Ангіодисплазія товстої кишки

Ангіодисплазія товстої кишки – це захворювання, що супроводжується розширенням та деформацією судин, що кровопостачають дистальний відділ кишечника. Основним симптомом хвороби є періодичні кров’янисті виділення із прямої кишки, які при тривалому перебігу патології можуть призвести до розвитку анемії. Для діагностики використовується загальний аналіз крові, аналіз калу на приховану кров, колоноскопія, ангіографія мезентеріальних судин, іригоскопія та радіонуклідна сцинтиграфія товстого кишківника. Найбільш ефективними є малоінвазивні хірургічні методи лікування, консервативні методики знаходяться на стадії розробки.

Ангіодисплазія товстої кишки є дегенеративним захворюванням, в основі якого лежить стійка дилатація кровоносних судин з їхньою деформацією та витонченням. Хвороба виявляється переважно у людей похилого віку старше 60 років. Ангіодисплазія однаково часто зустрічається у чоловіків та жінок. Ця патологія є причиною 4% всіх випадків кровотеч із товстого кишечника. Захворювання в більшості випадків не призводить до смерті, але значно погіршує якість життя пацієнтів. Діагностикою та лікуванням патології займаються проктологи Фахівці розробляють інноваційні методи лікування хвороби, які могли б ефективно перешкоджати кровотечам з товстого кишечника.

На сьогоднішній день точні причини ангіодисплазії товстої кишки до кінця не зрозумілі. Дисплазію можуть викликати постійні спазми товстого кишківника, при яких відбувається розширення кровоносних судин. Часто причиною даної патології є хвороби шлунково-кишкового тракту, серцево-судинні захворювання, патологія нирок та легень, проблеми з кровоносними судинами кишечника та хвороба Віллебранда. Незалежно від причини, набута ангіодисплазія є захворюванням, при якому спостерігається патологічна будова нормально сформованих кровоносних судин кишечника. Вчені також називають подібний стан судинними ектазії або телеангіектазії.

На думку більшості фахівців у сфері сучасної проктології, під впливом різних причин настає періодична обструкція вен підслизового шару, що є наслідком спазму гладкої мускулатури. Все це з часом призводить до дилатації вен та капілярної мережі. На цьому фоні формується набута ангіодисплазія товстої кишки. Даний патологічний стан може супроводжуватися ішемією, яка посилює перебіг захворювання. У ряді випадків ангіодисплазія товстої кишки може бути вродженою. Ця патологія є наявність у кишечнику судинної освіти – судинної мальформації. Уроджений варіант ангіодисплазії вважається більш рідкісною патологією.

Основним проявом ангіодисплазії товстої кишки є кровотечі. З огляду на цього часто розвивається анемія. Більшість кровотеч не є життєзагрозливими. Тільки у 15% пацієнтів спостерігаються масивні втрати крові, які можуть стати причиною смерті. Придбана ангіодисплазія товстої кишки розвивається найчастіше в осіб старше 60 років. Основною скаргою хворих є кровотечі із заднього проходу. Ці симптоми виникають на тлі фізичного навантаження або з’являються без конкретної причини. Часто пацієнти з цією патологією піддаються оперативним втручанням щодо кишкових кровотеч. Хворі з ангіодисплазією товстої кишки звертаються до проктологів, хірургів та гастроентерологів, проте після операції чітко встановити причину кровотеч не вдається.

Вроджена ангіодисплазія товстої кишки починає проявлятися в ранньому дитинстві або одразу після народження. Клінічна картина у разі також представлена ​​кишковими кровотечами. Нерідко кров’яні виділення з’являються після кожного акта дефекації. Важливим симптомом даного захворювання є абсолютна безболісність кровотеч та їх чіткий зв’язок із виділенням калових мас. Крім того, при вродженій ангіодисплазії товстої кишки спостерігається тенденція до зростання обсягу кровотеч з плином часу. Період маніфестації захворювання, частота та вираженість клінічних проявів залежать від ступеня ураження товстого кишечника.

Діагностичні заходи при підозрі на ангіодисплазію товстої кишки призначаються під час консультації проктолога. Для діагностики захворювання використовується ендоскопія та інші інструментальні методики. Основним методом вважається колоноскопія з біопсією, яка дозволяє вивчити стан слизової оболонки товстого кишечника. При ангіодисплазії товстої кишки можуть спостерігатися локальні зміни, які характерні для геморагічної телеангіектазії, синдрому CREST та синдрому Шерешевського-Тернера. Відмінною особливістю ангіодисплазії є те, що при цій патології немає інших клінічних проявів, характерних для даних синдромів.

Колоноскопія має високу роздільну здатність, завдяки якій можна чітко діагностувати поширення патологічного процесу по товстому кишечнику. При ангіодисплазії вродженого генезу ендоскопічно виявляються судинні випинання на слизовій оболонці, які мають вигляд нерівних піднесень різноманітної форми. Дані судинні елементи зазвичай наповнені кров’ю. Наступним важливим методом діагностики захворювання є ангіографія, за якої вивчають стан судин товстого кишечника. Ця методика передбачає введення рентгенконтрастної речовини у венозний кровотік. Більш вузькоспрямованою діагностичною процедурою вважається сцинтиграфія товстої кишки. Її проводять шляхом введення мічених еритроцитів. Обмеженням даної методики і те, що кровотеча при ангиодисплазии зазвичай немає постійного характеру.

Контрастне рентгенологічне дослідження – іригоскопія із введенням барію дозволяє не лише діагностувати ангіодисплазію товстої кишки, а й уточнити її поширеність у відділах кишечника. Крім того, дана методика дозволяє визначити стан навколишніх тканин, ширину та функціональні можливості кишки. Також для діагностики цього захворювання використовуються лабораторні дослідження. Обов’язковим є проведення загального аналізу крові, у якому можна знайти ознаки анемії внаслідок крововтрати. Рекомендується проводити аналіз калу на приховану кров, що дозволяє визначити наявність крові у випорожненнях.

Основним методом лікування захворювання є ендоскопічні облітеруючі операції. Проте їхнє проведення не виключає ймовірність повторних кровотеч. Якщо хворому з будь-якої причини не можна провести хірургічне лікування, йому показано емболізацію судин за допомогою спеціальних полімерів або гелевої піни. Терапевтична тактика при ангіодисплазії товстої кишки залежить від обсягу крововтрати, періодичності виникнення кровотеч та інших факторів. Останнім часом все частіше використовується медикаментозне лікування, яке усуває кровотечі внаслідок дисплазії у судинах кишківника. За даними низки досліджень, хороші результати дають гормональні препарати октреотид та талідомід. Однак, за даними інших фахівців, ці кошти виявились недостатньо ефективними.

Перспективними методами лікування останнім часом вважають вплив на мезентеріальний кровотік і блокаду вазорозширювальних пептидів. Найбільш поширеними терапевтичними методами лікування вважають застосування препаратів естрогену та прогестерону. При невеликих кишкових кровотечах, що рідко виникають, можуть використовуватися методи фотокоагуляції, ендоскопічної абляції і склерозуючої терапії. Якщо у пацієнта часто виникають профузні кровотечі, які різко погіршують клінічний стан і призводять до анемізації, то йому показано видалення ділянки кишечнику, що кровоточить. Найчастіше проводиться сигмоїдектомія, можливе проведення резекції прямої кишки. Після подібних втручань виконуються реконструктивні операції на сигмоподібній та прямій кишці.

Профілактика ангіодисплазії товстої кишки полягає у своєчасному лікуванні хвороб шлунково-кишкового тракту та іншої хронічної патології, здатної спровокувати розвиток цього захворювання. Прогноз для життя в більшості випадків сприятливий, хоча проктологам не завжди вдається досягти повного лікування пацієнтів.