатнім всмоктуванням заліза. Крім втрати заліза, до розвитку анемії у дітей може спричиняти порушення його всмоктування та обміну. Такі розлади зазвичай зустрічаються при синдромі мальабсорбції (гіпотрофії, рахіті, лактазної недостатності, целіакії, кишковій формі муковісцидозу та ін.). Анемія у дітей може бути наслідком будь-якого інфекційного або хронічного соматичного захворювання (туберкульозу, бактеріального ендокардиту, бронхоектатичної хвороби, пієлонефриту та ін), лейкозів, мікозів, глистної інвазії, колагенозів (ВКВ, ревматоїдного).
• Вітамінодефіцитом. У розвитку анемії у дітей певне значення має дефіцит вітамінів групи B, мікроелементів (магнію, міді, кобальту), несприятливі гігієнічні умови, виснаження запасів ендогенного заліза, що настає у немовляти до 5-6 місяців.

Часте виникнення анемії в дітей віком зумовлено їх інтенсивним зростанням, активністю процесу еритропоезу, прогресивним збільшенням числа формених елементів і ОЦК. Разом з тим, апарат кровотворення у дітей функціонально незрілий і дуже вразливий перед різними впливами. Нормальне перебіг кровотворення в дітей віком вимагає великої кількості заліза, білка, вітамінів і мікроелементів, тому будь-які похибки вигодовування, інфекції, токсичні на кістковий мозок здатні викликати розвиток анемії в дитини. Особливо чутливими в цьому плані є діти другого півріччя життя, у яких виснажені неонатальні резерви заліза.

Довго існуюча анемія у дітей супроводжується розвитком гіпоксії, глибокими тканинними та органними змінами. Діти з анемією відстають у фізичному та розумовому розвитку від здорових однолітків, частіше страждають на інтеркурентні захворювання, схильні до розвитку хронічних патологічних процесів та різноманітних ускладнень.

Відповідно до етіопатогенезу виділяють такі групи анемій:

I. Постгеморагічні анемії у дітей, зумовлені гострою або хронічною крововтратою.

ІІ. Анемії у дітей, зумовлені порушенням гемопоезу:

ІІІ. Спадкові та набуті гемолітичні анемії у дітей, зумовлені підвищеним руйнуванням еритроцитів та переважанням процесу кроворуйнування над процесом кровотворення (мембранопатії, ферментопатії, гемоглобінопатії, аутоімунні анемії, гемолітична хвороба новонароджених та ін.).

Норма гемоглобіну крові у дітей віком до 6 років становить 125–135 г/л; про анемію у дитини говорять у тому випадку, якщо цей показник опускається нижче 110 г/л (у дітей віком до 5 років) та нижче 120 г/л (у дітей старше 5 років).

Видимі зміни при анемії у дітей спостерігаються з боку шкіри та її придатків: шкірні покриви стають блідими, сухими, лущиться; нігті деформуються та стають ламкими; волосся втрачає здоровий блиск. Характерною ознакою анемії у дітей є симптом Філатова – блідість мочок вух при огляді в світлі, що проходить. При важких формах анемії в дітей віком з’являються тріщини на долонях і підошвах, у куточках рота; розвивається афтозний стоматит, глосит. Діти з анемією ослаблені, астенічні, часто хворіють на ГРВІ, бронхіти та пневмонії, гострі кишкові інфекції.

З боку нервової системи, що зазнає гіпоксії, відзначається млявість, плаксивість, швидка виснажливість, запаморочення, поверхневий сон, енурез. Виявляється зниження м’язового тонусу, дитина погано переносить фізичні навантаження, швидко втомлюється. Діти першого року життя відзначається гіпотрофія, відбувається регрес психомоторного розвитку.

При анемії у дітей виявляються порушення функції серцево-судинної системи у вигляді артеріальної гіпотонії, ортостатичних колапсів, непритомності, тахікардії, шуму систоли. З боку травної системи у дітей з анемією спостерігаються часті зригування та блювання після годування, метеоризм, діарея або запори, знижений апетит, можливе збільшення селезінки та печінки.

Основу діагностики анемії в дітей віком становлять лабораторні дослідження. У загальному аналізі крові при анемії в дітей віком виявляється зниження гемоглобіну (Hb менше 120-110 г/л), зниження Er (<3,8х10¹²/ л), зниження ЦП <0,85. Біохімічне дослідження крові включає визначення сироваткового заліза, насичення трансферину залізом, концентрації феритину в сироватці, білірубіну, вітамінів. У деяких випадках потрібне проведення пункції та дослідження кісткового мозку.

У процесі діагностики визначається форма та ступінь тяжкості анемії у дітей. Остання оцінюється за вмістом еритроцитів та гемоглобіну:

• анемія легкого ступеня – Hb 110-90 г/л; Er – до 3,5х1012/л;
• анемія середнього ступеня – Hb 90-70 г/л, Er – до 2,5х1012/л;
• анемія важкого ступеня – Hb менше 70г/л, Er – менше 2,5х1012/л.

За показаннями діти з анемією можуть потребувати консультацій вузьких фахівців (дитячого гастроентеролога, дитячого ревматолога, дитячого нефролога, дитячого гінеколога та ін.), обстеження ШКТ (ЕГДС, УЗД черевної порожнини) та нирок (УЗД нирок).

При анемії у дітей потрібна організація правильного режиму дня та збалансованого харчування дитини, проведення лікарської терапії та загальнозміцнювальних заходів. Дітям рекомендується достатнє перебування на відкритому повітрі, додатковий сон; призначається гімнастика та масаж, УФО.

Дітям з анемією, які перебувають на грудному вигодовуванні, слід вчасно вводити прикорми (соки, яєчний жовток, овочі, м’ясне пюре). Одночасно необхідно скоригувати раціон жінки, що годує, додати прийом полівітамінів і препаратів заліза. Дітям, які отримують штучне вигодовування, призначаються адаптовані молочні суміші, збагачені залізом. Дієта дітей старшого віку має містити печінку, яловичину, бобові, зелень, морепродукти, фруктові та овочеві соки.

Медикаментозна терапія анемії у дітей включає призначення препаратів заліза та полівітамінних препаратів до повної нормалізації клініко-лабораторних показників (в середньому 6-10 тижнів). У тяжких випадках може знадобитися проведення гемотрансфузії.

Прогноз залізодефіцитних анемій в дітей віком зазвичай сприятливий. При своєчасній діагностиці, правильній організації харчування, лікуванні анемії та супутніх захворювань настає повне одужання. Тяжка анемія у дітей може бути підставою для перенесення термінів вакцинації.

Антенатальний етап профілактики анемії у дітей включає повноцінне харчування вагітної, достатнє перебування на свіжому повітрі, прийом мінерально-вітамінних комплексів, що містять залізо. Постнатальне попередження анемії у дітей зводиться до природного вигодовування, введення прикормів у рекомендовані терміни, профілактики захворювань раннього віку, організації гарного догляду та оптимального режиму для дитини, проведення превентивних лікувально-профілактичних курсів у групах ризику.