Ангіна у дітей

Ангіна у дітей – це гостре запалення лімфоїдної тканини глоткових (частіше піднебінних) мигдаликів у дитини, що носить інфекційно-алергічний характер. Ангіна у дітей протікає з високою лихоманкою, вираженими ознаками інтоксикації, болем при ковтанні, збільшенням підщелепних та шийних лімфовузлів, гнійним нальотом на мигдаликах. Діагностика ангіни в дітей віком проводиться дитячим отоларингологом з допомогою фізикального огляду, фарингоскопії, дослідження мазка з глотки на мікрофлору, ІФА крові. Лікування ангіни у дітей включає патогенетичну терапію (антибіотики, противірусні засоби), симптоматичну терапію (жарознижувальні, десенсибілізуючі препарати) та місцеву терапію (аерозолі, полоскання горла антисептиками та травами).

Ангіна у дітей (гострий тонзиліт) – інфекційно-алергічне захворювання, при якому запалюються піднебінні мигдалики. Захворюваність на ангіну в дитячій популяції коливається від 4,2 до 6,7%, поступаючись за частотою тільки ГРВІ. Зважаючи на високу поширеність і заразність ангіни у дітей, захворювання є предметом пильної уваги педіатрії та дитячої отоларингології. Ангіна у дитини небезпечна своїми ранніми (отит, паратонзилярний, боково-глоточний та заглотковий абсцеси) та віддаленими ускладненнями, серед яких – ревматизм, ревматоїдний артрит, гломерулонефрит та ін.

Найчастіше ангіна в дітей віком викликається бактеріальної чи вірусної інфекцією. Як правило, ангіна у дітей віком до 3-х років пов’язана з вірусними збудниками; у дітей старше 5 років переважає бактеріальна інфекція:

• у 80-85% випадків збудником виступає β-гемолітичний стрептокок групи А;
• у 10% – золотистий стафілокок;
• рідше – пневмокок, гемофільна паличка, віруси (ентеровіруси, аденовіруси, герпес-вірус, вірус Епштейна-Барра та ін), мікоплазми, хламідії, гриби, мікст-інфекція.

Найбільша захворюваність на стрептококову ангіну у дітей припадає на вік 5-10 років. Внутрішньоклітинні збудники є причиною тонзилітів та фарингітів у дошкільнят у 10% випадків. У ряді випадків ангіна у дітей може викликатися умовно-патогенними бактеріями, що живуть у ротовій порожнині, у ситуації їх масивного росту і високої щільності мікробних клітин.

Переважним шляхом проникнення інфекції в мигдалики є екзогенний (повітряно-краплинний, контактно-побутовий, ентеральний). Травматичні ангіни нерідко розвиваються після операцій на носоглотці та задніх відділах порожнини носа (наприклад, після аденотомії у дітей). Ендогенна аутоінфекція можлива при загостренні хронічного тонзиліту, карієсі зубів, синуситі, гастроентериті.

Сприятливими факторами розвитку ангіни у дітей є аномалії конституції (лімфатико-гіперпластична конституція), зміни регіонарного та загального імунітету при переохолодженні, різкій зміні клімату, авітамінозі та ін.

В основі розвитку ангіни у дітей лежить реакція алергічно-гіперергічного типу. У лакунах мигдаликів міститься багата непатогенна флора, затримуються патогенні мікроорганізми та продукти білкового розпаду, які можуть бути факторами сенсибілізації організму. З огляду на попередньої сенсибілізації різні ендогенні чи екзогенні інфекційні збудники можуть ініціювати розвиток ангіни в дітей віком. Численні екзотоксини, що виділяються збудниками, викликають імунний відгук з утворенням ЦВК, що вражають тканини серцевого м’яза, нирок та ін внутрішніх органів.

Місцева реакція мигдаликів на використання та розмноження збудників характеризується набуханням лімфоїдної тканини, гнійним розплавленням фолікулів, скупченням гнійних мас у лакунах, некрозом епітелію, а в деяких випадках і тканини мигдаликів.

З урахуванням причин запалення мигдаликів виділяють первинну, вторинну та специфічну ангіну у дітей. При первинній ангіні інфекція спочатку розвивається у мигдаликах. Вторинна або симптоматична ангіна у дітей часто зустрічається при інших інфекційних захворюваннях: скарлатині, кору, дифтерії, мононуклеозі та ін. дітей може бути гострим, часто рецидивуючим та хронічним.

Залежно від характеру зміни мигдаликів серед клінічних форм ангіни у дітей зустрічаються такі: катаральна, фолікулярна, лакунарна, фібринозна, флегмонозна і гангренозна.

• При катаральної ангіні у дітей огляд зіва виявляє збільшення та гіперемію мигдаликів, а також піднебінних дужок. Гнійний наліт відсутня; на тлі пухкого та десквамованого епітелію визначається тонкий шар серозного білуватого нальоту. Мікроскопічно виявляється густа інфільтрація епітелію мигдаликів лімфоцитами та нейтрофілами.
• Ознакою фолікулярної ангіни у дітей служать гнійні точкові фолікули, що просвічують через епітеліальний покрив мигдаликів величиною до 3 мм («картина зоряного неба»). Морфологічні зміни в паренхімі мигдаликів (повнокров’я, гіперемія) більш виражені; гнійні фолікули є лейкоцитарні інфільтрати з явищами некрозу.
• Лакунарна ангіна протікає з наявністю лінійного гнійного нальоту жовтуватого кольору, що у лакунах між частками мигдаликів. Поверхня мигдаликів яскраво гіперемована та набрякла; острівці нальоту в гирлах лакун схильні до поєднання та утворення широких зливних гнійних вогнищ. При мікроскопічному дослідженні виявляються множинні виразки епітелію, лейкоцитарна інфільтрація слизової оболонки, гнійне розплавлення фолікулів, тромбози дрібних судин.
• При фібринозної ангіні у дітей мигдалики покриваються плівчастим білястим напівпрозорим нальотом.
• Флегмонозна ангіна трапляється рідко; супроводжується гнійним розплавленням ділянки мигдалини та формуванням інтратонзилярного абсцесу (зазвичай одностороннього).
• При гангренозна ангіна має місце виразково-некротична зміна епітелію та паренхіми мигдаликів. При огляді зіва на мигдаликах виявляється білувато-сірий наліт, що містить у собі велику кількість бактерій, лейкоцитів, некротизовану тканину, фібрин. Після розм’якшення та відторгнення нальоту оголюються виразки з нерівними краями. Поширений некротичний процес може ускладнитися руйнуванням, а надалі – рубцюванням м’якого піднебіння та лінії глотки.
• Некротична ангіна спостерігається при гострому лейкозі у дітей, дифтерії, скарлатину.

Ангіна у дитини протікає важче, ніж у дорослої: з вищою температурою, вираженою інтоксикацією, частими ускладненнями. У дітей можливий послідовний перехід однієї форми ангіни в іншу (катаральної у фолікулярну, потім у лакунарну) або непрогресуючий перебіг.

Для катаральної ангіни в дітей віком характерно гостре початок із почуття прізвища, печіння, сухості і біль у горлі, що посилюється при ковтанні. Температура тіла підвищується до 38-39 ° С, діти мляві, скаржаться на нездужання та головний біль. Мова суха, покрита білим нальотом; регіонарні лімфовузли можуть бути трохи збільшені і злегка болючі. Катаральна ангіна у дітей зазвичай продовжується 5-7 днів.

При фолікулярній ангіні в дітей віком яскраво виражені ознаки інтоксикації: слабкість, апатія, відсутність апетиту, артралгії, біль голови. Має місце висока лихоманка з ознобами, блюванням, затьмаренням свідомості, судомами. Типовий сильний біль у горлі, нерідко з іррадіацією у вухо, що змушує дитину відмовлятися від їжі та пиття. Симптоми фолікулярної ангіни в дітей віком наростають протягом 2-х діб; на 3-4 день настає покращення, пов’язане з очищенням поверхні мигдаликів; проте біль при ковтанні зберігається ще 2-3 доби. Клінічне одужання дитини настає через 7-10 днів.

Лакунарна ангіна у дітей також протікає з тяжким інтоксикаційним синдромом. Внаслідок набряклості та інфільтрації мигдаликів і м’якого піднебіння дитина важко відкриває рот, при цьому його мова набуває невиразного звучання, а голос – гугнявий відтінок. Діти скаржаться на виражений біль у горлі та неприємний присмак у роті. Регіонарні лімфовузли збільшені та викликають болючі відчуття при поворотах голови. Перебіг лакунарної ангіни в дітей віком становить 10-14 днів.

Вірусні ангіни у дітей поєднуються з респіраторними симптомами (ринітом, кашлем), стоматитом, кон’юнктивітом, діареєю.

При появі у дитини температури та болю в горлі слід звернутися до дільничного педіатра чи дитячого отоларинголога. Характерні для ангіни об’єктивні ознаки дитячий лікар виявляє вже при огляді слизової оболонки зіва, пальпації підщелепних та шийних лімфатичних вузлів:

1. Огляд ротоглотки. Фарингоскопія у дітей визначає розлиту гіперемію мигдаликів та дужок, інфільтрацію, наявність нальоту, характер якого дозволяє судити про клінічну форму ангіни. Гнійний наліт при ангіні легко знімається шпателем, розтирається по склу і не залишає поверхні, що кровоточить (на відміну від важковидаленого нальоту при дифтерії).
2. Лабораторні дослідження. У загальному аналізі крові присутній нейтрофільний лейкоцитоз, паличкоядерний зсув вліво, збільшення ШОЕ. Дослідження мазка із глотки на мікрофлору дозволяє виявити збудника ангіни у дітей. При необхідності проводиться серологічна діагностика (ІФА): виявлення антитіл до мікоплазми, кандиду, хламідій, вірусу герпесу та ін; присутність β-гемолітичного стрептокока підтверджується визначенням АСЛ-О.

Легкі та середньоважкі форми ангіни у дітей лікуються амбулаторно; при тяжкому перебігу ангіни може знадобитися госпіталізація до інфекційного відділення. У лікуванні ангіни у дітей важливе дотримання постільного режиму та спокою, ізоляція хворої дитини, використання індивідуальних предметів догляду (посуду, рушників), організація щадного харчування та рясного пиття.

При бактеріальній ангіні у дітей призначається системна протимікробна терапія препаратами, до яких чутливий збудник (при виділенні β-гемолітичного стрептококу – пеніциліни, макроліди, цефалоспорини, карбапенеми). Поряд з антибактеріальною терапією показаний прийом антигістамінних препаратів, вітамінів групи В та аскорбінової кислоти, імуномодуляторів.

Важливе місце при ангіні у дітей займає місцеве лікування: полоскання горла розчинами антисептиків та відварами трав (календули, ромашки, шавлії), розпорошення в горлянку аерозолів. При вірусній ангіні в дітей віком показано призначення противірусних препаратів, зрошення глотки інтерфероном.

До хірургічного лікування – розтину паратонзилярного/заглоткового абсцесу вдаються при абсцедуючих ускладненнях. У разі рецидивуючого перебігу ангіни у дітей визначаються показання до тонзилектомії.

Перенесена дитиною стрептококова ангіна вимагає виконання ЕКГ, дослідження в динаміці загального аналізу сечі та крові, за потреби – консультації дитячого ревматолога, дитячого нефролога, імунолога. За своєчасно розпочатого та повного лікування ангіна у дітей закінчується реконвалесценцією. Інакше можливий перехід у хронічний тонзиліт, розвиток регіонарних чи загальних ускладнень. Профілактика ангіни в дітей віком вимагає обмеження контакту з інфекційними хворими, підвищення загальної резистентності, санації гнійних вогнищ, забезпечення повноцінного вітамінізованого харчування.