Ангіна

Ангіна – це інфекційно-алергічний процес, локальні зміни при якому зачіпають ковткове лімфоїдне кільце, найчастіше піднебінні мигдалики. Течія ангіни характеризується підвищенням температури тіла, загальноінтоксикаційним синдромом, болем у горлі при ковтанні, збільшенням та хворобливістю шийних лімфовузлів. При огляді виявляється гіперемія та гіпертрофія мигдаликів та піднебінних дужок, іноді – гнійний наліт. Ангіна діагностується отоларингологом на підставі даних фарингоскопії та бактеріологічного посіву із зіва. При ангіні показано місцеве лікування (полоскання горла, промивання лакун, обробка мигдаликів препаратами), антибіотикотерапія, фізіотерапія.

Ангіна – група гострих інфекційних захворювань, що супроводжуються запаленням однієї чи кількох мигдаликів глоткового кільця. Як правило, уражаються піднебінні мигдалики. Рідше запалення розвивається в носоглотковій, гортанній або язичній мигдаликах. За поширеністю ангіна знаходиться на другому місці після ГРВІ. Найчастіше розвивається навесні та восени. Вражає переважно дітей та дорослих віком до 35 років.

Збудники хвороби проникають у тканину мигдаликів ззовні (екзогенне інфікування) або зсередини (ендогенне інфікування). Від людини людині ангіна передається повітряно-краплинним або аліментарним (харчовим) шляхом. При ендогенному інфікуванні мікроби потрапляють у мигдалики з каріозних зубів, пазух придаткових (при синуситах) або носової порожнини. При ослабленні імунітету ангіна може викликатися бактеріями та вірусами, які постійно присутні на слизовій оболонці рота та глотки.

Близько 85% всіх первинних ангін викликано ß-гемолітичним стрептококом групи А. В інших випадках як збудник виступає пневмокок, золотистий стафілокок або змішана флора. Зазвичай передається повітряно-краплинним шляхом. Імовірність виникнення ангіни збільшується при загальному та місцевому переохолодженні, зниженні імунітету, гіповітамінозах, порушеннях носового дихання, підвищеній сухості повітря після перенесеного ГРВІ.

Загальні симптоми ангіни обумовлені проникненням у кров продуктів життєдіяльності мікробів. Мікробні токсини можуть стати причиною токсичного ураження серцево-судинної та нервової системи, спровокувати розвиток гломерулонефриту та ревматизму. Ризик виникнення ускладнень збільшується при частих рецидивах стрептококової ангіни.

У клінічній отоларингології виділяють три типи ангіни:

• Первинна ангіна (Інші назви – банальна, проста або звичайна ангіна). Гостра запальна хвороба бактеріальної природи. Характерні ознаки загальної інфекції та симптоми ураження лімфоїдної тканини глоткового кільця.
• Вторинна ангіна (симптоматична ангіна). Є одним із проявів іншого захворювання. Поразкою мигдаликів можуть супроводжуватися деякі гострі інфекційні хвороби (інфекційний мононуклеоз, дифтерія, скарлатина), захворювання крові (лейкоз, аліментарно-токсична алейкія, агранулоцитоз).
• Специфічна ангіна. Захворювання викликається специфічним інфекційним агентом (грибки, спірохета тощо).

Залежно від глибини та характеру ураження лімфоїдної тканини глоткового кільця виділяють катаральну, лакунарну, фолікулярну та некротичну первинну ангіну, залежно від ступеня тяжкості – легку, середнього ступеня тяжкості та важку форму ангіни.

Проста ангіна

Тривалість інкубаційного періоду коливається від 12 години до 3 діб. Характерно гострий початок із гіпертермією, ознобами, болями при ковтанні, збільшенням лімфатичних вузлів.

При катаральній ангіні спостерігається субфебрилітет, помірна загальна інтоксикація, неяскраві ознаки запалення за аналізами крові. При фарингоскопії виявляється розлита яскрава гіперемія задньої стінки глотки, твердого та м’якого піднебіння. Катаральна ангіна продовжується протягом 1-2 діб. Результатом може бути одужання чи перехід в іншу форму ангіни (фолікулярну чи катаральну).

Для фолікулярної та лакунарної ангіни характерна більш виражена інтоксикація. Пацієнти пред’являють скарги на головний біль, загальну слабкість, біль у суглобах, м’язах та ділянці серця. Зазначається гіпертермія до 39-40С. Для некротичної ангіни характерна виражена інтоксикація. Спостерігається стійка лихоманка, сплутаність свідомості, повторне блювання.

Кандидозна (грибкова) ангіна

Викликається дріжджоподібними грибами роду Candida albicans. В останні роки спостерігається зростання числа випадків кандидозної ангіни, зумовлене широким застосуванням глюкокортикоїдів та антибіотиків. Грибкова ангіна, як правило, розвивається на тлі іншого захворювання після тривалих курсів антибіотикотерапії.

Загальна симптоматика не виражена чи виражена слабо. При фарингоскопічному дослідженні виявляються точкові білі або жовті накладання на мигдаликах, що іноді поширюються на слизову оболонку щік і язика. Наліт легко знімається.

Ангіна Симановського-Плаута-Венсана

Виразково-плівчаста ангіна розвивається при хронічних інтоксикаціях, виснаженні, гіповітамінозах, імунодефіцитах. Викликається представниками сапрофітної флори порожнини рота – спірохетою Венсана, що знаходяться в симбіозі, і паличкою Плаута-Венсана.

Загальна симптоматика не виражена чи виражена слабо. Зазвичай уражається одна мигдалина. На її поверхні утворюються поверхневі виразки, покриті сіро-зеленим нальотом із гнильним запахом. При видаленні нальоту мигдалика кровоточить. Після відторгнення некротизованої ділянки утворюється глибока виразка, яка в подальшому гоїться без утворення дефекту.

Діагноз ґрунтується на симптомах захворювання та даних фарингоскопії:

• При фарингоскопічному огляді пацієнта з лакунарною ангіною виявляється виражена гіперемія, розширення лакун, набряк та інфільтрація мигдаликів. Гнійний наліт поширюється межі лакун і утворює пухкий наліт лежить на поверхні мигдалини. Наліт має вигляд плівки або окремих дрібних вогнищ, що не поширюється за межі мигдалини, легко видаляється. При видаленні нальоту тканина мигдаликів не кровоточить.
• При фолікулярній ангіні на фарингоскопії виявляється гіпертрофія і виражений набряк мигдалин, так звана картина «зоряного неба» (множинні біло-жовті фолікули, що нагноилися). При мимовільному розтині фолікул утворюється гнійний наліт, який поширюється межі мигдалики.
• При некротичній ангіневидний щільний сірий або зеленувато-жовтий наліт з нерівною, тьмяною, поритою поверхнею. При видаленні нальоту тканина мигдалика кровоточить. Після відторгнення ділянок некрозу залишаються дефекти тканини неправильної форми діаметром 1-2 см. Можливе поширення некрозу за межі мигдалика на задню стінку глотки, язичок та дужки.

У загальному аналізі крові визначається лейкоцитоз зі зсувом вліво, нейтрофілоз, ШОЕ збільшується до 40-50 мм/год. Для підтвердження природи інфекційного агента виконується бактеріологічне дослідження слизу з мигдаликів та серологічне дослідження крові. Діагноз грибкової ангіни підтверджується результатами мікологічного дослідження, виразково-плівчастої ангіни – мікробіологічного посіву.

Лікування, як правило, амбулаторне. При тяжкій формі ангіни показана госпіталізація. Пацієнтам призначають щадну дієту, рясне питво, антибактеріальні препарати (цефалоспорини, макроліди, сульфаніламіди). Курс лікування становить 5-7 днів. Місцево застосовують зрошення мигдалин хлоргексидином, полоскання відварами трав та розчинами антисептиків.

Лікування кандидозної ангіни полягає у скасуванні антибіотиків, призначенні антигрибкових препаратів, загальнозміцнюючої терапії, промиванні мигдаликів. При ангіні Симановського-Плаута-Венсана проводиться загальнозміцнювальна терапія. Уражені ділянки змащують розчином борної кислоти або метиленового синього, призначають полоскання слабким розчином калію перманганату і перекису водню. При глибоких некрозах та тривалому перебігу показана антибіотикотерапія.