Аневризм підколінної вени

Аневризм підколінної вени – це локальне розширення венозної судини, розташованої під колінним суглобом. Як правило, виникає на тлі варикозної хвороби вен нижньої кінцівки. Виявляється відчуттям дискомфорту, набряком ноги. Можливі неврологічні розлади через здавлення малогомілкового нерва. Може протікати безсимптомно, іноді діагностується лише при розвитку тромбоемболічних ускладнень – венозного тромбозу чи тромбоемболії легеневих артерій. Діагностується виходячи з даних візуалізаційних досліджень: УЗД, МРТ, контрастної КТ чи флебографії. Лікування – резекція зі створенням анастомозу або заміщенням ділянки аутова.

Аневризма підколінної вени – патологія, що рідко зустрічається, в спеціалізованій літературі описано менше 250 випадків захворювання. Флебологи вважають, що реальна поширеність аневризми даної локалізації дещо вища, оскільки деякі випадки протікають безсимптомно. Важливість проблеми зумовлена ​​високою ймовірністю розвитку тромбозів та тромбоемболій, у тому числі рецидивуючих. Хворіють переважно люди середнього та старшого віку.

На відміну від поверхневих венозних аневризм, які можуть мати вроджений характер, аневризм підколінної вени утворюється протягом життя. Причинами її формування вважають такі фактори:

• постійне підвищення венозного тиску;
• збільшення швидкості кровотоку;
• турбулентні завихрення потоку крові цьому ділянці судини.

Патологія розвивається і натомість варикозного розширення вен. Чітка кореляція між вагою варикозу та ймовірністю утворення аневризми відсутня.

Підвищення тиску та нерівномірний розподіл навантаження на судинну стінку веде до зміни її структури. М’язові та еластичні волокна руйнуються або заміщуються сполучною тканиною. Тонус стінки судини знижується. Просвіт вени збільшується. Формується локальне розширення, у якому створюються сприятливі умови освіти тромбів.

Фахівці у сфері флебології розрізняють два види аневризм підколінної вени:

• Мішчаста (мішковидна, саккулярна). Стінка вени випинається з одного боку.
• Веретеноподібна (фузіформна). Порожнина вени розширюється з усіх боків.

Чітких критеріїв визначення локального розширення, як аневризми, в літературі відсутні. Одні автори пропонують вважати патологією збільшення діаметра вдвічі, інші – втричі проти нормальними показниками.

Пацієнти пред’являють скарги на відчуття дискомфорту в підколінній ділянці та по задній поверхні гомілки. Після тривалого перебування на ногах, до кінця дня відзначається набряклість дистальних відділів кінцівки. У ряді випадків спостерігається безсимптомний перебіг, патологія виявляється випадково при обстеженні щодо варикозу або виявляється після розвитку тромбоемболічних ускладнень.

При зовнішньому огляді підколінна область не змінена, розширені поверхневі вени у басейні великої, малої чи обох підшкірних вен. Великі аневризми можуть досягати 8 см, при виникненні великих випинань у підколінній ямці пальпаторно іноді визначається м’яке пухлиноподібне утворення.

У 2/3 випадків під час УЗД у порожнині аневризми виявляються тромби. Попадання тромбу в систему легеневих вен є причиною ТЕЛА, що становить небезпеку для життя пацієнта. У деяких хворих під час відриву тромбу розвивається тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок, результатом якого може стати хронічна венозна недостатність. При здавленні загального малогомілкового нерва виникають чутливі та рухові розлади на кшталт невропатії.

Діагностичні заходи здійснюють лікарі-флебологи. За наявності ускладнень до обстеження хворого залучають судинні хірурги, неврологи. Здійснюють опитування, загальний огляд. Застосовують такі візуалізаційні методики:

• Дуплексне сканування вен. Основний метод дослідження. У ході процедури оцінюють параметри кровотоку, визначають ступінь розширення вени в підколінній зоні, встановлюють вид аневризми, виявляють тромби в порожнині судини, вивчають стан поверхневих та глибоких вен.
• КТ-вінографія. Виготовляється з використанням болюсного контрастування. Доповнює дані, отримані під час ультразвукового дослідження вен.
• МРТ судин кінцівок. Через високу вартість та меншу доступність застосовується нечасто. Дозволяє оцінити ширину просвіту та товщину стінки судини, уточнити розмір тромбу (за його наявності) та характер кровотоку.
• Флебографія. Є традиційним методом вивчення стану вен, застосовується за недостатньої інформативності УЗД, неможливості проведення КТ чи МРТ.

Через високий ризик тромбозів та емболій потрібне хірургічне лікування. За відсутності тромбоемболічних ускладнень здійснюються планові втручання за умов стаціонару. Як показання розглядаються симптоматичні аневризми та безсимптомні розширення діаметром більше 2 см. Використовуються такі методики:

• Тангенційна резекція. Показана при невеликих мішчастих аневризмах. Змінену бічну частину судини видаляють, дефект закривають аутовенозною латою.
• Резекція із анастомозом. Рекомендована при мішковидних розширеннях невеликого розміру. Уражена ділянка вени січуть, створюють анастомоз на кшталт «кінець у кінець».
• Резекція з аутопротезуванням. Застосовується при великих аневризмах. Передбачає видалення ділянки судини з наступним заміщенням дефекту аутотрансплантатом із підшкірної вени хворого.
• Висічення з аневризморафією. Виготовляється при веретеноподібних розширеннях. Стінку аневризми січуть у поздовжньому напрямку, вену зміцнюють шляхом створення дуплікатури або підшивання аутовенозної латки.

Розвиток глибокого тромбозу є показанням для госпіталізації, призначення гепарину та антикоагулянтів. При виражених порушеннях кровообігу виконують тромбектомію. Пацієнтам із ТЕЛА проводять реанімаційні заходи, призначають тромболітичну терапію. При масивній тромбоемболії здійснюють тромбоемболектомію або катетерну фрагментацію емболу.

За відсутності ускладнень прогноз сприятливий. Рецидиви після хірургічного висічення аневризми спостерігаються рідко, ймовірність розвитку тромбозів визначається тяжкістю застійних явищ у нижніх кінцівках внаслідок варикозу. Раннє видалення випинання при здавленні нерва дозволяє повністю відновити чутливість та рухи. Результат у разі виникнення ТЕЛА і глибоких венозних тромбозів залежить від тяжкості ускладнення.

Через рідкісну зустріч захворювання специфічна профілактика не розроблена. Рекомендується дотримуватись загальних заходів для попередження виникнення та прогресування варикозу. За наявності варикозної хвороби слід отримувати призначене лікування, регулярно обстежувати вени для оцінки стану судин та виключення аневризму.