АНЕСТЕЗІОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АКУШЕРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

Анестезіологічне забезпечення показано при: 1) кесаревому перерізі (передопераційна підготовка, премедикація, методи анестезіологічної допомоги, післяопераційна інтенсивна терапія); 2) накладення акушерських щипців; 3) ручної ревізії порожнини матки; 4) плодоруйнівні операції; 5) аборти; 6) пологах.
При наданні анестезіологічної допомоги вагітним лікар-анестезіолог повинен:
1) враховувати, що застосовувані ним препарати впливають як на організм матері, а й у плід;
2) підтримувати нормальний матково-плацентарний кровотік;
3) уникати підвищення тонусу міометрію, що сприяє збільшенню ймовірності розвитку передчасних пологів або мимовільних абортів;
4) враховувати, що введені матері препарати в період ембріо-(1-14-й день вагітності) та органогенезу (з 15-го по 56-й день вагітності) не повинні мати ембріотоксичні та тератогенні властивості;
5) знати фармакокінетику тих чи інших фармакологічних препаратів в організмі вагітної та ступінь їхньої проникності через плацентарний бар’єр;
6) знати особливості адаптаційних змін в організмі вагітної та правильно їх інтерпретувати.
При вагітності фармакокінетика лікарських засобів значно змінена. Це зумовлено змінами, що виникають у нирках та печінці, порушенням швидкості кровотоку, змінами метаболізму, порушенням евакуації зі шлунка, а також функціонуванням матково-плацентарної системи кровообігу.
Вплив лікарських речовин на плід підпорядковується безлічі законів і в першу чергу залежить від функціонування так званого плацентарного бар’єру; Плацентарний бар’єр – це сукупність морфологічних та функціональних властивостей плаценти, що визначають її здатність регулювати проникнення різних речовин із крові вагітної до організму плода.
Метаболізм лікарських препаратів змінюється за рахунок їх перетворення не тільки в печінці матері, але також у печінці плода та у плаценті. Медики, що вводяться матері, потрапляють у кров плода переважно в результаті пасивної дифузії. Швидкість транспортування речовин через плаценту визначають за формулою Фіка:

де Q – швидкість дифузії; К – коефіцієнт дифузії препарату; А – площа поверхні плацентарної мембрани; Cm – концентрація препарату в крові матері; Cf-концентрація препарату в крові плода; D – товщина плацентарної мембрани.
залежить від: інтенсивності матково-плацентарного кровотоку; ступеня іонізації лікарських речовин; ступеня розчинності лікарських речовин у ліпідах; молекулярної маси речовини; ступеня спорідненості та зв’язку з білками крові.
Обмінна поверхня плаценти постійно зростає і до 40 тижнів вагітності становить 12-14 м2, а товщина плацентарної мембрани поступово стоншується з 33-38 мкм на початку вагітності до 3-6 мкм на її кінці. Тому проникність плаценти прогресуюче збільшується до 35 тижня вагітності, а потім дещо знижується через процеси фізіологічного старіння плаценти. Велике значення для проникності лікарських речовин має інтенсивність матково-плацентарного кровотоку. При гестозах, екстрагенітальній патології та інших ускладненнях вагітності швидкість матково-плацентарного кровотоку зменшується. Величина маткового кровотоку під час пологів досягає 700 мл/хв і обумовлена ​​наступним співвідношенням:

Анестезіологічна дія може змінити перфузійний тиск та судинний опір матки. Наприклад, гіпотензія, що часто виникає при регіонарній анестезії внаслідок розвитку симпатичної блокади, вимагає введення альфа-адренергічних препаратів, які, підвищуючи артеріальний тиск, значно збільшують судинний опір, що зменшує матковий кровотік.
Велике значення для проникності лікарських речовин через бар’єр плаценти має молекулярна маса препарату. Чим вона менша, тим ці речовини легше через неї проходять. Легко проникають речовини з молекулярною масою до 500 дальтонів. Лікарські речовини з молекулярною масою понад 1000 дальтонів майже не проникають через плаценту, наприклад, інсулін (12000 дальтонів), гепарин (16000 дальтонів). Важливу роль проникненні препаратів через плаценту грає ступінь розчинності лікарських речовин у ліпідах. Добре розчинні в ліпідах речовини (ефір, фторотан) швидко проникають у плід і відповідно погано розчинні – важко.
Для оцінки проникаючої здатності лікарської речовини введено поняття індексу проникності плаценти (ІПП), який відображає співвідношення концентрації речовини в крові плода до концентрації цієї речовини в крові матері:

Ефект впливу лікарських препаратів на плід дещо послаблюється за рахунок швидкого розподілу, метаболізму та елімінації препарату в організмі плода. Це зумовлено унікальністю плодової циркуляції, так як пупкова венозна кров, повертаючись з плаценти, потрапляє через ductus venosus безпосередньо в печінку, де відбувається перетворення лікарських засобів, що потрапляють. Крім того, печінкові мікросоми плода містять значно більшу кількість цитохрому Р-450 та НАДФ-цитохром-С-редуктази порівняно з дорослими. Це дозволяє плоду значно швидше метаболізувати різноманітні препарати.